Зовнішньоюзаборгованістюприйнятовважатисумуфінансовихзобов'язанькраїнипередіноземнимикредиторами, щопідлягаютьпогашеннюувстановленітерміни.
До зовнішньої заборгованості належать переважно борги, платежі за якими здійснюються в іноземній валюті або в товарах і послугах, які впливають на платіжний баланс. Зовнішня заборгованість виникає головним чином унаслідок залучення зовнішніх позик, а також у випадках націоналізації іноземної власності із зобов'язанням виплатити компенсацію попереднім власникам.
Рівень зовнішньої заборгованості держави є одним з вирішальних факторів динаміки її подальшого економічного розвитку. Тягар зовнішнього боргу країни здатний справити депресивний вплив на розвиток економіки через неплатоспроможність країни-боржника, втрату довіри кредиторів та обмеження доступу до зовнішніх джерел фінансування.
На сучасному етапі для майже всіх країн світу характерне прискорення темпів зростання державного боргу. У країнах, що розвиваються, борг збільшується внаслідок зростання зовнішніх зобов'язань, у розвинутих країнах — за рахунок як внутрішніх, так і зовнішніх позик, з явним переважанням перших. У всіх випадках частка боргу у ВВП збільшується.
Згідно з загальноприйнятою методологією розрахунку макро-економічних показників, зовнішній борг охоплює такі компоненти:
довгостроковий борг, включаючи борг за кредитами міжнародних фінансових організацій та приватні борги; короткостроковий борг; заборгованість перед МВФ. Своєю чергою, довгостроковий борг складається з:
• приватного не гарантованого боргу;
• державного боргу;
• боргу, гарантованого державою.
Основними аналітичними показниками, за якими узагальнюються дані про зовнішню заборгованість, є:
• несплачений і розподілений борг (debtoutstandinganddisbursed) — сума несплаченої заборгованості за кредитами, реально отриманими позичальником, за станом на кінець року;
• отримання кредитів (disbursements) позичальником протягом року;
• нерозподілений борг (undisburseddebt) — не отримана боржником сума кредитів, угода про надання яких є підписаною;
• виплати основної суми (principalrepayments) боргу боржником протягом року;
• сплата процентів (interestpayments) боржником за залишком заборгованості протягом року;
• платежі з обслуговування боргу (debtservicepayments) — платежі основної суми боргу і процентів за залишком заборгованості, що здійснюються боржником протягом року;
• чисті потоки (netflows) — отримання нових кредитів позичальником за мінусом виплати ним основної суми боргу;
• чисті трансфери (nettransfers) — отримання нових кредитів позичальником за мінусом його платежів з обслуговування боргу. Несплачений і розподілений борг являє собою показник, який характеризує поточну зовнішню заборгованість країни. Щороку дана країна може отримати нові кредити, але змушена здійснювати платежі з обслуговування нагромадженого зовнішнього боргу. Останні складаються з платежів з погашення основної суми боргу і виплати процентів. Якщо платежі з обслуговування боргу перевищують суму нових кредитів, тоді чисті трансфери є негативними. У країнах з високим рівнем зовнішньої заборгованості негативними можуть бути і чисті потоки. У деяких випадках країна або фірма може підписати угоду з кредитором про відкриття кредитної лінії, але не скористатися нею чи скористатися частково. У цій ситуації виникає нерозподілений борг.
