11. Органи публічної влади, які здійснюють фінансову діяльності держави й місцевого самоврядування

Фінансова діяльність здійснюється через компетентні органи публічної влади (державні органи й органи місцевого самоврядування..

В залежності від обсягу та змісту повноважень розрізняють:

• Органи, що здійснюють загальне керівництво фін діяльністю(ВРУ, КМУ, ПУ, місцеві державні адміністрації) – органи загальної компетенції
•  Органи, які створені спеціально для керівництва фінансовою діяльністю(міністерство фінансів, Національний банк України, державна казначейська служба, державна фінансова інспекція) -– органи спеціальної  компетенції

До органів фінансової діяльності загальної компетенції належать законодавчий орган, представницькі органи влади на місцях, органи виконавчої влади всіх рівнів (Верховна Рада України, Президент України, Кабінет Міністрів України, Верховної Рада і Рада Міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, місцеві державні адміністрації).

Повноваження Верховної Ради України в галузі фінансової діяльності закріплені Конституцією України. До таких повноважень Верховної Ради України належать: прийняття законів, які регулюють сферу фінансової діяльності; затвердження Держав­ного бюджету України та внесення змін до нього, контроль за виконанням Державного бюджету України, прийняття рішення щодо звіту про його виконання; призначення або звільнення з посад, надання згоди на призначення й звільнення з посад посадових осіб органів державної влади, які здійснюють фінансову діяльність; затвердження рішень про надання Україною позик і економічної допомоги іноземним державам та міжнародним організаціям, а також про одержання Україною від іноземних держав, банків і міжнародних фінансових організацій позик, не передбачених Державним бюджетом України, здійснення контролю за їх використанням; визначення засад внутрішньої і зовнішньої політики, в тому числі у сфері фінансової діяльності; надання законом згоди на обов'язковість міжнародних договорів України та денонсація міжнародних договорів України, включаючи й ті, які стосуються сфери фінансової діяльності.

Президент України відповідно до Конституції України вносить за пропозицією коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді України подання про призначення Верховною Радою Укра­їни Прем'єр-міністра України, призначає на посади та звільняє з посад половину складу Ради Національного банку України; зупиняє дію актів Кабінету Міністрів України з мотивів невідповідності цій Конституції з одночасним зверненням до Кон­ституційного Суду України щодо їх конституційності; скасовує акти Ради міністрів Автономної Республіки Крим; підписує закони, прийняті Верховною Радою України та має право вето щодо прийнятих Верховною Радою України законів (крім законів про внесення змін до Конституції України) з наступним поверненням їх на повторний розгляд Верховної Ради, здійснює інші повно­важення в галузі фінансової діяльності, визначені Конституцією України.

