1.Основні принципи пенсійного страхування.
законодавче визначення умов здійснення загальнообов'язкового державного пенсійного страхування;
обов'язковість пенсійного страхування осіб, зазначених у статті 8 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»[2], та надання їм права на отримання виплат на умовах, передбачених цим Законом; можливість добровільної участі в державному пенсійному страхуванні для осіб, які відповідно до цього Закону не підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню; заінтересованість кожної працездатної особи у власному матеріальному забезпеченні після виходу на пенсію; рівноправність застрахованих осіб щодо призначення пенсій, надання соціальних послуг і виконання обов'язків стосовно сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування; призначення, перерахунку та диференціації розмірів пенсій залежно від тривалості страхового стажу та розміру заробітної плати (доходу), з якого виплачувалися страхові внески; солідарність поколінь і субсидування; фінансування видатків на виплату пенсій, надання соціальних послуг за рахунок страхових внесків, бюджетних коштів і коштів цільових фондів; залучення частини страхових внесків на накопичувальні пенсійні рахунки застрахованих осіб та здійснення виплат з цих рахунків довічної пенсії та одноразової виплати залежно від розмірів накопичень з урахуванням інвестиційного доходу та на перерахування дострахових організацій для оплати договорів колективного страхування; державного гарантування реалізації за страхованимиособами своїх прав, передбачених цим Законом; організації управління Пенсійним фондом на основі паритетності представників від застрахованих осіб, роботодавців та держави; обов'язковість фінансування Пенсійним фондом витрат, пов'язаних з наданням пенсій та соціальних послуг, веденням обліку коштів на накопичувальних пенсійних рахунках та виконанням доручень застрахованих осіб стосовно коштів, облікованих на їх накопичувальних пенсійних рахунках, відповідно до цього Закону; цільового та ефективного використання коштів загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; відповідальність страхувальників та страховика за порушення норм, передбачених цим Законом, а застраховани хосіб – за невиконання покладених на них обов'язків; пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
2.Особливості розвитку недержавної системи пенсійного забезпечення.
Система недержавного пенсійного забезпечення (далі – НПЗ) становить третій рівень пенсійної системи. Її розбудова здійснюється починаючи з 2004 року після набрання чинності Законом України «Про недержавне пенсійне забезпечення». Основу такої системи складають недержавні пенсійні фонди.
Основною метою інвестування пенсійних активів є отримання учасниками недержавного пенсійного забезпечення додаткових до загальнообов'язкового державного пенсійного страхування пенсійних виплат разом із забезпеченням дохідності пенсійних активів вище рівня інфляції та залучення довгострокових інвестиційних ресурсів, необхідних для модернізації економіки.
Станом на 30.06.2014 в Державному реєстрі фінансових установ містилася інформація про 80 недержавних пенсійних фондів (далі – НПФ) та 27 адміністраторів НПФ (довідково: станом на 30.06.2013 у Державному реєстрі налічувалось 89 НПФ та 34 адміністраторів).
Згідно з даними Державного реєстру фінансових установ недержавні пенсійні фонди зареєстровано у 9 регіонах України. Найбільша кількість НПФ зосереджена у м. Києві – 60, або 75,0% від загальної кількості зареєстрованих НПФ.
Станом на 30.06.2014 адміністраторами недержавних пенсійних фондів укладено 56,5 тис. шт. пенсійних контрактів, що менше на 8,0% (4,9 тис. шт.) порівняно з кінцем минулого року та на 7,8% (4,8 тис. шт.) менше проти показника відповідного періоду 2013 року.
Структура пенсійних контрактів станом на 30.06.2014:
- з вкладниками – фізичними особами – 47,0 тис. шт.;
- з вкладниками фізичними особами-підприємцями – 0,1 тис. шт.;
- з вкладниками – юридичними особами – 9,4 тис.шт.
Станом на 30.06.2014 основну частину учасників НПФ становили особи віком від 25 до 50 років, а саме 63,9%, та особи вікової групи від 50 до 60 років, що становили 25,1%. Частка учасників НПФ вікової групи старше 60 років становила 6,3%, вікової групи до 25 років – 4,7% .
