Претензійно-позовна робота є одним із важливіших напрямів правової роботи. Згідно з чинним законодавством, зокрема статтею 5 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України), сторони застосовують заходи досудового врегулювання господарського спору за домовленістю між собою. Порядок досудового врегулювання господарських спорів визначається Господарським процесуальним кодексом України, якщо інший порядок не встановлено діючим на території України законодавством, яке регулює конкретний вид господарських відносин. Організаційно - правовою формою, в якій знаходить вираз претензійна робота, є претензія - письмове звернення до контрагента з вимогою безпосередньо відновити порушене право і законні інтереси без втручання юрисдикційних органів. Претензія - вимога про усунення недоліків в кількості і якості поставленого товару, відшкодування збитків, сплати боргів і штрафів. У комерційній практиці пред’явлення претензії є зазвичай першим кроком у вирішенні суперечок, що виникають між контрагентами. І лише після відмови в задоволенні претензії (або отримання відповіді на неї у встановлені терміни) пред’являється позов. Останній є зверненням в судові органи за захистом порушеного права або іншого інтересу, що охороняється законом. Згідно з вимогами підпункту 12 пункту 10 Загального положення про юридичну службу міністерства, іншого органу виконавчої влади, державного підприємства, установи та організації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 26 листопада 2008 року № 1040, юридична служба організовує претензійну роботу та здійснює контроль за її проведенням. На кожному підприємстві повинна організовуватись належна реєстрація і облік претензій. Як правило, на підприємстві реєструють претензії юридичні служби шляхом журнальної форми ведення обліку. В одному журналі ведеться облік претензій, висунутих підприємством, у другому - висунутих до підприємства. Слід зазначити, що порядок досудового врегулювання господарських спорів не поширюється на спори про визнання договорів недійсними, спори про визнання недійсними актів державних та інших органів, підприємств та організацій, які не відповідають законодавству і порушують права та охоронювані законом інтереси підприємств та організацій, спори про стягнення заборгованості за опротестованими векселями, спори про стягнення штрафів Національним банком України з банків та інших фінансово-кредитних установ, а також на спори про звернення стягнення на заставлене майно. Підприємства та організації, що порушили майнові права і законні інтереси інших підприємств та організацій, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення претензії. Підприємства та організації, чиї права і законні інтереси порушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав та інтересів звертаються до нього з письмовою претензією.
При наявності підстав та обґрунтованості вимог матеріали для пред'явлення претензії готує структурний підрозділ підприємства відповідно до його функцій в господарській діяльності.
У претензії, відповідно до вимог статті 6 ГПК України зазначаються:
- повне найменування і поштові реквізити заявника претензії та підприємства, якому вона пред'являється;
- номер і дата;
- обставини, на підставі яких пред'явлена претензія і докази, що їх підтверджують; посилання на відповідні нормативні акти;
- вимоги заявника;
- сума та розрахунок претензії, якщо претензія підлягає грошовій оцінці;
- платіжні реквізити заявника претензії;
- перелік документів, що додаються до претензії, а також інших доказів;
Документи, що підтверджують вимоги заявника, додаються в оригіналах або належним чином засвідчених копіях.
Документи, які є у другої сторони, можуть не додаватись до претензії із зазначенням про це у претензії. До претензії про сплату грошових коштів може додаватися платіжна вимога-доручення на суму претензії.
Претензія після правової оцінки юридичної служби підписується повноважною особою підприємства, організації або їх представником та надсилається адресатові рекомендованим або цінним листом чи вручається під розписку.
Структурний підрозділ та юридична служба реєструють претензію в журналі обліку, здійснюють контроль за своєчасним надходженням відповідей від підприємств, яким були пред'явлені претензії.
Відповідно до статті 7 ГПК України, претензія розглядається в місячний строк, який обчислюється з дня одержання претензії.
В тих випадках, коли обов'язковими для обох сторін правилами або договором передбачено право перепровірки забракованої продукції (товарів) підприємством-виготовлювачем, претензії, пов'язані з якістю та комплектністю продукції (товарів), розглядаються протягом двох місяців.
Керівник підприємства або його заступник при надходженні претензій розглядає їх та надсилає на перевірку структурному підрозділу та юридичній службі для виконання.
Відповідно до підпункту 3.1 пункту 3 Рекомендацій Міністерства юстиції України «Про порядок ведення претензійної та позовної роботи на підприємстві, в установі, організації» від 23.01.2007 № 35-14/7 (далі –Порядок), при перевірці матеріалів претензії слід з'ясувати такі обставини:
- наявність всіх документів, що підтверджують обґрунтованість претензії;
- правильність складання розрахунку;
- наявність правових підстав для визнання чи відхилення претензії.
Якщо до претензії не додані всі документи, необхідні для її розгляду, вони витребовуються у заявника із зазначенням строку їх подання, який не може бути менше п'яти днів, не враховуючи часу поштового обігу. При цьому перебіг строку розгляду претензії зупиняється до одержання витребуваних документів чи закінчення строку їх подання.
При розгляді претензії підприємства в разі необхідності повинні звірити розрахунки, провести судову експертизу або вчинити інші дії для забезпечення досудового врегулювання спору. Якщо витребувані документи у встановлений строк не надійшли, претензія розглядається за наявними документами (стаття 7 ГПК України).
