пользователей: 21258
предметов: 10464
вопросов: 177980
Конспект-online
зарегистрируйся или войди через vk.com чтобы оставить конспект.
РЕГИСТРАЦИЯ ЭКСКУРСИЯ

5.ПРАВОВІ ЗАСАДИ ФІНАНСОВОГО КОНТРОЛЮ В УКРАЇНІ

  1. Поняття, сутність, призначення фінансового контролю

Фінансовий контроль є важливою функцією держави, що забезпечує умови нормального функціонування фінансової системи. Контроль є також важливою складовою фінансової діяльності держави, оскільки формування, розподіл та використання  грошових ресурсів країни не може проводитися безконтрольно. ]

Існування фінансового контролю об'єктивно обумовлено наявністю контрольної функції, притаманної фінансам. Будучи інструментом формування і використання грошових доходів і фондів, вони об'єктивно відображають хід розподільного процесу. Названа функція проявляється в контролі за розподілом валового внутрішнього продукту за відповідними фондами і використанням їх за цільовим призначенням.

Суб'єкт фінансового контролю - це орган чи особа, які відповідно до визначених законодавством повноважень мають право здійснювати фінансовий контроль.

Сферою фінансового контролю є практично всі операції, які здійснюються з використанням грошей, а в деяких випадках і без них (бартерні операції). Перевірці підлягають операції з коштами, матеріальними цінностями, фінансовими інвестиціями, нематеріальними активами держави і місцевого самоврядування, недержавних фондів, суб'єктів господарювання, об'єднань громадян.

Метою здійснення фінансового контролю є:

- сприяння збалансованості між потребою у фінансових ресурсах і розміром грошових фондів;

- забезпечення своєчасності та повноти виконання фінансових зобов'язань перед бюджета,и а також виявлення фактів порушень фінансового законодавства чи неналежного виконання учасником фінансової діяльності своїх зобов'язань;

- встановлення фактів порушень фінансової дисципліни, зокрема відновлення порушених правових відносин;

-  виявлення винних і притягнення їх до відповідальності;

Загалом, фінансовий контроль - це контроль, який здійснюється органами державної влади та місцевого самоврядування, суб'єктами незалежного контролю над законністю та ефективністю формування, розподілом(перерозподілом) та використання фінансових ресурсів з метою захисту фінансових інтересів держави, місцевого самоврядування, суб'єктів господарювання та громадян.

Фінансовий контроль – це складне явище, яке можливо розглядати в декількох площинах. По-перше, це сукупність процесів, які дають змогу конкретизувати мету, розподілити ресурси та використовувати їх ефективним та доцільно, забезпечуючи стабільність. Процес управління загалом охоплює стратегічне планування, контроль над управлінською і виробничою діяльністю. Перший етап передбачає формулювання завдань і планів, другий - порядок отримання коштів і визначення підходів до їх використання, а третій - перевірку належного виконання поставлених завдань.

 По-друге, - це  регламентована система заходів, що забезпечує відповідність фінансових операцій визначеній стратегії та меті. Наприклад, для поліпшення роботи осіб, особливо щодо управління публічними видатками. Фінансовий контроль має також інший аспект - ієрархічних взаємовідносин в системі органів фінансового контролю.

Тільки гармонійне поєднання цих аспектів фінансового контролю дозволяє отримати повну уяву про управління публічними коштами, виявити нагальні проблеми та окреслити шляхи їх вирішення.

Фінансовий контроль — сфера загальнодержавного контролю, їй властиві всі риси державного контролю, який водночас може бути однією з функцій управління та його стадією, елементом управління і засобом забезпечення законності.

Державний фінансовий контроль призначений для реалізації фінансової політики держави, створення умов для фінансової стабілізації. Це передусім розробка, розгляд, затвердження та виконання бюджетів усіх рівнів і позабюджетних фондів, а також контроль за фінансовою діяльністю підприємств та організацій, банків і фінансових корпорацій. Фінансовий контроль держави за недержавною сферою економіки охоплює лише сферу виконання грошових зобов'язань перед бюджетом, включно з податками та іншими обов'язковими платежами, дотримання законності та доцільності у витрачанні виділених їм бюджетних субсидій і кредитів, а також встановлених правил організації грошових розрахунків, ведення бухгалтерського обліку та звітності.

