Появление исключительной экономической зоны связана с древним стремлением государств установить рыболовные зоны, выходили бы за пределы территориальных вод. Два дела, которые рассматривал по этому вопросу Международный Суд (Великобритания & Норвегии и Великая Великобритания & Исландии 1974 г.), завершились признанием права государства создавать 12-миль на рыболовную зону. Ситуация особенно обострилась в 70 80-е годы XX ст., когда некоторые развивающиеся государства, под предлогом защиты своих рыбных ресурсов объявили в одностороннем порядке о значительном расширении территориальных вод. Другие государства отказались признать это решение. В результате в Конвенции ООН по морскому праву 1982 г. появился компромисс в виде исключительной экономической зоны получивший широкое признание в международном морском праве.
Конвенция по морскому праву 1982 г. определяет исключительные экономическую зону как «район, находящийся за пределами территориального моря и прилегающий к нему »(ст. 55), шириной не более «200 морских миль, отсчитываемых от исходных линий, от которых отмеряется ширина территориального моря »(ст. 57). Прибрежное государство согласно международному праву получает не полный суверенитет над исключительной экономической зоной, а «а) суверенные права в целях разведки, разработки и сохранения природных ресурсов как живых, так и неживых - в водах, покрывающих морское дно, на морском дне и в его недрах, а также в целях управления этими ресурсами и в отношении других видов деятельности по экономической разведке и разработки указанной зоны, таких как производство энергии путем использования энергии воды, течения и ветра б) юрисдикцию, предусмотренную в соответствующих положениях настоящей Конвенции, в отношении: i) создания и использования искусственных островов, установок и сооружений; ii) морских научных исследований; iii) защиты и сохранения морской среды в) другие права и обязанности, предусмотренные в настоящей Конвенции »(ст. 56).
Прибрежное государство определяет допустимый улов живых ресурсов в своей исключительной экономической зоне и обеспечивает чтобы состояние живых ресурсов в такой зоне не подвергался опасности в результате чрезмерной эксплуатации. Она имеет право строить и разрешать сооружение, эксплуатацию и использование искусственных островов, установок и сооружений для экономических целей (п.1ст 60).
Определяя права и обязанности прибрежного государства, Конвенция по морскому праву 1982 г. устанавливает права и обязанности других государств в исключительной экономической зоне, а именно свободу судноходства, полетов, прокладки подводных кабелей и трубопроводов, другие с точки зрения международного права правомерные виды использования моря (п. 1 ст. 58). Иностранное государство обязано учитывать в исключительной экономической зоне права и соблюдать законы прибрежного государства, а прибрежное государство - учитывать права иностранного государства в исключительной экономической зоне (п. 2 ст. 56).
Прибрежные государства обычно имеют специальное законодательство об исключительной экономическую зону, которое согласно Конвенции по морскому праву 1982 г. должно быть совместимым с ее нормами. В Украине принят Закон Украины «Об исключительной (морской) экономической зоне Украины ». Уголовным кодексом Украины в ст. 249 установлена уголовная ответственность за незаконное занятие рыбным, звериным или другим водным добывающим промыслом.
Закон України „Про виключну (морську) економічну зону України” визначає правовий режим виключної (морської) економічної зони України.
Виключна (морська) економічна зона України складається з морських районів, зовні прилеглих до територіального моря України, включаючи райони навколо островів, що їй належать. Ширина виключної (морської) економічної зони становить до 200 морських миль, відлічених від тих самих вихідних ліній, що і територіальне море України.
Закон визначає суверенні права та юрисдикцію України у виключній (морській) економічній зоні України. Суверенні права та юрисдикція України щодо морського дна виключної (морської) економічної зони і його надр реалізуються відповідно до законодавства України про континентальний шельф та Кодексу України про надра.
Україна, здійснюючи свої права і виконуючи свої зобов'язання у виключній (морській) економічній зоні, належним чином враховує права і зобов'язання інших держав. З метою забезпечення своїх суверенних прав на розвідку, експлуатацію, збереження живих ресурсів та управління ними Україна у своїй виключній (морській) економічній зоні вживає заходів (включаючи огляд, інспекцію, арешт і судовий розгляд) для забезпечення дотримання законодавства України.
Закон визначає юрисдикцію штучних островів, установок і споруд для морських наукових досліджень, розвідки та розробки природних ресурсів, їх утримання та експлуатацію.
Визначаються умови проведення морських наукових досліджень у виключній (морській) економічній зоні України. Вони проводяться лише за згодою спеціально уповноважених органів України відповідно до законодавства України і міжнародних договорів України.
Закон забороняє захоронення у межах виключної (морської) економічної зони України відходів або інших матеріалів і предметів.
Встановлюється відповідальність за порушення законодавства про виключну (морську) економічну зону України. Порушеннями вважається:
незаконна промислова діяльність;
порушення правил безпечної експлуатації споруд;
незаконна експлуатація природних ресурсів;
незаконне ведення морських наукових досліджень;
забруднення морського середовища
