1.Зміни в законодавстві щодо призначення і виплати спеціальних пенсій.
27 березня 2014 року Верховна Рада України ухвалила Закон України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» № 1166-VІІ, положення якого набувають чинності в три етапи, а саме: з 1 квітня, 1 травня та 1 липня.
З 1 травня пенсії за «спеціальними» законами призначатимуться у розмірі 70% від суми заробітної плати, з якої було сплачено внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.
Починаючи з 1 липня 2014 року підлягатимуть оподаткуванню суми пенсій (включаючи суму їх індексації) або щомісячного грошового утримання, якщо їх розмір перевищує 10 тисяч гривень на місяць.
Призначення спеціальних пенсій:
• зменшення розміру спеціальних пенсій з 90% до 80% від заробітної плати (держслужбовці, науковці, депутати, судді, прокурори, журналісти, митники, дипломати, помічники народних депутатів, працівники Кабінету Міністрів, Нацбанку, органів місцевого самоврядування та судової експертизи);
• призначення дострокових пенсій народним депутатам (у разі закінчення їх депутатських повноважень) не за два роки до досягнення пенсійного віку, а за півтора, як термін, який застосовується для інших категорій пенсіонерів;
• підвищення пенсійного віку для чоловіків, що працюють на державній службі, - до 62 років (поступово, по півроку за рік), починаючи з 2013 р.;
• підвищення граничного віку перебування на державній та дипломатичній службі або на службі в органах місцевого самоврядування до 60 років для жінок та 62 років для чоловіків та ліквідація інституту продовження перебування на службі. Чоловіки, перебування на службі яким продовжено до набрання чинності Законом більше, ніж до 62 років, залишаться на службі до закінчення такого продовження;
• збільшення страхового стажу, необхідного для призначення спеціальних пенсій: жінкам - із 20 до 30 років, чоловікам - із 25 до 35 років;
• поетапне (протягом 10 років) збільшення необхідного стажу роботи з 20 до 25 років вислуги та з 10 до 15 років - на посадах прокурорів і слідчих прокуратури для призначення їм пенсії за вислугу років;
• для обчислення заробітку при призначенні пенсії прокурорам враховуватимуться надбавки та інші виплати за 60 місяців (виключено можливість врахування за 24 місяці);
• зниження необхідного страхового стажу для науковців-інвалідів із 30/35 до 15 років, як це передбачено для всіх інших інвалідів;
• у період роботи пенсіонерам, які одержують спеціальні пенсії, буде виплачуватись пенсія на загальних підставах. Проте такий порядок виплати не поширюється на пенсіонерів, яким призначена пенсія та які влаштувалися на роботу до 1 жовтня 2011р.
Максимальний розмір пенсій (або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, ЗУ "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про НБУ", "Про КМУ", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", "Про пенсійне забезпечення", "Про судоустрій і статус суддів", не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
2.Пенсійне забезпечення наукових працівників.
ЗУ Про наукову і науково-технічну діяльністьвід 13.12.1991
Стаття 24. Пенсійне забезпечення та соціальний захист наукового працівника
Пенсія науковому (науково-педагогічному) працівнику призначається за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (ч-35, ж-30)після досягнення:
чоловіками віку 62 роки за наявності стажу наукової роботи не менш як 20 років,
жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 ЗУ, за наявності стажу наукової роботи не менш як 15 років.
До досягнення віку, встановленого цим абзацом, право на пенсію за віком мають чоловіки - наукові (науково-педагогічні) працівники 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку:
60 років - які народилися по 31 грудня 1952 року;
60 років 6 місяців - які народилися з 1 січня 1953 року по 31 грудня 1953 року;
61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року;
61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.
Пенсії науковим (науково-педагогічним) працівникам призначаються в розмірі 80 відсотків від сум заробітної платинаукового (науково-педагогічного) працівника.
Пенсія науковим (науково-педагогічним) працівникам відповідно до цього Закону призначається з дня звернення за призначенням пенсії та за умов звільнення з посади наукового (науково-педагогічного) працівника, за винятком осіб, які працюють за строковим трудовим договором (контрактом), що укладений після досягнення пенсійного віку.