3 огляду на ефективність перевіряється не лише економне й оптимальне управління і використання державних фінансових коштів та іншого майна, запобігання втратам, а й виконання державних програм з найменшими витратами і найбільшим ефектом.

Зміст фінансового контролю визначається фінансовою діяльністю держави. При цьому фінансова діяльність не тільки повинна відповідати закону, але й бути доцільною.

Доцільність - категорія, яка охоплює не тільки характеристику цільового використання коштів і придбаного за рахунок цих коштів майна, а й відповідність встановленим цілям, програмам, пріоритетам.

 Основний зміст фінансового контролю у відносинах, що регулюються фінансовим правом України, полягає у:.

  • виявлення внутрішньовиробничих резервів збільшення фінансових ресурсів,  пошуку нових джерел доходів;
  • перевірці фінансових планів підприємств, установ і організацій, планів виробництва, планів щодо собівартості, прибутку, платежів у бюджет тощо з метою раціонального використання коштів;
  • перевірці виконання фінансових зобов'язань особами перед державним та місцевими бюджетами;
  • перевірці дотримання правил здійснення фінансових операцій, розрахунків та зберігання грошових коштів підприємствами, установами й організаціями;
  •  забезпеченні виконання і додержання законодавства і фінансової дисципліни всіма особами;
  •  заходах щодо запобігання та усунення порушень фінансової дисципліни.

Поняття фінансового контролю нерозривно пов'язано з поняттям фінансової дисципліни, що допомагає визначити його функції та розкриває багатоаспектність цього поняття. Завдяки реалізації завдань фінансового контролю, що складають його зміст, зміцнюється фінансова дисципліна, яка, у свою чергу, виражає одну зі сторін законності.

Фінансова дисципліна — це обов'язковий для всіх суб'єктів господарювання порядок здійснення фінансової діяльності, чітке дотримання встановлених приписів та порядку мобілізації, розподілу( перерозподілу) та використання грошових фондів_ держави, суб'єктів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій.

До вимог фінансової дисципліни належить також неухильне дотримання законності при виконанні бюджету, кошторисів, фінансових планів тощо. Вимоги фінансової дисципліни поширюються не тільки на підприємства, організації, Установи, громадян, але й на державні органи влади місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб.

Однак фінансовий контроль не може обмежуватися тільки фіксацією окремих порушень законодавства і державної дисципліни. Основне призначення фінансового контролю полягає в тому, щоб забезпечити органічне поєднання попередження, виявлення та усунення порушень, пошук і швидке впровадження в дію невикористаних резервів інтенсифікації виробництва і підвищення його ефективності.

 

Фінансовий контроль є завершальною стадією управління фінансами, наділеною специфікою вторинності, тобто перевірки вже наявного. Фінансовий контроль не є інструментом безпосередньої організації фінансової діяльності держави, а лише інструментом попередження, усунення порушень у цій діяльності та її поліпшення.

 

Фінансовий контроль слугує формою реалізації функції фінансів, він повинен забезпечувати інтереси і права держави, а також всіх інших суб'єктів економіки. Фінансовий контроль - здійснюється в усіх сферах суспільного відтворювального процесу і присутній під час руху грошових фондів, включно зі стадією осмислення фінансових результатів. Тобто об'єктом фінансового контролю виступають грошові відносини, а точніше, об'єктом фінансового контролю виступають  суспільні відносини, пов’язані із :

-           грошовими фондами,

  • матеріальними ресурсами,
  •  природними ресурсами
  •  трудовими ресурсами
  •  та іншими ресурсами держави та органів місцевого самоврядування.

Фінансовий контроль поширюється не тільки на безпосередньо фінансові, але й на пов'язані з ними господарські відносини.