Юридична служба з урахуванням висновку готує проект відповіді про відхилення або визнання (повне, часткове) претензії. На підприємствах, де юридична служба відсутня, проект відповіді готує структурний підрозділ, якому передано на перевірку претензію.
Відповідно до ст. 8 ГПК України про результати розгляду претензії заявник повідомляється у письмовій формі.
Претензія з копією відповіді та доказами її відправлення (квитанція про рекомендований лист, лист з оголошенною цінністю чи розписка про вручення) залишаються в юридичній службі.
Про фактичне виконання розгляду претензії юридична служба або структурний підрозділ здійснюють відповідний запис в журналі обліку претензій, пред'явлених підприємству.
На кожному підприємстві мають бути забезпечені належна реєстрація і облік претензій.
Претензійні матеріали, одержані підприємством, реєструються в журналі вхідної кореспонденції, а ті, що ним надсилаються - у журналі вихідної кореспонденції.
Судове врегулювання спору відбувається через таку організаційну форму як позов. Якщо претензія або спір не можуть бути врегульовані сторонами на добровільних засадах або в позасудовому порядку, то справа за допомогою юридичної служби передається до господарського, адміністративного або місцевого суду.
Юридична служба зобов'язана своєчасно давати правову оцінку позовним документам, переданим їй відповідним структурним підрозділом, щодо їх обгрунтованості та законності. Встановивши наявність правової позиції у конкретному спорі, спеціаліст юридичної служби готує проект позовної заяви, в якій викладається зміст вимог суб'єкта господарювання – позивача, вказуються фактичні обставини, що лежать в основі доказування. Отже, позовна заява є підсумковим документом всієї підготовчої роботи (добору, вивчення і попередньої оцінки фактів і доказів). Оформлення позовних матеріалів і позовів, що заявляються суб'єктом господарювання, та тих, що заявляються до суб'єкта господарювання, є невід'ємною функцією юридичної служби. Загальні вимоги до оформлення позовних заяв для подання їх до суду викладено в Цивільному процесуальному кодексі України, Кодексі адміністративного судочинства та в Господарському процесуальному кодексі України. Для належної підготовки позовної заяви спеціаліст юридичної служби повинен з'ясувати, чи є по конкретному невирішеному спору законні підстави для подачі позову або заперечення на заявлені позовні вимоги до суб'єкта господарювання. Відповідно до статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява подається до господарського суду в письмовій формі і підписується повноважною посадовою особою або його представником і реєструються в журналі обліку позовних заяв, пред'явлених підприємством.
Позовна заява повинна містити:
- найменування господарського суду, до якого подається заява;
-найменування сторін, їх місцезнаходження, ідентифікаційні коди суб'єкта господарської діяльності за їх наявності;
- документи, що підтверджують за громадянином статус суб'єкта підприємницької діяльності;
- зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; суми договору (у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні господарських договорів);
- зміст позовних вимог, якщо позов подано до кількох відповідачів, - зміст позовних вимог щодо кожного з них;
- виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; законодавство, на підставі якого подається позов;
- відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися;
- відомості про вжиття запобіжних заходів;
- перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви.
У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, якщо вони необхідні для правильного вирішення спору. До позовної заяви додаються документи, які підтверджують:
- вжиття заходів досудового врегулювання господарського спору з кожним із відповідачів (у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - відповідно договір, проект договору, лист, який містить вимогу про укладання, зміну чи розірвання договору, відомості про пропозиції однієї сторони і розгляд їх у встановленому порядку, відповідь другої сторони, якщо її одержано, та інші документи; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - копія претензії, докази її надсилання відповідачу, копія відповіді на претензію, якщо відповідь одержано);
- відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів;
- сплату судового зборуу встановленому порядку і розмірі;
- сплату витрат на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу;
- обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
До заяви про визнання акта недійсним додається також копія акта, що оспорювався або засвідчений витяг з нього. До позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача.
В одній позовній заяві може бути об'єднано кілька вимог, зв'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.Позовна заява надсилається до господарського суду (копія - відповідачеві) листом з оголошеною цінністю.
Організаційна форма - пред'явлення позовних заяв до адміністративного суду
Адміністративний позов подається до адміністративного суду у формі письмової позовної заяви особисто позивачем або його представником. Позовна заява може бути надіслана до адміністративного суду поштою.
Адміністративний позов може містити вимоги про: скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень; зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії; зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень утриматися від вчинення певних дій; стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, завданої його незаконним рішенням, дією або бездіяльністю; виконання зупиненої чи невчиненої дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності. Адміністративний позов суб'єкта владних повноважень може містити інші вимоги у випадках, встановлених законом.
На підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, позивач надає докази, а в разі неможливості - зазначає докази, які не може самостійно надати, із зазначенням причин неможливості подання таких доказів.
Рішення, ухвала, постанова суду аналізується юридичною службою. За результатам цього аналізу керівнику підприємства вносяться пропозиції:подання відзиву на пред'явленні до нього позови; подання апеляційної (касаційної) скарги на рішення суду;про відшкодування збитків за рахунок винних осіб.
