Коли особа діє за дорученням іншого, але від власного імені, має місце непряме представництво або комісія. З представництвом ці відносини мають чималого спільного: і представник, і комісіонер діють в інтересах іншої особи; вони обидва вчиняють правочини з третьою особою, будучи уповноваженими на їх здійснення.
Різниця між представництвом та комісією полягає в такому:
1) комісіонер діє від власного імені, а тому правовий результат його дій настає для нього самого, хоч і не відображається на його майні. Існування комітента (особи, в інтересах якої вчиняється правочин) для третьої особи юридичного значення не має;
2) оскільки комісіонер у вчинених ним правочинах приймає права та обов'язки безпосередньо на себе, для третіх осіб не має значення обсяг повноважень комісіонера і зміст комісійного доручення, яке надане йому комітентом. Укладення комісіонером правочину з порушенням вказівок комітента не тягне його недійсності, а лише створює право і обов'язок комітента приймати його на свій рахунок. Для настання юридичного ефекту представництва суттєвим є знання третіх осіб про те, що представник діє від чужого імені, а також наявність та зміст повноваження;
3) виступ комісіонера від власного імені зумовлює те, що до його обов'язків входить не тільки вчинення правочину, але й його виконання. Виконання представником здійсненого правочину не є обов'язковим.
