СИНДИКОВАНИЙ КРЕДИТ (syndicatedloan) – кредит, що надається одному позичальнику кількома кредиторами (синдикатом кредиторів), зазвичай, у межах однієї кредитної угоди з розподілом часток кредиту між учасниками синдикату, внаслідок чого сума кредиту та ризики розподіляються між банками-учасниками. С.к застосовується в разі, якщо позичальник потребує великої суми кредиту, а один банк не може забезпечити його потреби необхідним обсягом ресурсів або для одного банку небажана така концентрація ризику кредитного портфеля.
Основною метою С.к. є проектне фінансування, кредитування операцій з придбання активів, торгові кредити, лізингові операції, кре¬дит¬ні лінії, рефінансування заборгованості тощо. Найбільшого поширення С.к. набули у вигляді термінових позик, револьверних кредитів, а такожтрансферабельних і мультивалютних кредитів. Найбільші суми, як правило, залучають крупні підприємства з високим кредитним рейтингом.
Залежно від кількості банків, які беруть участь у кредитуванні, С.к. може бути відкритим, коли залучаються кошти всіх бажаючих банків, абоклубним, якщо до складу кредиторів входить обмежене коло банків. Пошук банків-учасників для С.к. здійснює банк-організатор (лід-менеджер). С.к. також поділяють на забезпечені та незабезпечені.
При організації С.к. позичальник будує відносини з одним банком-організатором кредиту. Банком-організатором, зазвичай, визначається один із найбільших кредиторів. За організацію синдикату банк-ор¬га¬ні¬затор отримує комісійну винагороду. Банк-організатор зобов’язаний підготувати інформаційний меморандум про позичальника, пропозиції іншим банкам щодо участі у синдикаті та проект договору.
За умовами надання С.к. позичальник повертає кошти кожному кредиторові рівними частками. Таким чином, індивідуальний ризик кожного кредитора на основі солідарної відповідальності пов’язаний із загальним ризиком С.к.
Синдиковані кредити можна також розділити на забезпечені та незабезпечені. У першому випадку позичальник надає ліквідну заставу або гарантію уряду. Це може бути також гарантія великих компаній, які мають високий рейтинг, або тих, які надають заставу. Наприклад, якщо в ролі гаранта виступають великі нафтові компанії, то повернення кредитів визначатиметься платоспроможністю основних покупців нафти (західноєвропейські країни, США).
При організації синдикованого кредитування найбільшого поширення набули термінові позики, револьверні кредити, а також трансферабельні і мультивалютні кредити. Синдикований кредитний ринок використовує різноманітні інструменти, щоб задовольнити потреби позичальника і скористатися перевагами змін на ринках.
У разі термінового кредиту позичальник, як правило, має право одноразово отримати певну суму або транш протягом узгодженого всіма сторонами періоду. Сума, відшкодована раніше, ніж це зазначено в кредитній угоді, не може бути повторно надана.
Револьверний кредит пропонує позичальникові змінювати усю або частину позики на власний розсуд. Щоразу, коли потрібна позика, вона надається на заздалегідь визначених умовах. Ця особливість револьверного кредиту зазвичай зберігається протягом усього терміну дії договору.
Трансферабельні кредити — це кредити, які можуть бути послідовно продані іншим банкам. У міжнародній практиці цей вид кредитів набув поширення, оскільки не тільки дозволяє кредитним організаціям ефективно рефінансувати свої активні операції, але й відкриває для багатьох банків доступ до високоякісних активів, мінімізуючи при цьому операційні витрати.
Мультивалютні кредити — будь-які з перелічених вище форм кредитів, які містять мультивалютну складову (наприклад, не збігаються валюти, в якій номінований кредит, в якій він наданий і в якій він погашатиметься).
ВИГОДА: зручність синдикованого кредиту для позичальника очевидна — він отримує великий кредит і при цьому спілкується фактично лише з одним банком — організатором операції. З позичальником укладається один договір, і аналіз фінансово-майнового стану позичальника проводиться тільки організатором. Це істотно спрощує для позичальника залучення значних ресурсів.
Чи є вигода в синдикуванні для банків? Безумовно. Невідповідність потреб великих позичальників і кредитних можливостей банків, які їх обслуговують, повинна підштовхувати банки до створення синдикатів. Більшість банків стикаються з труднощами при кредитуванні своїх великих клієнтів. Навіть якщо у банку достатньо вільних коштів, він скутий нормативами Національного банку. Синдиковане кредитування дозволяє вирішити цю проблему.
Як організатор, банк отримує чималі комісійні за організацію синдикату. З іншого боку, приєднуючись як учасники до синдикації, банки економлять на трансакційних витратах, пов'язаних з видаванням кредиту, довіряючи перевірку позичальника і роботу над договором переважно організаторові.
Найбільші суми, як правило, залучають гіганти бізнесу, часто з найвищим кредитним рейтингом. Беручи участь у синдикації, порівняно невеликі банки отримують доступ до першо-класних позичальників, підвищуючи якість свого кредитного портфеля.