Безпосереднім предметом фінансового контролю є первинні документи, що містять відомості про фінансово-господарську діяльність контрольованого суб'єкта( тобто вартісні показники фінансово-господарської діяльності, як прибуток, доходи, рентабельність, собівартість, витрати обігу тощо).

Фінансовий контроль є інструментом фінансового права, який складається із матеріальних та процесуальних норм, що регулюють суспільні відносини, які виникають з приводу встановлення відповідності фактичного стану — завданому у галузі фінансової діяльності держави.

Під час здійснення фінансового контролю перевіряється:

- дотримання вимог економічних законів (оптимальності пропорцій розподілу і перерозподілу національного доходу);

- складання і виконання бюджетного плану;

- ефективного використання трудових, матеріальних і фінансових ресурсів підприємств і організацій, бюджетних установ;

- податкових взаємовідносин

- відповідность здійснення фінансових операцій  чинному законодавству.

Отже, фінансовий контроль — це діяльність державних органів і недержавних організацій щодо забезпечення законності, фінансової дисципліни і доцільності при мобілізації, розподілі, перерозподілі та використанні грошових коштів та пов'язаних з цим матеріальних цінностей.

 

2.Види фінансового контролю

Широкий спектр фінансових відносин, як і широке коло їхніх учасників, пояснює різноманітність фінансового контролю та його видової характеристики. Серед дослідників-практиків фінансового права немає єдиних поглядів на види, форми та методи здійснення фінансового контролю, що свідчить про нагальну потребу у прийнятті галузевого закону про фінансовий контроль. Найпоширеніша класифікація видів фінансового контролю, в основу якої покладено критерії: часу проведення, суб'єктного складу контролюючих органів, сфера фінансової діяльності, специфіка об'єкта фінансового контролю тощо.

Види фінансового  контролю:

1)  за часом проведення:

— попередній — здійснюється на стадії розробки прогнозних розрахунків за бюджетом і планом, має на меті перевірку обґрунтованості розрахунків і пошук можливості більш ефективного їх використання. Цей вид контролю дає можливість попередити порушення діючого фінансового законодавства, а також виявити на стадії прогнозів і планів додаткові фінансові ресурси та не допустити нераціонального використання коштів на стадії розгляду та затвердження бюджетів та інших фінансово-планових актів;

 

  • поточний (оперативний) — здійснюється повсякденно під час проведення фінансових операцій, тобто у процесі реалізації раніше прийнятих управлінських рішень з фінансових питань, під час виконання планів, проведення грошових операцій, реалізації матеріальних цінностей. Мета — досягти найбільш раціонального використання фінансових ресурсів, виявити додаткові можливості для збільшення доходів і зменшення витрат; ), що проводиться Завдяки поточному контролю стає можливим виявити упущення на стадії попереднього контролю, а також безпосередньо під час фінансових операцій. Його здійснюють, як правило, спеціалізовані контролюючі органи виконавчої влади, а об'єктом виступає документація, безпосередньо пов'язана зі сплатою чи отриманням грошових коштів;

 

  • наступний —здійснюється після завершення відповідної фінансово-господарської операції за минулий період на предмет законності та доцільності проведених видатків, повноти і своєчасності надходжень, передбачених бюджетом або іншим фінансовим планом коштів. Застосовується  наступний фінансовий контроль при розгляді і затвердженні звітів, аналізів, виконання завдань, списання матеріальних цінностей з метою - оцінки досягнутого й розробки стратегії на майбутнє. Здійснюється шляхом ревізій, перевірок, інвентаризації. Завдяки наступному контролю є можливим виявити недоліки, упущення та помилки на попередніх стадіях, проаналізувати, з'ясувати їх природу та унеможливити у майбутньому. Зазвичай під час цього виду контролю контролюючі органи проводять: аналіз бюджетів і фінансових планів; перевірку кошторисів та звітів; виявлення недбалого ставлення до збереження матеріальних і фінансових ресурсів; виявлення існуючих резервів тощо.