Кабінет Міністрів України забезпечує здійснення внутріш­ньої і зовнішньої політики держави, виконання Конституції і законів України, актів Президента України, у тому числі у сфері фінансової діяльності; забезпечує проведення фінансової політи­ки; розробляє проект закону про Державний бюджет України й забезпечує виконання затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету України, подає Верховній Раді України звіт про його виконання; спрямовує й координує роботу міністерств, інших органів виконавчої влади; призначає на посади та звільняє з посад за поданням Прем'єр-міністра України керівників центральних органів виконавчої влади, які не входять до складу Кабінету Міністрів України; здійснює інші повноваження у сфері фінансових відносин, визначені Конституцією та законами України. Органи місцевого самоврядування правомочні розглядати й вирішувати питання у галузі фінансової діяльності, віднесені Конституцією України, Законом України «Про місцеве само­врядування» від 21 травня 1997 року та іншими законами до їх відання. Сільські, селищні, міські ради володіють такими по­вноваженнями: складання проекту місцевого бюджету, подання його на затвердження відповідної ради, забезпечення виконання бюджету; щоквартальне подання раді письмових звітів про хід і результати виконання бюджету; підготовка і подання відповідно до районних, обласних рад необхідних фінансових показни­ків і пропозицій щодо складання проектів районних і обласних бюджетів; здійснення в установленому порядку фінансування видатків з місцевого бюджету; об'єднання на договірних заса­дах коштів відповідного місцевого бюджету та інших місцевих бюджетів для виконання спільних проектів або для спільного фінансування комунальних підприємств, установ та організа­цій, вирішення інших питань, що стосуються спільних інтересів територіальних громад; здійснення відповідно до закону контролю за дотриманням зобов'язань щодо платежів до місцевого бюджету на підприємствах і в організаціях незалежно від форм власності та інші закріплені за ними повноваження у цій сфері. Повноваження районної, обласної ради в галузі фінансової ді­яльності охоплюють: затвердження відповідно районних, обласних бюджетів, внесення змін до них, затвердження звітів про їх виконання; розподіл переданих з державного бюджету коштів у вигляді дотацій, субвенцій відповідно між районними бюджетами, місцевими бюджетами міст обласного значення, сіл, селищ, міст районного значення; прийняття рішень щодо делегування місцевим державним адміністраціям окремих повноважень районних, обласних рад; заслуховування звітів голів місцевих державних адміністрацій, їх заступників, керівників управлінь, відділів та інших структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій про виконання програм соціально-економічного та культурного розвитку, бюджету, рішень ради із зазначених питань, а також про здійснення місцевими державними адміністраціями делегованих їм радою повноважень та здійснення інших повноважень відповідно до законів України.

Органи фінансової діяльності спеціальної компетенції, то можливо поділити на дві групи:

1. органи, які здійснюють діяльність у зв'язку з виконанням своїх основних функцій (наприклад, Міністерство економіки, Міністерство транспорту та зв'язку тощо);
2. органи влади, для яких фінансова діяльність є основною та які утворені насамперед для здійснення фінансової діяльності.

До другої групи органів спеціальної компетенції належать наступні органи.

• фінансів,
•  бюджету,
•  державного фінансового контролю,
•  казначейського обслуговування бюджетних коштів,
•  бухгалтерського обліку,
•  випуску і проведення лотерей,
•  організації та контролю за виготовленням цінних паперів, документів суворої звітності,
•  видобутку, виробництва, використання та зберігання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння, їх обігу та обліку,
•  запобігання і протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму в Україні.

Основними завданнями Мінфіну України є:

• формування та забезпечення реалізації державної фінансової, бюджетної, а також податкової і митної політики, крім адміністрування податків, зборів, митних платежів та реалізації податкової і митної політики;
•  формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку, випуску та проведення лотерей, організації та контролю за виготовленням цінних паперів, документів суворої звітності, видобутку, виробництва, використання та зберігання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння, їх обігу та обліку, у сфері запобігання і протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму;
•   формування і забезпечення у межах повноважень реалізації державної політики у сфері державного фінансового контролю, координації та спрямовування діяльності органів виконавчої влади, уповноважених на проведення контролю за дотриманням бюджетного законодавства;
•   забезпечення концентрації фінансових ресурсів на пріоритетних напрямах соціально-економічного розвитку України;
•  здійснення заходів із підвищення ефективності управління державними фінансами;
•  проведення разом з іншими органами виконавчої влади аналізу фінансово-економічного стану держави, перспектив її дальшого розвитку;
•  розроблення разом з іншими центральними органами виконавчої влади проекту Основних напрямів бюджетної політики на наступний бюджетний період;
•  розроблення в установленому порядку проекту закону про Державний бюджет України;
•  організація роботи, пов'язаної зі складанням та управлінням виконання Державного бюджету України, координація діяльності учасників бюджетного процесу з питань виконання бюджету;
•   розроблення в установленому порядку прогнозу Державного бюджету України на наступні за плановим два бюджетні періоди;
•  удосконалення міжбюджетних відносин;
•  забезпечення управління державним та гарантованим державним боргом;
•  удосконалення методів фінансового і бюджетного планування;
•  здійснення державного регулювання бухгалтерського обліку та фінансової і бюджетної звітності в Україні, розроблення стратегії розвитку національної системи бухгалтерського обліку, визначення єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку та складання фінансової і бюджетної звітності, обов'язкових для всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності та підпорядкування (крім банків), адаптація законодавства з питань бухгалтерського обліку в Україні до законодавства Європейського Союзу та запровадження міжнародних стандартів фінансової звітності;
•  забезпечення здійснення повноважень головного розпорядника бюджетних коштів в установах і організаціях, що належать до сфери управління Мінфіну України, центральних органах виконавчої влади;
•  інформування громадськості про економічні та фіскальні цілі держави.

