Новація (від лат. novatio – зміна, оновлення) як правовий інститут зародилась і набула значного поширення ще в римському праві, яке визначало її як договір, що припиняє існуюче зобов'язання шляхом заміни його на інше зобов'язання. Юристи середньовічних держав перейняли практику застосування новації, а дещо пізніше цей інститут було закріплено в багатьох кодифікаціях цивільного законодавства.
9.