 

  • 2) за характером:
  • обов'язковий здійснюється на підставі вимог нормативних актів або за рішеннями компетентних органів держави;
  • ініціативний здійснюється на підставі власних рішень господарюючих суб'єктів;

 

3)   за суб'єктами здійснення:

  • контроль органів законодавчої влади і місцевого самоврядування;
  • контроль Президента України;
  • контроль органів виконавчої влади загальної компетенції;
  • контроль органів виконавчої влади спеціальної компетенції;
  • контроль фінансово-кредитних органів;
  • відомчий контроль;
  • громадський контроль;
  • аудиторський контроль.

Існує й інша класифікація фінансового контролю за суб'єктами здійснення:

  • державний;
  • муніципальний;;
  • громадський) - контроль є незалежним видом контролю, що здійснюється активними представниками громадськості на добровільній та безоплатній основі. Починає набувати в Україні своєї значущості, насамперед при вирішенні земельних та пов'язаних із забудовою в містах проблемних питань,  визначення застосуванні бюджетних коштів для потреб громад тощо.
  •  Аудиторський  -), що передбачає перевірку бухгалтерської звітності, обліку, первинної документації суб'єктів господарювання відповідно до Закону України «Про аудиторську діяльність» незалежними професійними аудиторами чи аудиторськими фірмами на договірних із суб'єктом умовах;

     

  • 4)  за джерелами інформації:
  • фактичний,  який   полягає  у  вивченні  реального стану об'єкта, який перевіряється, його огляду, обмірювання в натурі, встановлення дійсності наявності грошових і матеріальних ресурсів, аналізу отриманої інформації і документів на предмет їхньої відповідності;
  • документальний перевірка та аналіз первинних документів, які містять відомості про рух коштів;

5)   за формою проведення:                                                '

   обов'язковий (зовнішній) - передбачає контроль виробничої та господарської діяльності господарюючих суб'єктів як в цілому, так і його структурних підрозділів. Здійснюється власними органами на розгляд його керівника або власника;

-   іативний (внутрішній) - що передбачає його проведення іншими, що  не входять у структуру підконтрольного суб'єкта контролюючими органами на предмет дотримання ним стану фінансової дисципліни.

      Безперечно, існують й інші критерії, за якими можна кла­сифікувати види фінансового контролю, що засвідчує системний характер фінансово-контрольних правовідносин.

 

3. Методи фінансового контролю містять засоби, прийоми та способи, що їх використовують контролюючі органи при реалізації контрольних повноважень. Сучасне фінансове законодавство як, до речі, й думки вчених у цій сфері є неоднозначним у трактуванні змісту методів фінансового контролю, що потребує закономірно детального їх вивчення.

Методи фінансового контролю різноманітні й залежать від об'єкта контролю, мети і завдань перевірки та інших факторів:

  1. перевіркаобстеження і вивчення окремих ділянок фінансово-господарської діяльності підприємств, установ, організацій та їхніх підрозділів. Наслідки перевірки оформлюються довідкою або доповідною запискою.
  2.  ревізія метод документального контролю за фінансово-господарською діяльністю  підприємств,  установ,  організацій, дотриманням законодавства з питань фінансів, достовірністю обліку і звітності; спосіб документального виявлення недостач, розтрат, привласнень, інших зловживань. За наслідками ревізії складається акт.

Ревізії мають досить широку видову класифікацію, що пояснюється складністю та обсягом тих питань, які вирішують ревізори.

За змістом ревізії поділяють на:

  • документальні, що передбачають перевірку різних фінансово-бухгалтерських документів підконтрольних суб'єктів;
  • фактичні, що передбачають перевірку не лише фінансово-бухгалтерських документів, але й наявності грошових коштів та матеріальних цінностей, тобто вся сукупність сторін фінансової діяльності суб'єкта ревізії.

За організаційною ознакою ревізії поділяють на:

      планові, що передбачені планом відповідного фінансово-контрольного органу;

      позапланові, що проводяться за наявності важливих підстав (у зв'язку з наявністю інформації про порушення фінансової дисципліни, за вимогою компетентних органів, за вказівкою вищого фінансового органу тощо).

