Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності спрямовується на захист економічних інтересів України, прав і законних інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, створення рівних умов для розвитку усіх видів підприємництва у сфері зовнішньоекономічних відносин та використання суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності доходів та інвестицій, заохочення конкуренції і обмеження монополізму суб'єктів господарювання у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
До основних методів державного регулювання ЗЕД належать:
Тарифне регулювання, під яким розуміється регулювання цін і тарифів, у тому числі митних платежів;
- регулювання цін і тарифів, встановлення різних видів мит, зборів та інших загальнообов'язкових платежів, надання пільг, дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій, встановлення штрафних санкцій за порушення правил здійснення зовнішньоекономічної діяльності тощо; Вони спрямовані на підтримку вітчизняного виробника товарів шляхом запровадження механізмів здешевлення експорту, подорожчання імпорту і впливають на фінансові результати діяльності суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності України та іноземних суб’єктів.
Нетарифне регулювання, у тому числі:
- заборона окремих видів експорту або імпорту
- ліцензування й квотування;
- реєстрація зовнішньоекономічних контрактів;
- сертифікація продукції;
- застосування нормативів та лімітів,
- фітосанітарний, ветеринарний і екологічний, валютний контроль;
- експортний контроль;
- режим попередніх імпортних депозитів.
- інші види обмежень і заборон у ЗЕД;
- непрямі методи нетарифного регулювання, а саме: валютне регулювання; встановлення особливого податкового режиму; регулювання ціноутворення у ЗЕД; різні «приховані» форми захисту національних товаровиробників та ін.;
2. Кількісні обмеження експорту та імпорту. Вони являються традиційними методами кількісного обмеження в міжнародній торгівлі. До них відносяться квотування і ліцензування.
Квотування являє собою лімітування розміру імпорту (експорту) з допомогою квот).
Види квот: а) глобальні (обмеження обсягу без ви-значення країн експорту або імпорту); б) групові (обмеження обсягу з визначенням групи країн експорту або імпорту); в) індивідуальні (обмеження обсягу з визначенням конкретної країни експорту або імпорту); г) антидемпінгові, компенсаційні й спеціальні (обмеження обсягів імпорту в Україну товарів, що є об'єктом вищевказаних заходів щодо захисту вітчизняного товаровиробника).
Ліцензування — це обмеження у вигляді одержання права чи дозволу(ліцензії) від уповноважених державних органів на ввіз (вивіз) певного об’єму товарів.
Види ліцензій, як генеральна (на здійснення операцій протягом терміну дії ліцензії); разова (на здійснення однієї операції); відкрита (на здійснення операцій протягом певного часу з визначенням їхнього загального обсягу); антидемпінгова, компенсаційна й спеціальна видаються на здійснення імпорту товарів, що є об'єктом заходів щодо захисту вітчизняного товаровиробника
Ліцензії на експортно-імпортні операції видаються на основі заявок суб’єктів ЗЕД згідно з формою, затвердженою в даний час Міністерством економіки України.
Рішення про встановлення режиму ліцензування і квотування зовнішньоекономічних операцій приймається Кабінетом Міністрів України з визначенням списку конкретних товарів, які підлягають під режим ліцензування і квотування, а також періоду дії цього режиму. Реалізація квот і ліцензій на окремі товари здійснюється Міністерством економіки України.
3. Антидемпінгові заходи — специфічні заходи нетарифного регулювання являють собою судові та адміністративні тяжби, претензії, які пред’являють національні підприємці іноземним постачальникам, звинувачуючи їх у продажу товарів по занижених цінах, що може нанести шкоду місцевим виробникам.
Антидемпінгові заходи часто використовуються країною-імпортером для здійснення тиску на експортерів з метою захисту свого ринку. Демпінгові санкції можуть бути різними: чи демпінговий товар обкладається антидемпінговим митом, чи експортеру знижується квота доставки товару.
4.Технічні бар’єри. Це перешкоди для імпорту іноземних товарів, що виникають в зв’язку з їх невідповідністю до національних стандартів систем виміру та інспекції якості, вимог техніки безпеки, санітарно-ветеринарних норм, правил упаковки, маркерування та інших вимог. Перевірка відповідності ввезеного в країну товару всім цим вимогам обумовлюється об’єктивними вимогами виробництва і споживання продукції. В той же час вони можуть виконувати протекціоністську роль.
5. Заходи, пов’язані з виконанням митних формальностей. До них відносяться: прикордонний податок, який накладається на товари за факт перетину кордону; платежі, пов’язані з оформленням документів на митниці, митним оглядом товарів, перевіркою їх якості; іншіплатежі (портові, статистичні, фітосанітарні і т.д.).
6. Імпортний депозит. Це попередня застава, яку імпортер повинен внести в свій банк перед закупівлею іноземного товару. Розмір застави залежить від вартості угоди. Імпортер не одержує по депозиту проценти, і через кілька місяців сума застави повертається. Протекціоністське значення імпортних депозитів полягає в тому, що вони збільшують витрати імпортера під час даної операції і підвищують ціну імпортного товару.