ПІВНІЧНОАМЕРИКАНСЬКА УГОДА Про ВІЛЬНУ ТОРГІВЛЮ (НАФТА)– економічне інтеграційне об'єднання, в яке входять США, Канада і Мексика. Є одним з трьох (поряд з ЄС і АТЕС) найбільш впливових в сучасному світовому господарстві регіональних інтеграційних блоків.
Як і інші регіональні інтеграційні блоки, НАФТА організована з метою розширення економічних зв'язків (перш за все, взаємної торгівлі) між країнами-учасниками. Забороняючи державам-членам дискримінацію відносно взаємних товаропостачань і інвестицій, НАФТА встановлює протекціоністські правила проти зовнішніх виробників (зокрема, в текстильній промисловості і автомобілебудуванні).
Основними цілями НАФТА є:
– зняття бар'єрів в торгівлі і сприяння вільному руху між країнами товарів і послуг;
– встановлення справедливих умов конкуренції в рамках зони вільної торгівлі;
– значне збільшення можливостей для інвестування в країнах-членах ;
– забезпечення ефективного захисту прав інтелектуальної власності в кожній з країн;
– врегулювання економічних спорів;
– створення перспектив майбутньої багатобічної регіональної співпраці.
Функції НАФТА співвідносні з її цілями.
Економічна інтеграція в Північній Америці відрізняється від інтеграції в Західній Європі і Азії, заснованих на погодженій врегульованій діяльності багатьох високорозвинених держав. У інших регіонах інтеграція здійснювалася зверху «вниз», коли міжурядові угоди стимулювали контакти підприємців різних країн. У НАФТА, навпаки, процес інтеграції йшов «від низу до верху»: спочатку високого рівня досягли міжкорпоративні зв'язки, а потім на їх основі приймалися міждержавні угоди.
Хоча угода НАФТА направлена головним чином на лібералізацію торгівлі (скорочення і подальшу відміну тарифних і нетарифних бар'єрів), воно охоплює також широкий круг супутніх питань. У НАФТА прийняті, зокрема, угоди по екологічній і трудовій співпраці.