Законодавством, наприклад,  Порядком  проведення інспектування Державною   фінансовою інспекцією, її територіальними органами передбачено від 20 квітня 2006 р. № 550, передбачено проведення планових виїзних та позапланових виїзних ревізій. Обмеження у підставах проведення ревізій, визначені цим Законом України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» від 26.01.1993 № 2939-XII, не поширюються на ревізії, що проводяться на звернення підконтрольної установи, або ревізії, що проводяться після повідомлення посадовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, про підозру у вчиненні ними кримінального правопорушення відповідно до Кримінального процесуального кодексу України.

Посадові особи органу державного фінансового контролю вправі приступити до проведення ревізії за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання посадовим особам підконтрольних установ, інших суб'єктів господарської діяльності під розписку:

 1) направлення на ревізію, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державного фінансового контролю, мета, вид, підстави, дата її початку та дата закінчення ревізії, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державного фінансового контролю, які проводитимуть ревізію. Направлення на ревізію є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державного фінансового контролю, скріпленого печаткою органу державного фінансового контролю;

 2) копії рішення суду про дозвіл на проведення позапланової виїзної ревізії, в якому зазначаються підстави проведення такої ревізії, дата її початку та дата закінчення, а у разі проведення ревізії щодо суб'єктів господарської діяльності, не віднесених цим Законом до підконтрольних установ, - також номер кримінального провадження, орган, що здійснює досудове розслідування, дата та підстави повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.

Ненадання цих документів посадовим особам підконтрольних установ та інших суб'єктів господарської діяльності або їх надання з порушенням вимог, встановлених частиною чотирнадцятою цієї статті, є підставою для недопущення посадових осіб органу державного фінансового контролю до проведення ревізії.

 Проведення ревізій органами державного фінансового контролю не повинно порушувати нормального режиму роботи підконтрольних установ та інших суб'єктів господарської діяльності.

Планова виїзна ревізія - ревізія у підконтрольних  установах, яка передбачена у плані контрольно-ревізійної роботи контролюючого органу  і  проводиться  за  місцезнаходженням такої підконтрольної установи  чи  за  місцем  розташування  об'єкта  права  власності, стосовно  якого  проводиться  ревізія,  не частіше ніж один раз на календарний рік.

Планова виїзна ревізія проводиться за сукупними показниками фінансово-господарської діяльності підконтрольних установ за письмовим рішенням керівника відповідного органу державного фінансового контролю не частіше одного разу на календарний рік.

 Право на проведення планової виїзної ревізії підконтрольних установ надається лише у тому разі, коли їм не пізніше ніж за десять днів до дня проведення зазначеної ревізії надіслано письмове повідомлення із зазначенням дати початку та закінчення її проведення.

 Проведення планових виїзних ревізій здійснюється органами державного фінансового контролю одночасно з іншими органами виконавчої влади, уповноваженими здійснювати контроль за нарахуванням і сплатою податків та зборів. Порядок координації проведення планових виїзних перевірок органами виконавчої влади, уповноваженими здійснювати контроль за нарахуванням і сплатою податків та зборів, визначається Кабінетом Міністрів України.

Тривалість планової виїзної ревізії не повинна перевищувати 30 робочих днів. Подовження термінів проведення планової можливе лише за рішенням суду на термін, що не перевищує 15 робочих днів .

Позапланова  виїзна  ревізія  - ревізія, яка не передбачена в планах   контрольно-ревізійної   роботи   контролюючого  органу  і проводиться за наявності обставин, визначених Законом України "Про основні   засади  здійснення  державного  фінансового  контролю  в Україні"

Позаплановою виїзною ревізією вважається ревізія, яка не передбачена в планах роботи органу державного фінансового контролю і проводиться за наявності хоча б однієї з таких обставин:

2) підконтрольною установою подано у встановленому порядку скаргу про порушення законодавства посадовими особами органу державного фінансового контролю під час проведення планової чи позапланової виїзної ревізії, в якій міститься вимога про повне або часткове скасування результатів відповідної ревізії;

