Основним критерієм Світового банку для класифікації національних економік в операційних і аналітичних цілях є показник ВВП на душу населення. Крім того, використовуються інші аналітичні угруповання, в основі виділення яких лежать географічні фактори, експорт і рівень зовнішньої заборгованості.
Аналітичні угруповання країн за рівнем доходів, пропоновані Світовим банком (країни з низьким, середнім і високим рівнем доходу), базуються на операційних категоріях позичальників банку. Дані операційні показники були введені наприкінці 60-х років, і їхній зміст полягає в тім, що, оскільки найбідніші країни світу одержують більш вигідні умови кредитування з боку Світового банку, необхідна порівняльна оцінка економічного потенціалу країн. Передбачалося, що кращим індикатором економічного потенціалу країни стане показник її ВНП, але довелося погодитися з тим, що ВНП не дає повного уявлення про благополуччя й успіхи в економічному розвитку. Тому основним критерієм класифікації країн за методикою Світового банку став показник ВНП на душу населення, що розраховується за особливою методикою Світового банку й обновляється щороку з урахуванням інфляції. Однак класифікація країн за величиною ВНП на душу населення виявилася недостатньо досконалою: вона привела до того, що в одну групу попадали зовсім розбіжні між собою за характером розвитку дуже бідні та відсталі держави і відносно благополучні країни з непоганим економічним і науковим потенціалом.
У 1989 р. були виявлені нові аномалії: серед держав, віднесених до групи країн із середнім рівнем доходів, опинся і країни, що розвиваються, і промислово розвинуті держави. Більш точна границя між країнами із середнім рівнем доходів і країнами з високим рівнем доходів була введена в 1989 р. на рівні 6 000 дол. на людину в цінах 1987 р.
Термін «країни, що розвиваються» використовується Світовим банком для того, щоб відбити статус країн, що мають низький і середній рівні доходів. Публікації Світового банку відзначають, що даний термін зовсім не припускає, що всі країни групи фактично є тими, що розвиваються, або вже досягли кінцевої стадії свого розвитку.
Світовий банк класифікує всі країни, що є його членами (182), а також всі інші країни з населенням, що перевищує 30 тисяч чоловік (у цілому – 210 країн).
1. Групи країн за рівнем доходів
Національні економіки поділяються на дані групи відповідно до рівня ВВП на душу населення. Виділяються наступні групи:
країни з низьким рівнем доходів (785 дол. або менше);
країни з рівнем доходів нижче середнього (786 – 3 125 дол.);
країни з рівнем доходів вище за середній (3 126 – 9 655 дол.);
країни з високим рівнем доходів (9 656 дол. і вище).
2. Групи країн за рівнем зовнішнього боргу
Стандартна класифікація Світового банку поділяє країни на:
держави з високим рівнем зовнішньої заборгованості;
держави із середньою величиною зовнішнього боргу;
держави з найменшою зовнішньою заборгованістю.
Високий рівень зовнішнього боргу означає, що в країни перевищені наступні критичні показники:
відношення поточної вартості обслуговування зовнішнього боргу до ВВП більше 80%;
відношення поточної вартості обслуговування боргу до обсягу експорту перевищує 220%.
Середній рівень зовнішньої заборгованості властивий країнам, у яких один або обидва показники перевищують 60%, але не досягають критичних величин.
Для країн, що не надають Системі звітності боржників Світового банку деталізованих статистичних даних про розмір зовнішнього боргу, методика розрахунків на основі поточної вартості неможлива. У такому випадку використовується наступний спосіб класифікації. У країн з високим рівнем зовнішнього боргу три з чотирьох наступних основних показників перевищують критичний рівень:
відношення боргу до ВНП більше 50%;
відношення боргу до експорту більше 275%;
відношення величини обслуговування зовнішнього боргу до експорту перевищує 30%;
відношення відсотків, виплачуваних по зовнішніх боргах, перевищує 20% обсягу експорту.
3. Класифікація країн за ступенем відкритості світовому ринку
