Свобода торгівлі — це зовнішньоторговельна політика, яка не обмежується жодними протекціоністськими бар’єрами. За її проведення держава утримується від безпосереднього впливу на зовнішню торгівлю і дозволяє їй розвиватися під впливом попиту та пропонування.
Хоча встановлено, що розвиток зовнішньої торгівлі прискорює економічне зростання країни і вигідно для нас, залежність від світового ринку породжує серйозні соціально-економічні проблеми.
Конкуренція іноземних товарів може погіршити економічне становище галузей господарства, викликати їх розорення і збільшити безробіття.
Залежність від імпорту, може принести, до небажаної залежності від експортера (у тому числі до політичної залежності).
Залежність від зовнішньої торгівлі в сучасних умовах збільшує ризики економічних втрат торгових партнерів від коливань валютних курсів і цін на світовому ринку.
Захист свободи торговлі.Свободная торгівля - це рух товарів через кордон без всяких обмеження: Головний аргумент на користь свободи торгівлі - порівняльна ефективність створює більше вигод від свободи торгівлі, ніж її обмеження. Інші аргументи на захист свободи торгівлі укладені в наступному:
• Свобода торгівлі сприяє міжнародної спеціалізації країни;
• Полегшує розвиток конкуренції;
• Розширює товарні ринки;
• Здешевлює товари для споживачів усередині країни.
Класична модель вільного міжнародного обміну досить переконлива і в цілому знаходить підтвердження в торговельній практиці, але, головним чином, промислово розвинутих країн з ринковою економіки.
Річ у тому, що висновки класичної теорії міжнародної торгівлі правильні'лише за певних умов: вільна конкуренція та рівність торговельних партнерів. Але в реальному житті вільна конкуренція, особливо в сучасних умовах, скоріше за все є винятком, ніж правилом. Пануюча на світовому ринку олігополістична конкуренція за своєю структурою близька до монополії (таємна змова, лідерство в цінах). Практика ведення бізнесу транснаціональними корпораціями істотно порушує принцип чистої і досконалої конкуренції, а їхні антиконкурентні дії не підпадають під національні законодавства, які обмежують монополію. Ціни, що встановлюються ТНК, не відображають у кожному конкретному випадку ні витрат виробництва, ні рівноваги ринку. Вони визначаються політикою адаптування до специфіки певного національного ринку і внутрішньою стратегією максимізації прибутку (трансфертні ціни). Це - з одного боку. З іншого — партнери в міжнародній торгівлі найчастіше істотно відрізняються між собою і знаходяться в нерівному становищі: а) за рівнем економічного розвитку; б) за ступенем залежності від зовнішньої торгівлі*; в) за ступенем можливості впливати на обмін, зокрема на ціни".
Деякі економісти (наприклад, французький економіст Ф. Перру) вважають, що світова ціна є не ціною рівноваги між попитом і пропозицією, а результатом взаємодії нерівноважних сил та інтересів, які мають лише віддалене відношення до ринкового механізму. Ця обставина, природно, ставить слаборозвинуті країни, так само як і країни з перехідною економікою, в залежне становище від сильніших країн і ТНК. За цих умов проблематичною стає можливість спромогтися економічного зростання шляхом вільного обміну, без захисту національного виробника від іноземної конкуренції. Відтак, незважаючи на теоретично доведені вигоди вільної торгівлі і той факт, що лібералізм був основною рушійною силою економічного зростання на Заході, поки що жодна країна світу не відмовилась від протекціоністської політики і тією чи іншою мірою вдасться до заходів регулювання торгівлі.
