Кристалізація — це масообмінний процес утворення твердої фази у вигляді кристалів з розчинів, розплавів, газів чи пари.
Кристал — це тверде тіло, в якому молекули простих елементів або сполук розміщені в певному порядку і об'єднані між собою завдяки їх молекулярному спорідненню, утворюючи кристалічну решітку.
У промисловості використовують такі основні способи кристалізації із розчинів:
· ізогідричний, коли вміст розчинника залишається постійним, наприклад кристалізація охолодженням;
· ізотермічний, коли кристалізація здійснюється випарюванням розчинника, а температура кипіння розчину (суспензії) в певному інтервалі концентрації залишається постійною;
· виморожування, тобто охолодження розчину до температури, нижчої за точку замерзання, коли частина розчинника кристалізується і вилучається;
· висолювання, коли кристалізація відбувається завдяки створенню пересичення введенням у розчин речовин, які знижують розчинність речовин, що кристалізуються;
· хімічний, коли речовина кристалізується внаслідок хімічної реакції;
· комбінований спосіб, коли кристалізація відбувається завдяки спільній дії декількох факторів.
Кристалізація — це один із найефективніших методів очищення речовин.
Існує думка, що процес масової кристалізації речовин із розчинів складається з двох етапів: викристалізовування всієї розчиненої речовини із підкачуваного розчину у вигляді найдрібніших частинок граничної колоїдної дисперсності та рекристалізація цих частинок. Інтенсивність першої стадії визначається інтенсивністю теплообміну, а інтенсивність росту кристалів — інтенсивністю рекристалізації. Рекристалізація має велике практичне значення, тому що сприяє утворенню крупніших та рівномірніших кристалів завдяки розчиненню дрібних частинок дисперсної системи.