Мінфін у процесі виконання покладених на нього завдань взаємодіє з іншими центральними і місцевими органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, об'єднаннями громадян, а також із відповідними органами інших держав.

Мінфін України як центральний орган виконавчої влади в межах своїх повноважень і на виконання актів законодавства видає накази, організує і контролює їх виконання.

Мінфін у випадках необхідності видає разом з іншими центральними і місцевими органами виконавчої влади і органами місцевого самоврядування спільні акти.

Рішення Мінфіну України у випадках, передбачених законодавством, є обов'язковими для виконання всіма юридичними особами, суб'єктами фінансових правовідносин.

Мінфін України очолює міністр, якого призначає на посаду і звільняє з посади Президент України. Заступників міністра на посади також призначає Президент, а обов'язки між ними розподіляє міністр. Міністр фінансів визначає ступінь відповідальності своїх заступників і керівників структурних підрозділів Мінфіну.

Міністр фінансів України:

• здійснює керівництво міністерством і несе персональну відповідальність   перед   Президентом   України   і   Кабінетом Міністрів за виконання покладених на Міністерство завдань;
• визначає право підпису документів від імені Мінфіну;

узгоджує призначення на посаду і звільнення з посади керівників  Головного  управління  державного  казначейства України; Головного Контрольно-ревізійного управління України та інших керівників управлінь, що належать до Міністерства фінансів.

Для вирішення найважливіших питань, обговорення напрямів діяльності в Мінфіні створюється колегія. До колегії входять: міністр, його заступники та інші співробітники міністерства. До неї також можуть входити (з правом дорадчого голосу) керівники інших центральних органів виконавчої влади і представники громадських організацій.

Членів колегії на подання Міністра затверджує і звільняє Кабінет Міністрів України. Голова колегії — Міністр фінансів.

Рішення колегії вводяться наказами Міністра.

У Мінфіні України може створюватися наукова і методологічна ради.

Кабінет Міністрів України затверджує граничну чисельність працівників Мінфіну, а структуру центрального апарату Мінфіну затверджує Прем'єр-міністр України. Штатний розклад центрального апарату Мінфіну і положення про його структурні підрозділі затверджує міністр.

У період становлення ринкових відносин фінансова діяльність набуває все більшого значення. Процеси перерозподілу і накопичення здійснюються через фінансові ресурси, тому контроль за формуванням, розподілом і використанням фондів коштів стає все необхіднішим і складнішим. У цей період з'явилися нові органи контролю за бюджетною та податковою діяльністю.

 У період становлення ринкових відносин фінансова діяльність набуває все більшого значення. Процеси перерозподілу і накопичення здійснюються через фінансові ресурси, тому контроль за формуванням, розподілом і використанням фондів коштів стає все необхіднішим і складнішим. У цей період з'явилися нові органи контролю за бюджетною та податковою діяльністю. Зокрема, до системи органів, які керують фінансовою діяльністю (що має грошовий характер), входить і головний кредитний орган держави — Національний банк України - НБУ. Цей центральний орган здійснює керівництво в галузі банківської діяльнос­ті. На нього Конституцією України покладено функцію емісії грошової одиниці. Разом із Кабінетом Міністрів України Національний банк визначає грошову, кредитну політику держави. Комерційні банки, які уповноважуються на це спільними рішеннями Уряду і Національного банку, беруть участь у касовому виконанні всіх видів бюджетів.