Пенсія по інвалідності внаслідок трудового каліцтва чи професійного захворювання, а також унаслідок каліцтва чи захворювання у зв'язку з Чорнобильською катастрофою науковому (науково-педагогічному) працівнику призначається в таких розмірах: інвалідам I групи - 80 відсотків заробітної плати наукового (науково-педагогічного) працівника; інвалідам II групи - 60 відсотків заробітної плати наукового (науково-педагогічного) працівника; інвалідам III групи - 40 відсотків заробітної плати наукового (науково-педагогічного) працівника.
Пенсія в разі втрати годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого наукового (науково-педагогічного) працівника (годувальника), які були на його утриманні (при цьому дітям пенсія призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника), у розмірі: 80 відсотків пенсії наукового (науково-педагогічного) працівника - на трьох і більше непрацездатних членів сім'ї; 60 відсотків - на двох непрацездатних членів сім'ї; 40 відсотків - на одного непрацездатного члена сім'ї.
3.Яким чином можливо поновити страховий стаж якщо втрачена трудова книжка?
Трудова книжка – це основний документ, що підтверджує професійну діяльність особи. У ньому містяться відомості про працівника (прізвище, ім’я, по батькові, дата народження), найменування підприємств, де особа працювала, назви професій та терміни виконання нею посадових обов’язків, нагороди чи заохочення, отримані за час роботи. Окрім цього, вписуються дані про відкриття, на які видані дипломи, винаходи, раціоналізаторські пропозиції та виплачені у зв’язку з цим винагороди. Тому цей важливий носій інформації про трудову діяльність слід ретельно берегти або ж принаймні знати, що робити, якщо він втрачений.
Відповідно до пункту 5.1. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 р. № 58 (надалі – Інструкція), особа, котра загубила трудову книжку (вкладиш до неї) зобов’язана негайно повідомити про факт втрати власника або уповноважений ним орган за місцем останньої роботи. Не пізніше 15-и днів після заяви, а в разі ускладнення – в інший строк, власник або уповноважений ним орган видає працівнику іншу трудову книжку або вкладиш до неї, у правому верхньому кутку першої сторінки яких міститься напис «дублікат».
Як зазначено у п. 5.2. Інструкції, дублікат трудової книжки або вкладиш до неї виповнюється за загальними правилами, тобто у розділи «відомості про роботу», «відомості про нагородження», «відомості про заохочення» вноситься інформація про трудову діяльність на підставі раніше виданих наказів чи розпоряджень. У разі наявності стажу до влаштування на останнє місце праці у графі 3 розділу «відомості про роботу» дубліката спочатку зазначається підтверджена документально сумарна кількість років, місяців, днів роботи без уточнення, на якому підприємстві, який термін та які посади у минулому обіймав власник трудової книжки. Опісля загальний стаж вписується як окремі періоди роботи в такому порядку: у графі 2 – дата прийняття на роботу, у графі 3 – найменування підприємства, де трудився працівник, а також цех (відділ) і займана посада (виконувана робота). Якщо подані документи засвідчують, що особа переводилася на постійне місце роботи на тому ж підприємстві, про це також робиться відповідний запис. Після цього у графі 2 зазначається дата звільнення, а в графі 3 – причина звільнення (за наявності відповідних доказів).
Якщо у поданих свідченнях не в повній мірі міститься інформація про попередню роботу, то до дубліката трудової книжки заносяться тільки відомості, підтверджені документально. У графі 4 вписуються найменування, дата та номер документа, на підставі якого внесені записи, а документи, що слугують доказом стажу, повертаються власнику. Підприємство або уповноважений ним орган зобов’язані сприяти працівникові в одержанні інформації про період трудової діяльності, що передувала влаштуванню особи на останнє місце роботи.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи або архівними установами (у разі ліквідації підприємства). Період трудових відносин також можуть підтвердити довідки, виписки з наказів, особові рахунки, відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з помітками про їх виконання, а також інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Якщо ж підтвердити термін тривалості трудових відносин неможливо через відсутність документів у зв’язку з військовими діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями, стаж роботи встановлюється на підставі показань не менш як двох свідків, котрі б знали заявника, оскільки працювали з ним на одному підприємстві, в установі, організації або в одній системі.
Аналогічно підтверджується трудовий стаж у разі ліквідації підприємства й відсутності архівних даних. Однак у таких випадках свідки (їх повинно бути не менше двох) повинні мати відповідні документи про трудову діяльність у період, за який вони посвідчують роботу заявника. Водночас слід пам’ятати, що підтвердження показами очевидців пільгового стажу роботи чинним законодавством України не передбачено.