Пенсійні виплати (одноразові та на визначений строк) станом на 30.06.2014 становили 339,7 млн. грн., що на 13,2% більше в порівнянні з кінцем минулого року , при цьому одноразові виплати зросли на 11,8%, пенсійні виплати на визначений строк – на 31,6%.
Одним із основних якісних показників, які характеризують систему НПЗ, є сплачені пенсійні внески. Сума пенсійних внесків станом на 30.06.2014 року становить 1 722,8 млн. грн., збільшившись протягом 2014 року на 8,5% (135,3 млн. грн.). Порівняно з відповідним періодом 2013 року сума пенсійних внесків збільшилась на 19,4% (280,1 млн. грн.). У загальній сумі пенсійних внесків станом на 30.06.2014 основну частину, або 93,4 %, становлять пенсійні внески від юридичних осіб, на яких припадає 1 608,3 млн. грн.
Отже, третій рівень пенсійної системи України – система недержавного пенсійного забезпечення - ґрунтується на засадах добровільної участі громадян, роботодавців та їх об'єднань у формуванні пенсійних накопичень. Загалом, ситуація у цій сфері, з огляду на зростаючу динаміку пенсійних внесків, здається задовільною. Але, все ж таки розмір пенсійних внесків до НПФ все ще є мізерним для нормального функціонування третього рівня пенсійної системи. Основними перешкодами на шляху до розвитку недержавного пенсійного страхування є недостатній рівень державної підтримки, а також низький рівень довіри населення до НПФ. Суттєвим фактором, що стримує розвиток НПФ також є обмеження інвестиційної політики НПФ через встановлення досить вузького кола інструментів, в які дозволяється вкладати пенсійні активи. З огляду на вищезазначене, необхідною є розробка та провадження дієвих заходів, які б сприяли вдосконаленню функціонування НПФ та розвитку недержавного пенсійного забезпечення в Україні. Першочерговим завдання повинно стати удосконалення контролю за діяльністю НПФ, зокрема розробка адекватної моделі, що дасть змогу реально оцінити рівень їх розвитку, їх фінансовий стан та стресостійкість (стрес-тести). Важливим є завдання удосконалення законодавчого регулювання інвестиційної діяльності НПФ та розширення інструментів для інвестування пенсійних активів громадян, враховуючи їх надійність, ліквідність та прибутковість. З метою підвищення обізнаності населення у сфері недержавного пенсійного забезпечення в Україні та зміцнення його довіри до НПФ потрібно проводити постійну системну роз’яснювальну роботу. На нашу думку, держава повинна активно сприяти розвитку та вдосконаленню НПЗ, оскільки це дозволить позбавити солідарну систему тих проблем, з якими вона стикнулася за роки свого існування.
3.До якого віку виплачується пенсія у зв’язку з втратою годувальника.
Стаття 38. Період, на який призначається пенсія у зв'язку з втратою годувальника. Зміна розміру пенсії
1. Пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається на весь період, протягом якого член сім'ї померлого годувальника вважається непрацездатним згідно із частиною другою статті 36 цього Закону, а членам сім'ї, які досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, - довічно.
2. Зміна розміру пенсії або припинення її виплати членам сім'ї здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому склалися обставини, що спричинили зміну розміру або припинення виплати пенсії.
Ч.2 с.36
2. Непрацездатними членами сім'ї вважаються:
1) чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону;
2) діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали інвалідами до досягнення 18 років.
Діти, які навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх навчальних закладах системи загальної середньої освіти, а також професійно-технічних, вищих навчальних закладах (у тому числі у період між завершенням навчання в одному із зазначених навчальних закладів та вступом до іншого навчального закладу або у період між завершенням навчання за одним освітньо-кваліфікаційним рівнем та продовженням навчання за іншим за умови, що такий період не перевищує чотирьох місяців), - до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років, та діти-сироти - до досягнення ними 23 років незалежно від того, навчаються вони чи ні;
3) чоловік (дружина), а в разі їх відсутності - один з батьків або брат чи сестра, дідусь чи бабуся померлого годувальника незалежно від віку і працездатності, якщо він (вона) не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років.
