Підрозділи, або статті, цього розділу ПБ відображають зміни вартості фінансових активів та зобов´язань країни внаслідок зовнішньоекономічних операцій, які передбачають перехід права власності. Інакше кажучи, облік операцій з капіталом і фінансових операцій необхідний для визначення зведених результатів операцій з фінансовими активами та пасивами, які здійснювались резидентами та їхніми іноземними діловими партнерами за певний період.
Рахунок операцій з капіталом і фінансових операцій містить групу статей ПБ, які показують міжнародний рух капіталу, за допомогою якого фінансуються експорт та імпорт товарів і послуг.
Цей рахунок складається з двох розділів :
А. Рахунок операцій з капіталом.
Б. Фінансовий рахунок.
Розділ А "Рахунок операцій з капіталом" включає дві групи статей ПБ, які відображають трансферти капітальних активів та рух нефінансових капітальних активів.
Перший підрозділ (група статей) даного розділу ПБ "Капітальні трансферти" охоплює трансферти державного сектору та трансферти інших секторів.
Другий підрозділ розділу А "Рахунок операцій з капіталом" — "Купівля/продаж невиробничих нефінансових активів", який містить дані про придбання та продаж матеріальних активів, які не є результатом виробництва (земля та її надра), а також різних форм експертних документів (патенти, авторські права, торгові знаки, ноу-хау тощо).
Розділ В "Фінансовий рахунок" відображає рух капіталу у вигляді інвестицій, який поділений на чотири функціональні групи:
1)прямі інвестиції;
2)портфельні інвестиції;
3)інші інвестиції, які охоплюють усі операції з активами/зобов´язаннями, не віднесеними до попередніх категорій;
4)резервні активи, тобто іноземні активи, які контролюються грошовими вкладами або урядом країни.
До підприємств прямого інвестування належать:
1)дочірні компанії — підприємства, в яких інвестору-нерезиденту належить понад 50 % акцій або голосів;
2)асоційовані компанії — підприємства, в яких частка інвестора-нерезидента становить менше 50 % акцій чи голосів;
3)відділення, або філії — некорпоровані підприємства, які є в повному або спільному володінні інвесторів та безпосередньо, або прямо, належать прямому інвестору.
Сальдування руху капіталу за першими трьома підрозділами "Фінансового рахунку" ПБ ("Прямі інвестиції", "Портфельні інвестиції", "Інші інвестиції") показує чистий приплив або відплив капіталу. При додатному сальдо виникає чистий приплив капіталу до країни з-за кордону або збільшення міжнародної заборгованості даної країни. Це означає, що резиденти змогли продати за кордон більше боргових зобов´язань, ніж купити аналогічних зобов´язань у іноземців. При від´ємному сальдо спостерігається чистий відплив капіталу з країни, тобто витрати на придбання активів за кордоном перевищують доходи від продажу активів резидентів за кордон.
Рахунок поточних операцій, рахунок капітальних трансфертів та зазначені вище рахунки груп руху капіталу разом становлять баланс офіційних розрахунків, до якого включається також стаття "Чисті пропуски та помилки". Цю статтю використовують для зведення до нуля різниці між активами та пасивами.
Обсяг сум за статтею "Помилки та пропуски" коливається залежно від якості статистичної служби, рівня ведення документації, компетентності та корумпованості митних та інших служб. Зазвичай, швидке зростання сум відбувається при кризових ситуаціях, погіршенні загального економічного стану країни, проведенні економічних реформ тощо.
Якщо сальдо балансу офіційних розрахунків від´ємне, тобто резиденти країни у цілому витрачають на придбання іноземних товарів, послуг та активів більше, ніж отримують від продажу іноземцям своїх товарів, послуг та активів, погашення заборгованості здійснюється за рахунок скорочення офіційних золотовалютних резервів. Якщо ж сальдо — додатне, тобто резиденти продали більше товарів, послуг та активів іноземцям, ніж купили у них, центральний банк повинен перевести надлишкове надходження іноземної валюти у приріст золотовалютних резервів.
Остання, четверта група статей фінансового рахунку ПБ — "Резервні активи". Ці статті записуються "під рискою", на відміну від усіх решти статей ПБ, які записуються "над рискою". Підрозділ "Резервні активи" складається зі статей, котрі відображають міжнародні високоліквідні активи країни, які перебувають під реальним та прямим контролем її фінансових структур або уряду і в будь-який момент можуть бути використані ними для фінансування дефіциту ПБ (усіх статей, що записуються "над рискою"), а також регулювання курсу національної валюти.
Резервні активи можуть використовуватись і для страхування від неочікуваних втрат у разі неврожаїв, стихійних лих, громадських безпорядків, воєнних дій та за інших форс-мажорних обставин. Резерви гарантують кредитоспроможність нації і при використанні їх як кредиту забезпечують додатковий прибуток до бюджету країни.
За утворення від´ємного сальдо ПБ регулювання курсу національної валюти забезпечується продажем валютних резервів. Що ж до гарантованого постачання країни у випадку, коли мають місце обставини непереборної сили (форс-мажор), то прикладом може бути використання державних резервів більшістю промислово розвинених країн у зв´язку з подорожчанням нафти.
Збільшення резервів країни позитивно впливає на її міжнародний престиж, є свідоцтвом сталості та надійності її економіки.
Скорочення офіційних резервів показує масштаби дефіциту ПБ країни і відображається зі знаком "+" у кредиті; зростання резервів означає активне сальдо ПБ і відображається зі знаком "¾" у дебеті, тому що є подібним до імпорту (країна купує або "імпортує" іноземні боргові зобов´язання).