 3) у разі виникнення потреби у перевірці відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з підконтрольною установою, якщо підконтрольна установа не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державного фінансового контролю протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту;

 4) проводиться реорганізація (ліквідація) підконтрольної установи;

 5) у разі надходження доручення щодо проведення ревізій у підконтрольних установах від Кабінету Міністрів України, органів прокуратури, органів доходів і зборів, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Національного антикорупційного бюро України, в якому містяться факти, що свідчать про порушення підконтрольними установами законів України, перевірку додержання яких віднесено законом до компетенції органів державного фінансового контролю;

 6) у разі, коли вищестоящий орган державного фінансового контролю в порядку контролю за достовірністю висновків нижчестоящого органу державного фінансового контролю здійснив перевірку актів ревізії, складених нижчестоящим органом державного фінансового контролю , та виявив їх невідповідність вимогам законів. Позапланова виїзна ревізія в цьому випадку може ініціюватися вищестоящим органом державного фінансового контролю лише у тому разі, коли стосовно посадових або службових осіб нижчестоящого органу державного фінансового контролю, які проводили планову або позапланову виїзну ревізію зазначеної підконтрольної установи, розпочато службове розслідування або у випадку повідомлення їм про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.

Позапланова виїзна ревізія може здійснюватися лише за наявності підстав для її проведення на підставі рішення суду. Позапланова ревізія підконтрольної установи не може проводитися частіше одного разу на квартал.

Позапланові виїзні ревізії суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені цим Законом до підконтрольних установ, проводяться органами державного фінансового контролю за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.

Орган або особа, що ініціює проведення позапланової виїзної ревізії, подає до суду письмове обґрунтування підстав такої ревізії та дати її початку і закінчення, документи, які відповідно до частин п'ятої і сьомої цієї статті свідчать про виникнення підстав для проведення такої ревізії, а також на вимогу суду - інші відомості.

Рішення про вилучення оригіналів фінансово-господарських та бухгалтерських документів, арешт коштів на рахунках в установах банків, інших фінансово-кредитних установах можуть прийматися лише судом.

Тривалість позапланової виїзної ревізії не повинна перевищувати 15 робочих днів.

Подовження термінів проведення позапланової виїзної ревізії можливе лише за рішенням суду на термін, що не перевищує 5 робочих днів.

 

  • 3.обстеження метод контролю окремих сторін діяльності підприємства, установи, організації, проте за значно ширшим колом показників, у ході якого здійснюється опитування, анкетування;
  • 4. інспектування -- метод фінансового контролю на місцях, здійснюється з метою загального ознайомлення зі станом справ на місцях та надання оперативної практичної допомоги наприклад, Регламентується «Про затвердження Порядку проведення інспектування Державною     фінансовою інспекцією, її територіальними органами Кабінет Міністрів України; Постанова, Порядок від 20.04.2006 № 550»

 Відповідно до  ст..4.Закону України  «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні №   від 26.01.1993 № 2939-XII:   « Інспектування здійснюється органом державного фінансового контролю у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті».

    На підконтрольних установах, щодо яких за відповідний період їх фінансово-господарської діяльності відповідно до цього Закону проведено державний фінансовий аудит, інспектування за ініціативою органу державного фінансового контролю не проводиться.

  • 5. спостереженняметод фінансового контролю, який має  на меті загальне ознайомлення зі станом фінансової діяльності бюджетних підприємств, установ та організацій. Цей метод, як правило, передує застосуванню інших. Спостереження буває загальним і спеціальним;

 

—6. облік специфічний фінансово-контрольний метод, сфе­ра застосування якого переважно обмежується діяльністю контролюючих органів під час здійснення реєстрації суб'єктів кон­тролю або в інших випадках, зазначених чинним законодавс­твом. Цей метод також містить аналітику й передбачає створення інформаційної бази;

 

-7. аналіз здійснюється на основі звітності, ґрунтується на використанні спеціальних статистичних прийомів — індикативного методу, методу середніх і відносних величин;

 

  1. фінансово-економічна експертиза - проводиться щодо певних фінансових документів і за її підсумками видається висновок. Наприклад, здійснюється Рахунковою палатою щодо проектів державного бюджету, законів та інших нормативних актів, міжнародних договорів України щодо питань фінансів тощо).

