Прямііноземніінвестиціїістотновпливаютьякнасоціально-економічнийрозвитоккраїн-інвесторів (звідкивідходитькапітал) іприймаючихкраїн (кудиспрямовуєтьсякапітал), настановищерізнихсоціальнихгрупуцихкраїнах, такінастантадинамікурозвиткусвітовогогосподарствавціломутаокремихйогорегіонів.ВпливПІІнаприймаючікраїниікраїни-інвесторизвичайнорозглядаєтьсязатакиминапрямами: накопиченнякапіталу; оволодіннясучасноютехнологієютауправлінськиминоу-хау; станплатіжногобалансу; рівеньзайнятостітазаробітноїплати; реалізаціянаціональнихекономічнихпланів; культурнізміни; урядовасоціальнатаекономічнаполітикатощо.Більшість - економістівподіляютьдумку, щопотенційнавигідністьПІІ, найбільшочевиднадляпромисловорозвинутихкраїн, незалежновідтого, виступаютьвонивроліінвесторівчивроліприймаючоїкраїни. Як країни базування вони отримують доходи у формі відсотків, дивідендів, ліцензованих платежів та платежів за управлінські послуги, шо збільшує можливість накопичення капіталу, кількість робочих місць, надходження податків до бюджету і т. ін. ПІІ для цих країн означають розширення експортних ринків, доступ до сировини та дешевої робочої сили, можливість реалізації специфічних переваг фірм-інвесторів в технології та управлінні, мінімізації оподаткування та, як наслідок, підвищення конкурентоспроможності.Країна-інвестор може зазнавати і збитків внаслідок відпливу капіталу. Це відбувається в тому випадку, якщо доход від ПІІ не надходить до країни базування. Але головний негативний момент для країни базування стосується зайнятості: експорт ПІІ - це експорт робочих місць. Реальною є й така небезпека: ноу-хау, які супроводять зарубіжні інвестиції, можуть бути використані в приймаючій країні проти цієї фірми.
Якщо країна (фірма) базування не може повністю реалізувати свої переваги, пов'язані з ПІІ, і багато з них можуть бути привласнені іншими суб'єктами, то виникає погреба або припинити відплив ПІІ, або обмежити, його встановленням оптимального оподаткування на відплив ПІІ.
Для країни базування відплив капіталу погіршує стан платіжного балансу в короткостроковому плані, але поліпшує - в перспективі, коли починають надходити платежі за відсотками і дивідендами з-за кордону.Більше того, ПІІ можуть сприяти "відпливу розумів" з приймаючих країн у дослідницькі центри країн базування. Багато країн пригнічені технологічним пануванням Сполучених Штатів і Японії і розглядають його як покарання на довгі роки. Наприклад, у Канаді на початок 80-х років склалась висока частка іноземної власності і контролю над національною економікою з боку іноземців (74%). При цьому не у високотехнологічних галузях, а у виробництві давно освоєних виробів і компонентів. Це спричинило "відплив мозків" до США, оскільки висококваліфіковані канадські спеціалісти не знаходили собі застосування. Канадський уряд був змушений стати на шлях скорочення іноземної участі в економіці, зробивши більш жорстким контроль над ПІІ. Деякі приймаючі країни розглядають ПІІ як інструмент економічного і політичного втручання урядів країн-інвесторів у їхні внутрішні справи. Відомо, що США широко Екстериторіальність ТНК, тобто поширення державою власних законів на іноземні підприємства своїх компаній, ускладнює контроль приймаючої країни над бізнесом у її межах.
Виграють: а) іноземні фірми-інвестори
Програють: а) робітники країни-інвестора, оскільки ПІІ означають експорт робочих місць; в) платники податків країни-інвестора, оскільки прибутки ТНК складніше оподатковувати і уряди або перекладають недоодержану суму податкових надходжень на інших платників, або скорочують фінансовані за рахунок бюджету соціальні програми.
Країна-інвестор у цілому виграє, оскільки вигоди для інвесторів більші, ніж витрати робочих місць та інших категорій осіб у країні базування.
