Предмет господарсько-правового регулювання слід визначити виходячи зі ст.1 ГК України: господарські відносини які виникають у процесі організації і здійснення господарської діяльності між суб’єктами, а також між цими суб’єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.
Зміст господарського права:
- Господарська діяльність
- Господарські правовідносини
Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб’єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (ч.1 ст.3 ГК).
Отже, господарська діяльність розглядається як суспільно-корисна діяльність членів суспільства, їх спілок (об’єднань) щодо виготовлення продукції, надання послуг, виконання робіт. Суспільно-корисна діяльність має наступні ознаки:
по-перше, вона полягає у виробництві продукції, виконанні робіт, наданні послуг не для власних потреб виробника, а для задоволення потреб інших осіб (сфера суспільного виробництва);
по-друге, вона виконується на професійних засадах;
по-третє, результати такої діяльності мають вартісний характер, вони реалізуються за плату, тобто функціонують як товар;
по-четверте, ця діяльність поєднує як приватні інтереси виробника, так і публічні інтереси (держави, суспільства, значних прошарків населення тощо).
Важливо врахувати, що господарська діяльність має яскраво виражений економічний характер. Вона може здійснюватися з метою одержання прибутку(господарська комерційна діяльність – підприємницька), а може і не мати такої мети (некомерційна господарська діяльність). Їй властива вартісна оцінка й інший економічні характеристики.
Господарські правовідносини - це врегульовані нормами господарського права суспільні відносини, що виникають у сфері господарювання у процесі організації та здійснення господарської діяльності.
Відповідно до ч. 4 ст. 3 ГК сферу господарських відносин становлять
господарсько-виробничі, організаційно-господарські та
внутрішньогосподарські відносини.
Господарсько-виробничими є майнові та інші відносини, що виникають між суб’єктами господарювання при безпосередньому здійсненні господарської діяльності (ч. 5 ст. 3 ГК).
Під організаційно-господарськими відносинами розуміють відносини, що складаються між суб’єктами господарювання та суб’єктами організаційно- господарських повноважень у процесі управління господарською діяльністю (ч. 6 ст. 3 ГК).
Внутрішньогосподарськими є відносини, що складаються між структурними підрозділами суб’єкта господарювання, та відносини суб’єкта господарювання з його структурними підрозділами (ч. 7 ст. 3 ГК), Слід зазначити, що регулювання цих відносин у зв’язку з їх особливим характером здійснюється не нормами ГК, а положеннями локальних правових актів, що приймаються самими господарськими організаціями стосовно своїх структурних підрозділів.
Згідно зі ст. 4. Господарського кодексу (ГК) України не є предметом його регулювального впливу:
- майнові та особисті немайнові відносини, що регулюються Цивільним кодексом (ЦК) України;
- земельні, гірничі, лісові та водні відносини, відносини щодо використання й охорони рослинного і тваринного світу, територій та об’єктів природно-заповідного фонду, атмосферного повітря;
- трудові відносини;
- фінансові відносини за участі суб’єктів господарювання, що виникають у процесі формування та контролю виконання бюджетів усіх рівнів;
- адміністративні та інші відносини управління за участі суб’єктів господарювання, в яких орган державної влади або місцевого самоврядування не є суб’єктом, наділеним господарською компетенцією, і безпосередньо не здійснює організаційно-господарських повноважень щодо суб’єкта господарювання.