 аудит. Порядок здійснення аудиторського фінансового контролю регулюється Законом «Про аудиторську діяльність» від 22 квітня І993 р. Досить часто цей вид контролю називають недержавним фінансовим контролем. Основне завдання аудиторського контролю - отримання об'єктивної інформації про фінансовий стан суб'єкта, який перевіряють, відповідність його господарської діяльності чинному законодавству. Аудиторські перевірки можуть бути добровільними (ініціативними, проведеними за рішеннями самого суб'єкта господарської діяльності) та обов'язковими (Закон України від 22 квітня 1993 р. «Про аудиторську діяльність».

Аудит - перевірка даних бухгалтерського обліку  і  показників фінансової  звітності  суб'єкта господарювання з метою висловлення незалежної думки аудитора про її  достовірність  в  усіх  суттєвих аспектах та  відповідність вимогам  законів  України,  положень (стандартів) бухгалтерського обліку або інших  правил  (внутрішніх положень  суб'єктів  господарювання)  згідно   із   вимогами користувачів.

  Суттєвою є  інформація, якщо  її пропуск або  неправильне відображення  може  вплинути  на  економічні рішення користувачів, прийняті на основі фінансових звітів.

  Аудит здійснюється   незалежними особами (аудиторами), аудиторськими фірмами,  які уповноважені суб'єктами господарювання на його проведення.

Аудиторський фінансовий контроль здійснюється незалежними особами (аудиторами) чи аудиторськими фірмами. Аудитор може займатися аудиторською діяльністю:

  • індивідуально;
  • створивши аудиторську фірму;
  • об'єднавшись з іншими аудиторами в спілку.

Наслідки аудиторської перевірки оформляються аудиторським висновком.

 Аудиторський висновок - документ,  що складений відповідно до стандартів  аудиту  та передбачає надання впевненості користувачам щодо  відповідності  фінансової  звітності  або  іншої  інформації

концептуальним  основам,  які  використовувалися при її складанні. Концептуальними основами можуть бути  закони  та  інші нормативно-правові  акти  України, положення  (стандарти) бухгалтерського обліку,  внутрішні вимоги та  положення  суб'єктів господарювання, інші джерела.

 

Методи фінансового контролю слід відрізняти від методики їх проведення. Методика — це конкретні прийоми та засоби певних дій. Вона визначає, у якому порядку проводити, нап­риклад, ревізію, з чого починати і чим закінчувати її. Методики контролю розробляються з урахуванням форми власності, організаційної структури, територіального аспекту.

 

Сфери фінансового контролю:

  • бюджетний контроль;
  • податковий контроль;
  • валютний контроль;
  • банківський контроль;
  •  страховий контроль тощо.

 

4. Органи фінансового контролю

В Законі України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні»  від 26.01.1993 № 2939-XII зазначені основні функції органу  державного фінансового контролю .

  Орган державного фінансового контролю здійснює державний фінансовий контроль та контроль за:

  • виконанням функцій з управління об’єктами державної власності;
  •   цільовим та ефективним використанням коштів державного і місцевих бюджетів;
  •  цільовим використанням і своєчасним поверненням кредитів (позик), одержаних під державні (місцеві) гарантії;
  •   достовірністю визначення потреби в бюджетних коштах при складанні планових бюджетних показників;
  •   відповідністю взятих бюджетних зобов’язань розпорядниками бюджетних коштів відповідним бюджетним асигнуванням, паспорту бюджетної програми (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі);
  •   веденням бухгалтерського обліку, а також складанням фінансової і бюджетної звітності, паспортів бюджетних програм та звітів про їх виконання (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі), кошторисів та інших документів, що застосовуються в процесі виконання бюджету;
  •   станом внутрішнього контролю та внутрішнього аудиту у розпорядників бюджетних коштів;
  •   усуненням виявлених недоліків і порушень;
  •   розробляє пропозиції щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому;
  •   вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб;
  •   здійснює інші повноваження, визначені законами України та покладені на нього Кабінетом Міністрів України.

