В основному, під технологічним трансфером розуміють передачу технологічного ноу-хау від однієї установи іншій. Строго кажучи, це поняття не стосується передачі технології або ноу-хау і наукових даних, а описує передачу відповідних технологій або оптимізацію конкретних технічних процесів, в тому числі і шляхом введення нових технологій або шляхом вирішення існуючих та виявлених технічних проблем, які були приховані на ранніх стадіях.
Всі заходи, що підходять для покращення конкурентоспроможності продукції, збільшення продуктивності або показників діяльності підприємства, разом узяті, визначають просування інновацій (незалежно від їх фокуса). З технологічної точки зору інновація визначається як введене в практику винахід, таке, наприклад, як новий вид товару або виробничий процес. Таким чином, технологічний трансфер повинен розглядатися як один з аспектів інноваційного процесу.
Технологічне ноу-хау часто купується установою, яка сама не здатна перевести отримане знання в продукцію або інноваційні процеси, наприклад, через незнання ринку, недостатності виробничих фондів, відсутність каналів дистрибуції, дефіциту капіталу та з інших причин. Тим не менш, для використання ноу-хау необхідні механізми, які просувають ідею його придбання та ефективної дистрибуцією останнього.
Контакт між постачальником і покупцем може бути прямим, якщо постачальник і покупець знають своїх потенційних партнерів та інформовані про їхні інтереси і пропозиціях. Це - прямий трансфер.
Те, що називається «класичним» технологічним трансфером, відноситься до процесу, в ході якого в результаті фундаментальних і прикладних досліджень у університетах і науково-дослідних інститутах, набувається ноу-хау, яке надалі перекладається на промислові підприємства та впроваджується як продукт або процес.
