Міжнародне повітряне право - це система міжнародно-правових норм, які регулюють відносини між суб'єктами міжнародного права у зв'язку з використанням повітряного простору та визначають його
правовий режим.
Основним документом в галузі міжнародного повітряного права є Конвенція про міжнародну цивільну авіацію, укладена в Чикаго у 1944 р. Чиказька конвенція встановлює основні принципи міждержавного співробітництва в галузі міжнародних польотів, регулювання діяльності повітряного транспорту та забезпечення його безпеки, а також включає статутні положення Міжнародної організації цивільної авіації (ІКАО). «Міжнародні авіаційні регламенти» (стандарти,рекомендації, процедури і т.п.), що приймаються та стверджуються Радою ІКАО, відіграють велику роль в міжнародному повітряному праві.
У міжнародній практиці склалися наступні галузеві принципи міжнародного повітряного права:
а) принцип поваги повного и виключного суверенітету держави над її повітряним простором у межах її території;
б) принцип забезпечення безпеки міжнародної цивільної авіації;
в) принцип свободи польотів у міжнародному повітряному просторі.