Орган державного фінансового контролю розглядає листи, заяви і скарги громадян про факти порушення законодавства з фінансових питань. Звернення, в яких повідомляється про крадіжки, розтрати, недостачі, інші правопорушення, негайно пересилаються правоохоронним органам для прийняття рішення згідно з законодавством.

Фінансовий контроль здійснюється:

- Верховною Радою України, яка безпосередньо і через свої  органи вирішує різноманітні питання фінансової діяльності. Вона здійснює фінансовий контроль шляхом прийняття законів, затвердження Державного бюджету України та внесення змін до нього; виконання бюджету, прийняття рішення щодо звіту про його виконання. Верховна Рада України заслуховує послання  Президента України про внутрішнє та зовнішнє становище України; розглядає Програми діяльності Кабінету Міністрів України і контролює їх виконання; вирішує організаційні питання фінансової діяльності держави. У межах своїх повноважень Верховна Рада України може створювати тимчасові слідчі комісії для розслідування справ, які становлять суспільний інтерес;

- Рахунковою палатою, яка створена для здійснення фінансово-економічного контролю Верховною Радою України діяльності  органів  виконавчої влади.   Правовий  статус

цього органу визначено у ст. 85 Конституції України, Законом України «Про Рахункову палату». Завданнями Рахункової палати є: організація і здійснення фінансового контролю за виконанням Державного бюджету України, витрачанням коштів цільових фондів, за утворенням і погашенням боргу України, за наданням позичок і кредитів іноземним державам та за використанням одержаних коштів тощо;

- Президентом України через виконання своїх функцій безпосередньо та через спеціально створені органи. Наприклад, Президент України має право вето щодо прийнятих Верховною Радою України законів із поверненням їх на повторний розгляд;

- Кабінетом Міністрів України як вищим органом виконавчої влади щодо забезпечення виконання фінансової функції  держави. Він забезпечує керівництво державними фінансами та паралельно здійснює загальний фінансовий контроль;

-  місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування;

- Міністерством фінансів України - за виконанням Державного бюджету і за додержанням установами банківської системи правил касового виконання Державного бюджету по доходах; воно встановлює порядок ведення бухгалтерського обліку і звітності про виконання бюджетів, форми обліку і звітності щодо касового виконання бюджетів;

- Державною казначейською службою  України через організацію виконання Державного бюджету України і контроль за його виконанням, а також контроль за надходженням і використанням коштів державних позабюджетних фондів.

 Контроль в органах казначейства має настільки ж давню історію, як і мистецтво управління державою. Наприклад, більше як два тисячоліття тому в китайській "Книзі звичаїв Чжоу" - керівництві, в якому викладено завдання та функції офіційних осіб, - чітко пояснено обов'язки кожного чиновника, які займалися фінансами. Функція контролю мала подвійне завдання, - перевірка операцій та визначення права на здійснення видатків.

- Державною  фіскальною службою  України за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджету податків, зборів інших обов'язкових платежів;

- Державною фінансовою інспекцією України - за збереженням і використанням бюджетних коштів;

- Національним банком України через здійснення банківського регулювання та нагляду, здійснення сертифікації аудиторів, що проводять аудиторські перевірки банків, організацію та  здійснення валютного контролю, аналіз стану грошово-кредитних, фінансових, цінових і валютних відносин;

- Державною пробірною службою - за випробуванням, виробництвом, використанням, обігом, збереженням дорогоцінних металів та каменів, виконанням операцій з цими цінностями;

- аудиторськими фірмами та фізичними особами, які здійснюють аудиторську діяльність.

 

 


18.12.2015; 05:25
хиты: 89
рейтинг:0
для добавления комментариев необходимо авторизироваться.
  Copyright © 2013-2016. All Rights Reserved. помощь