Ліцензування становить собою форму співробітництва, за якої суб'єктами міжнародних економічних відносин виступають власник певних прав (ліцензіар) та постійний чи тимчасовий користувач цим правом (ліцензіат). Ліцензіар укладає угоду з ліцензіатом, відповідно до якої він передає останньому право на використання патенту, товарного знака та інших новинок за певну плату. Така діяльність дає можливість ліцензіару швидше вийти на новий ринок, а ліцензіату - використати ліцензію в інтересах власного бізнесу.
Ліцензування – це надання іноземним фірмам прав за певну плату (використання патентів, авторського права, торг. Марок) Дешевий спосіб, який не має суттєвих фінансових ризиків. Недоліки: не застрахований від недобросовісного використання ліцензії, виникнення конкуренції.
При підписанні ліцензійної угоди фірма (ліцензіар) надає права на нематеріальну власність іншій фірмі (ліцензіату) на визначений період, а ліцензіат звичайно виплачує за це роялті ліцензіару. Як правило, виділяється п'ять категорій нематеріальних активів:
патенти, винаходи, формули, процеси, конструкції, схеми;
авторські права, літературні, музичні або живописні композиції;
торгові марки, фірмові назви, фабричні марки;
франшизи, ліцензії, контракти;
методи, програми, процедури, системи і т. ін.
Як правило, ліцензіар зобов'язаний надавати технічну інформацію і допомогу, а ліцензіат - ефективно використовувати одержані права і сплачувати ліцензіару визначену суму.
Варто враховувати ще одну важливу проблему ліцензування - конфіденційність. Цінність багатьох технологій знижується, якщо вони стають широко відомими і доступними. За традицією, умова збереження в таємниці ліцензіатом конфіденційної інформації включається в ліцензійну угоду. Крім того, деякі ліцензіари залишають за собою право власності на виробництво окремих компонентів, щоб ліцензіат не одержав повного уявлення про технологію або можливість випускати точну копію виробу.
Серед переваг, які можна втримати від ліцензійного виробництва виділяють такі: розширення кола покупців, присутність на ринку і встановлення контактів за рахунок партнера; скорочення транспортних витрат, подолання тарифних і нетарифних перепон; полегшення просування товару на нові ринки; зменшення або уникнення ризику експропріації та націоналізації; наявність шансів виходу на ринки країн, з якими існують несприятливі політичні відносини; створення передумов економічної обробки невеликих областей ринку.
Серед негативних моментів збитків ліцензійного виробництва : створення потенційного конкурента, якщо розглядати з точки зору тривалої перспективи; шлях для подальшого власного ангажементу ліцензіара може бути ускладненим або обмеженим умовами, визначеними в договорі під тиском ліцензіата; поява нових проблем контрольного характеру у сфері виробництва і збуту; виникнення координаційних проблем у випадку включення ліцензіата у власну міжнародну стратегію.
