Цивільна правосуб'єктність держави, АРК, територіальних громад охоплює, безумовно, і право створювати юридичні особи або бути їх учасником. Проте у чч.2, 3 ст. 167, чч.2,3 ст.168, чч.2,3 ст.169 ЦК спеціально зазначено, що відповідно держава, АРК, територіальні громади можуть створювати юридичні особи як публічного, так і приватного права. Тут слід підкреслити, що ця можливість передбачається лише в межах цільової правоздатності цих суб'єктів, а саме в межах задоволення державних, самоврядних тощо та соціальних потреб (публічний сектор). Публічний сектор може стосуватися таких елементів інфраструктур, як дороги, залізниці, порти, охорона здоров'я, освіта, культура тощо. Точного чи вичерпного переліку тут існувати не може і все залежить від політичних умов та соціальних потреб конкретного періоду.
Юридичні особи публічного права (навчальні заклади тощо) створюються державою у випадках та в порядку, встановлених Конституцією та законом. Наприклад, відповідно до ст. 106 Конституції, Президент України створює, реорганізує та ліквідує за поданням Прем'єр-Міністра України міністерства та інші центральні органи. АРК, територіальні громади також можуть створювати навчальні заклади, органи влади чи відповідні органи місцевого самоврядування тощо.
Органи державної влади, органи влади АРК, органи місцевого самоврядування згідно з чинним законодавством також мають статус юридичних осіб. Очевидно, в майбутньому у зв'язку з ліквідацією таких речових прав, як право оперативного управління та право повного господарського відання, у правовому становищі міністерств, відомств, інших органів влади та місцевого самоврядування відбудуться зміни. Так, наприклад, у багатьох країнах світу ці органи позбавлені статусу юридичної особи і у всіх випадках вони набувають прав і обов'язків безпосередньо для держави, громади тощо. Отже, перевага такого шляху полягає в тому, що в цивільних відносинах виступають не вказані органи (причому дуже важко встановити в яких саме випадках цей орган діє від свого імені, а в яких — від імені держави чи громади), а безпосередньо держава або громада, до яких в разі спору подають цивільні позови.
На нашу думку, в ч.2 ст.167, ч.2 ст.І69 ЦК терміни "державні підприємства" та "комунальні підприємства" вжито некоректно. Відповідно до концепції розробників "публічні підприємства" можуть існувати або у формі юридичних осіб приватного права, або як юридично несамостійні частини самої держави чи територіальної громади.
Юридичні особи приватного права (підприємницькі товариства тощо) держава створює на загальних підставах, передбачених UK та іншими законами. Також на загальних підставах вона бере участь в їх діяльності. Проте закон може передбачати і спеціальні правила як щодо створення, так і щодо участі держави в діяльності юридичних осіб приватного права. Надаючи державі можливість створювати юридичні особи приватного права, ЦК не має на увазі здійснення державою "звичайної" підприємницької діяльності. Вона має утримуватися від такої діяльності й надавати перевагу приватним особам, а не конкурувати з ними. В ЦК йдеться лише про те, що держава може виконувати публічні завдання у правових формах приватного права, наприклад, засновуючи акціонерне товариство. Все викладене у цьому параграфі стосується АРК та територіальних громад.
2. Прямо закріплена в ЦК участь держави у цивільних відносинах ставить ряд питань цивільно-процесуального характеру, насамперед щодо визначення держави стороною судового процесу. це особливо важливо, коли держава є суб'єктом цивільно-правової відповідальності.
Залишки старої правосвідомості з її піднесенням держави до містичного рівня призводять до того, що в позові до держави осіння не позначається як відповідач. Від цієї практики, що не відповідає Конституції та новому ЦК, слід рішуче відходити. Оскільки стороною в цивільних правовідносинах є держава, то саме вона (а не будь-який орган, в тому числі орган Державної скарбниці) має бути вказана як відповідач у відповідних позовних заявах. Такий висновок стосується також АРК і територіальних громад.
40
