Міжнародний бізнес характеризується сукупністю угод, укладених і здійснюваних через національні кордони для реалізації цілей окремих індивідуумів, організацій, фірм.
Міжнародний бізнес відрізняється від національного тим, що він пов'язаний з переміщенням ресурсів (сировина, капітал, технологія, люди в т. ч. технічні спеціалісти і менеджери), товарів (готові компоненти, продукти, напівфабрикати), послуг (бухгалтерський облік, юридична і банківська діяльність та ін.) з однієї країни в іншу, а не лише всередині однієї країни.
Міжнародний бізнес розвивається у різних галузях підприємницької діяльності. Його галузева спеціалізація визначається співвідношенням між потребами окремих країн в тій чи іншій продукції та послугах і можливостями їх задоволення за рахунок власного виробництва, яке певною мірою залежить від наявності в країні відповідних сировинних ресурсів.
Завдяки такому становищу сформувалася міжнародна спеціалізація промислове розвинутих країн світу, яка проявляється у міжнародній діяльності найбільших компаній. При цьому виділяються такі основні напрями галузевої спеціалізації: енергетика, електротехніка і електроніка, чорна і кольорова металургія, виробництво будівельних матеріалів, хімічна і фармацевтична, авіаційна, харчова промисловість, автомобілебудування.
Відмітною рисою міжнародного бізнесу є і те, що на цю діяльність безпосередньо впливає численність обставин, у тому числі відмінності у мові, відстані, валютні курси, тарифні бар'єри, політичні проблеми тощо.
1. Основним мотивом і передумовою виходу бізнесу за національні кордони є вузькі рамки національного ринку і відносний "надлишок" капіталу, коли з метою прибуткового інвестування він спрямовується за кордон. Прагнення окремих індивідуумів, організацій, фірм забезпечити собі кошти, необхідні для відтворення національного капіталу, здійснюється через посередництво:
А) міжнародної торгівлі;
Б) прямого володіння або акціонерної участі у видобутку природних багатств за кордоном;
В) отримання права на повну або часткову власність виробничих потужностей, підприємств сфери послуг, фінансово-кредитної сфери тощо.
2. Перехід бізнесом національних кордонів безпосередньо мотивований двома групами чинників: вартісними і маркетинговими.
В міру загострення конкуренції на глобальному рівні і краху торговельних бар'єрів дедалі гострішою для кожної фірми стає потреба в максимальному зниженні витрат виробництва за рахунок доступу до більш дешевої робочої сили, сировини, землі , а також наближення до джерел постачання та клієнтів. Міжфірмова кооперація в рамках транснаціонального капіталу використовується як засіб зниження витрат виробництва.
Б) Внутрішній ринок дедалі більшою мірою ставить кордон зростанню корпорацій, особливо в тих країнах, де діють антимонопольні закони. Так, в США антитрестовські закони обмежують максимальну частку ринка, яку може мати компанія. В результаті найбільші корпорації концентрують свою увагу на міжнародному секторі ринку. Бізнес шукає по всьому світу ринки (і формує їх для себе), а також середовище зі сприятливим податковим та інвестиційним кліматом.
3. Неабияку роль в переміщенні бізнесу за кордон відіграє такий чинник, як ділові зв'язки між фірмами. Часто слідом за міжнародною фірмою просуваються пов'язані з нею кооперацією фірми та обслуговуючі організації типу банків, бухгалтерсько-ревізорських фірм.
4. Сильним стимулом переміщення частини виробничих потужностей за кордон є і екологічні чинники. Промислово розвинуті країни прагнуть переміщувати в країни, що розвиваються, такі виробничі потужності, які значною мірою призводять до забруднення навколишнього середовища.
В цілому ж сектор міжнародної економіки надає бізнесу ширшою можливості для отримання вигод, хоча й приховує в собі більше ризику.