Державна казначейська служба України (Казначейство України) - Колишнє Державне казначейство України (Держказначейство) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України (далі – Міністр). Казначейство України входить до системи органів виконавчої влади та утворюється для реалізації державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів. Казначейство України є учасником системи електронних платежів Національного банку України.

            Державна фіска́льна служба (ДФС) — центральний орган виконавчої влади України, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України.  ДФС утворена Постановою Кабінету Міністрів від 21 травня 2014 р шляхом реорганізації Міністерства доходів і зборів.

       Державна фіскальна служба України визначена центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України і який реалізує:

• державну податкову політику,
•  державну політику у сфері державної митної справи,
•  державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування,
•   державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового, митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску.

ДФС здійснює повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

У складі ДФС та її територіальних органах діють підрозділи податкової міліції.

Для погодженого вирішення питань, що належать до компетенції ДФС, обговорення найважливіших напрямів її діяльності у ДФС може утворюватися колегія.

ДФС є юридичною особою, має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, власні бланки, рахунки в органах Казначейства

Таким чином, Державна фіскальна служба об'єднала повноваження податкової служби, митниці та фінансової міліції.

            Рахункова палата — постійно діючий орган контролю, який утворюється Верховною Радою України, підпорядкований і підзвітний їй. Рахункова палата здійснює свою діяльність самостійно, незалежно від будь-яких інших органів держави. Рахункова палата здійснює  контроль  за  надходженням  коштів  до Державного бюджету  України;  організує і  здійснює  контроль  за своєчасним виконанням видаткової  частини  Державного  бюджету України, витрачанням бюджетних  коштів,  у тому числі коштів загальнодержавних цільових  фондів, за обсягами, структурою та їх цільовим призначенням; здійснення контролю за утворенням і погашенням внутрішнього і  зовнішнього боргу України,  визначення ефективності та доцільності  видатків  державних  коштів, валютних та  кредитно-фінансових ресурсів; здійснює  контроль за фінансуванням загальнодержавних програм  економічного, науково-технічного,  соціального і  національно-культурного розвитку, охорони довкілля; здійснює контроль за  дотриманням  законності  щодо  надання  Україною позик  і  економічної  допомоги  іноземним  державам,  міжнародним організаціям, передбачених у Державному бюджеті України;   контроль за законністю та своєчасністю руху коштів Державного бюджету  України  та  коштів  позабюджетних  фондів в установах Національного банку України та уповноважених банках;    здійснює контролю   за   грошовою   емісією,  використанням золотого запасу,  дорогоцінних металів, каміння, наданням кредитів та   здійсненням  операцій  по  розміщенню  золотого  і  валютного резервів та інше передбачене законодавством.

Державна пробірна служба

  Діє на підставі  Указу Президента України від 13.04.2011 № 461/2011 «Про Положення про Державну пробірну службу України»

Основними завданнями Пробірної служби України є реалізація  державної політики  у  сфері  державного  пробірного  контролю  та внесення пропозицій щодо її формування.

Пробірна  служба  України  відповідно до покладених на неї завдань:

• узагальнює практику застосування законодавства  з  питань,   що  належать  до  її  компетенції,  розробляє пропозиції щодо його вдосконалення,  готує проекти законодавчих актів, актів Президента України,  Кабінету  Міністрів  України  та в установленому порядку вносить їх на розгляд Міністра;
•   здійснює   державний  пробірний  контроль  за   якістю дорогоцінних   металів,  дорогоцінного  каміння  та  дорогоцінного каміння органогенного   утворення,   напівдорогоцінного    каміння  (далі - дорогоцінне каміння),  виробів з них та матеріалів,  що їх містять,  проводить у межах своїх повноважень перевірки додержання вимог  законодавства  при виконанні операцій,  здійсненні обігу та  обліку зазначених цінностей;
•    проводить у межах своїх повноважень  перевірки  додержання суб'єктами  господарювання,  іншими  установами  та  організаціями  ліцензійних умов провадження господарської діяльності зі збирання, первинної обробки  відходів  і  брухту  дорогоцінних  металів  і дорогоцінного каміння;
•   проводить в установленому законодавством порядку перевірки суб'єктів господарювання,  які здійснюють операції з дорогоцінними металами і дорогоцінним камінням,  виробами з них та  матеріалами, що  містять  дорогоцінні метали,  а також скуповують,  приймають у заставу і на комісію ювелірні та побутові  вироби  з  дорогоцінних металів  і  дорогоцінного  каміння,  здійснюють  торгівлю ними або  надають посередницькі послуги в торгівлі, зберігають та експонують різноманітні предмети,  що містять зазначені цінності,  збирають і переробляють відходи та брухт дорогоцінних металів і дорогоцінного  каміння;
•    здійснює  контроль  за  виконанням  вимог  щодо одержання, використання,  обліку  та  зберігання   дорогоцінних   металів   і дорогоцінного   каміння   у   військових   частинах,  підрозділах,  установах   та   організаціях   Міністерства   оборони    України,

Міністерства внутрішніх справ України,  Служби безпеки України,  а також в установах і  організаціях,  що  належать  до  сфери  інших центральних органів виконавчої влади,  у разі якщо вони здійснюють операції з дорогоцінними металами і дорогоцінним камінням;

•  здійснює інші повноваження, визначені законами України та покладені на неї Президентом України.

Державний комітет фінансового моніторингу України - центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України.

Діє на підставі  Указу Президента України від 13.04.2011 № 466/2011 «Про Положення про Державну службу фінансового моніторингу України» .

    Основними завданнями Держфінмоніторингу України є:

1) реалізація державної політики у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму, а також внесення пропозицій щодо її формування;

2) збирання, оброблення та аналіз інформації про фінансові операції, що підлягають фінансовому моніторингу, інші фінансові операції або інформації, що може бути пов'язана з підозрою у легалізації (відмиванні) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванні тероризму;

3) створення та забезпечення функціонування єдиної державної інформаційної системи у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму.

          Державна комісія  з цінних  паперів та фондового ринку - державний колегіальний орган, який  забезпечує реалізацію єдиної державної політики щодо цінних паперів і функціонування фондового ринку в Україні, а також здійснює правове регулювання відносин, що виникають на ринку цінних паперів, сприяє захисту інтересів громадян України та держави, запобігає зловживанням та порушенням на фондовому ринку, координує діяльності міністерств та інших центральних органів державної виконавчої влади у цій сфері.

 Діє на підставі  Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» від 30.10.1996 № 448/96-ВР  та  «Положення про Національну комісію з цінних паперів та фондового ринку».  Діяльність Комісії спрямована на всебічне сприяння розвитку українського ринку цінних паперів як одного з найважливіших сегментів вітчизняної економіки.

Основними завданнями Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку є:

• Формування та забезпечення реалізації єдиної державної політики щодо розвитку та функціонування ринку цінних паперів та їх похідних в Україні,
•  сприяння адаптації національного ринку цінних паперів до міжнародних стандартів.
•  координація діяльності державних органів з питань функціонування в Україні ринку цінних паперів та їх похідних.
•  Здійснення національного регулювання та контролю за випуском і обігом цінних паперів та їх похідних на території України, а також у сфері спільного інвестування.
•  Захист прав інвесторів шляхом застосування заходів з запобігання і припинення порушень законодавства на ринку цінних паперів, застосування санкцій за порушення законодавства у межах своїх повноважень.
•  Сприяння розвитку ринку цінних паперів.
•  Узагальнення практики застосування законодавства України з питань випуску та обігу цінних паперів в Україні, розробка пропозицій щодо їх вдосконалення.

        Цільові централізовані фонди (Пенсійний фонд, фонди спеціального страхування. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб)