1.Поняття та основні елементи правовідносин з пенсійного забезпечення.
Під правовідносинами взагалі розуміють урегульовані нормами права суспільні відносини, сторони яких є носіями суб'єктивних прав та юридичних обов'язків.Пенсійні правовідносини – це правовідносини , що виникають з приводу надання окремим категоріям громадян у визначених законом випадках пенсійного забезпечення відповідними державними та недержавними органами за рахунок спеціально створених для цього цільових(страхових) фондів.Пенсійні правовідносини є одним із видів суспільних правовідносин і особливою формою здійснення права на пенсію.Пенсійні правовідносини розглядаються як особлива форма соціальної взаємодії, що об'єктивно виникає у суспільстві відповідно до закону, учасники якої мають взаємні кореспондуючи права – обов'язки і реалізують їх з метою задоволення своїх потреб та інтересів в особливому порядку, який не заборонений державою чи гарантований і охороняється нею в особі певних органів.Пенсійні правовідносини є одним із видів суспільних відносин і особливою формою здійснення права на пенсію.Пенсійні правовідносини існують лише за наявності норм пенсійного права.До основних ознак пенсійних правовідносин відносять наступні :- пенсійні правовідносини можуть існувати лише при наявності норм пенсійного законодавства. Наприклад, пенсійне забезпечення за віком на пільгових підставах виникає лише при існуванні відповідного законодавчого акту , а саме Закону України "Про пенсійне забезпечення”2) Підставою для виникнення цього виду правовідносин обов'язково служить юридичний склад (сукупність юридичних фактів)3 ) Пенсійні правовідносини мають тривалий характер, тобто не обмежені в часі.4)Пенсійні правовідносини мають вольовий характер, в якому відбивається як воля держави, так і воля самих учасників пенсійних правовідносин.5) Пенсійні правовідносини – майнові правовідносини, оскільки виникають з приводу надання непрацездатним , престарілим та іншим особам, яки передбачені законодавством, матеріального забезпечення у вигляді грошових коштів шляхом перерозподілу суспільних спеціалізованих фондів.6) Застосування принципу диференціації розмірів пенсій. Диференціація відбувається залежно від виду, сфери та характеру трудової діяльності, тривалості трудового, страхового стажу, розміру заробітку, суми внесків до Накопичуваного фонду й недержавних пенсійних фондів та інших факторів.7) Пенсійні відносини охороняються державою8) У пенсійних правовідносинах відсутні засади взаємності. Обов'язок органу, що здійснює пенсійне забезпечення, і відповідне суб'єктивне право пенсіонера не зумовлені певною дією пенсіонера у відповідь на дію органу. Пенсіонеру надане право вимагати певного виду пенсійного забезпечення за наявності встановлених законом підстав, а на відповідний орган покладено обов'язок надати його в суворій відповідності до норм пенсійного права, оскільки пенсія зазвичай призначається за трудову діяльність.9) Пенсійні правовідносини характеризуються тим, що їх суб'єкти мають певні взаємні права і на них покладаються відповідні обов'язки. Обсяг прав і обов'язків встановлюється нормами права. Правовідносини з пенсійного забезпечення двосторонні: праву одного суб'єкту відповідає обов'язок іншого.
Пенсійні правовідносини, як і інші правові відносини, структурно складаються з таких елементів: суб’єкти правовідносин;об’єкт і зміст правовідносин. Одним із суб’єктів конкретних правовідносин пенсійних завжди е громадянин чи сім’я, наділені пенсійною правопрацездатністю, а іншим - відповідний орган, який здійснює пенсійне забезпечення. Суб’єктами правовідносин пенсійних можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які займалися певним видом суспільне корисної ді-яльності. Це можуть бути працівники підприємств і організацій, державні служ-бовці, військовослужбовці, працівники правоохоронних органів, учні, студенти, курсанти навчальних установ та інші категорії громадян, на яких поширюється державне соціальне страхування.Правове становище кожного громадянина визначається як, загальними, так і бі-льш конкретними можливостями, що надаються йому правовими нормами.Під пенсійною правоздатність о розуміють здатність громадян набувати суб’єктивне право на пенсію і володіти ним, вступати з конкретні пенсійні правовід-носини.Для того, щоб було здійснено суб’єктивне право на пенсію громадяни здійснюють певні дії.Для визначення кола осіб, які мають право на пенсію, першочергове значення мають певні юридичні фактори, необхідні для виникнення та існування пенсійних правовідносин. Таким є досягнення певного віку, настання інвалідності, непов-ноліття. Іншим суб’єктом пенсійних правовідносин е відповідний державний орган. Найчастіше це - районне (міське) управління соціального захисту населення, що е органом спеціальної компетенції. Об’єкт правовідносин На думку учених, об’єктами правовідносин служать визначені суспільні відносини, інших - речі та Інші блага, ще інших - і те, і те. Під суб’єктами права розуміється предмет регулювання, тобто визначене коло суспільних відносин, що регулюється даними правовими нормами. Об’єктами правовідносин є об’єкти (регулювання) регульованих правом суспільних відносин, тобто зовнішні предмети, що на них спрямовано ці відносини. Такими об’єктами B.C. Андреєв, наприклад, уважає види суспільних відносин, які виступають у правовій формі. У пенсійних правовідносинах об’єкт має самостійне значення; він збігається з діями суб’єктів пенсійних правовідносин та існує для того, щоби сто-рони пенсійних правовідносин могли реалізувати свої суб’єктивні права та юридичні обов’язки; на нього спрямовано їхній вплив.Значить, обов’язком правовідносин е на що спрямовані суб’єктивні права та юридичні обов’язки учасників правовідносин.Зміст пенсійних правовідносин.Суб’єктивне право характеризується трьома основними ознаками:видом (1 мірою) можливої поведінки правомочного суб’єкта; - можливість вимагати (у необхідних випадках до) відповідної поведінки зобов’язаного суб’єкта; - можливість вдатися у необхідних випадках до сприяння органів влади. Суб’єктивне право на пенсію-це міра можливої (дозволеної) поведінки, забез-печена державою. Ця можливість, яка складає зміст суб’єктивного права на пенсію, виражається; а) можливості визначеної поведінки самого суб’єкта права на пенсію право-мочного; вимагати визначеної поведінки; б) можливості суб’єкта права на пенсію як правомочного вимагати визначеної поведінки зобов’язаних осіб органів, які здійснюють пенсійне забезпечення; в) у можливості суб’єкта права на пенсію звернутися до державних органів (ви-конавчої влади або суду) за допомогою та захистом свого порушеного права.
2.Пенсії працівникам освіти та охорони здоров’я.
Право, умови та порядок призначення пенсій педагогічним працівникам визначаються законами України «Про пенсійне забезпечення», «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», «Про освіту» та «Про загальну середню освіту».
Згідно зі статтею 55 (пункт «Е») ЗУ «Про пенсійне забезпечення», працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення мають право на пенсію за вислугу років за наявності в них спеціального стажу роботи не менше 25-ти років (чоловікам і жінкам) за Переліком, що затверджується в порядку, визначеному КМУ
Педагогічна пенсія за вислугу років призначається незалежно від віку педагога, але обов'язковою умовою призначення такого виду пенсії є звільнення з роботи (стаття 7 цього закону), що дає право на призначення пенсії за вислугу років.
Переліком закладів та установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту й посадами, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою КМУ від 4 листопада 1993 року № 909, передбачені вчителi, логопеди, учителi-логопеди, учителi-дефектологи, викладачi, сурдопедагоги, тифлопедагоги, вихователi, завiдуючi та iнструктори слухових кабiнетiв, директори, завiдуючi, їх заступники з навчально-виховної (навчальної, виховної), навчально-виробничої частини або роботи з виробничого навчання, завiдуючi навчальною та навчально-виховною частиною, соцiальнi педагоги (органiзатори позакласної та позашкiльної виховної роботи з дiтьми), практичнi психологи, педагоги-органiзатори, майстри виробничого навчання, керiвники гурткiв, секцiй, студiй та iнших форм гурткової роботи.
Педагог у разі виходу на пенсію за вислугою років не має права працювати за спеціальністю й отримувати одночасно пенсію та зарплату. У той же час він має право продовжувати працювати, але не на посаді, яка дає право на пенсію за вислугу років, оскільки такий вид пенсії призначається в разі залишення роботи, що дає право на цей вид пенсії. У випадку зарахування після призначення пенсії за вислугу років на роботу, яка дає право на цей вид пенсії, виплата пенсії припиняється й поновлюється після звільнення з роботи.
Розмір пенсії за вислугу років визначається за нормами закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Він обчислюється із середньомісячного заробітку, одержуваного перед припиненням роботи, яка дає право на пенсію за вислугу років.
Згідно з частиною 2 розділу XV ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на посадах, що дають право на призначення пенсії за вислугу років, і які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через рофесійні та корпоративні фонди зазначеним особам пенсії призначають за нормами цього закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого законом України «Про пенсійне забезпечення».
Згідно зі статтею 7 ЗУ «Про пенсійне забезпечення», звернення за призначенням пенсії може здійснюватись у будь-який час після виникнення права на пенсію. Відповідно до статті 83 цього ж закону пенсія педагогічним працівникам призначається з дня звернення за призначенням пенсії. При цьому пенсії за вислугу років призначаються за умови залишення роботи, яка дає право на цю пенсію, за винятком осіб, які працюють за строковим трудовим договором (контрактом), що укладений після досягнення пенсійного віку.
На підставі поданих документів (оригіналу трудової книжки, уточнюючої довідки про педагогічний стаж) районним управлінням Пенсійного фонду розглядається питання про право на пенсію за вислугу років.
При визначенні права на пенсію за вислугу років стаж роботи педагогічного працівника обчислюється за нормами закону «Про пенсійне забезпечення» та постановою КМУ від 12 серпня 1993 року № 637 - за даними трудової книжки, а в разі необхідності - уточнюючих довідок. Наявність трудової книжки при визначенні права на пенсію за вислугу років є обов'язковою.
Період здійснення педагогічної практики педагогом, який зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності (фізична особа) та не перебуває у трудових відносинах із закладом освіти, не зараховується до педагогічного стажу, оскільки законодавством передбачено обов'язкове виконання двох умов одночасно: робота у відповідному закладі освіти та на посаді, яка дає право на призначення пенсії за вислугу років.
Водночас у разі наявності в такої особи 25-ти років педагогічного стажу (без урахування підприємницької діяльності) вона має право на призначення пенсії за вислугу років. Припинення підприємницької діяльності при призначенні пенсії за вислугу років не є обов'язковою умовою, оскільки ця робота не дає права на призначення пенсії за вислугу років.
Відповідно до статті 65 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» середньомісячний заробіток для обчислення пенсій береться за будь-які 60 календарних місяців роботи поспіль протягом усієї трудової діяльності незалежно від перерв у роботі та за період роботи, починаючи з 1 липня 2003 року до моменту звернення за пенсією. Заробіток за період роботи до 1 липня 2003 року враховується на підставі документів про нараховану заробітну плату (виплати, дохід), виданих у встановленому законодавством порядку, а за період роботи починаючи з 1 липня 2003 року - за даними персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
У разі відсутності відомостей про заробітну плату (виплати, дохід) у системі персоніфікованого обліку подаються документи про нараховану заробітну плату (виплати, дохід), видані в установленому законодавством порядку.
Згідно зі статтею 10 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з утратою годувальника, за вислугу років), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Згідно зі статтею 85 ЗУ «Про пенсійне забезпечення», пенсії виплачуються без урахування одержуваного заробітку (прибутку) за місцем фактичного проживання пенсіонера, незалежно від прописки. Виплата пенсій проводиться за поточний місяць загальною сумою в установлені строки, але не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія.
Пенсії за вислугу років медичним працівникам призначаються за нормами ЗУ “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” за наявності трудового стажу, передбаченого ЗУ“Про пенсійне забезпечення”. Пенсії за вислугу років призначаються після звільнення з роботи, яка дає право на цю пенсію.
Щоб визначити право на зарахування до спеціального стажу певного періоду роботи, необхідно, щоб людина працювала в закладах і на посадах, які дають право на пенсію за вислугу років. Умовою для призначення пенсії за вислугу років є наявність спеціального стажу не менше як 25 років. Перелік відповідних посад і закладів затверджено Постановою КМУ від 4.11.1993 року №909, до якої внесено зміни Постановою КМУ від 26.09.2002 року №1436.
Якщо, наприклад, медична сестра після 2004 року працює щомісяця в лікарні на 0,5 ставки і отримує заробітну плату в розмірі, меншому від мінімальної заробітної плати, визначеної законодавством, то до страхового стажу кожний місяць роботи після 1 січня 2004 року буде зараховано пропорційно сплаченим страховим внескам (якщо не здійснено доплату до мінімального згідно з вимогами Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”), а до стажу роботи за спеціальністю, яка дає право на призначення пенсії за вислугу років, – повний місяць роботи.
Робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах, передбачених Переліком, дає право на пенсію незалежно від форми власності або відомчої належності закладів і установ.
Роботу за спеціальністю в закладах, установах і на посадах до 1 січня 1992 року, яка давала право на пенсію за вислугу років відповідно до чинного раніше законодавства, зараховують у стаж для призначення пенсії за вислугу років. Зарахування до спеціального стажу періоду навчання в навчальних закладах у чинному пенсійному законодавстві України не передбачене.
Період здійснення медичної практики (на підставі ліцензії) медичним фахівцем, який зареєстрований як суб’єкт підприємницької діяльності (фізична особа) і який у той час не перебуває у трудових відносинах із закладом охорони здоров’я, не зараховують до спеціального стажу, оскільки в законодавстві передбачено обов’язкове виконання двох умов: робота у відповідному закладі та на посаді, яка дає право на призначення пенсії за вислугу років. Визначаючи право на призначення пенсії за вислугу років, органи Пенсійного фонду України, крім зазначених вище нормативно-правових актів, керуються нормами інших законів та постанов Кабінету Міністрів України. Наприклад, наказом Міністерства охорони здоров’я України від 28 жовтня 2002 року №385 затверджено Перелік закладів охорони здоров’я, лікарських, провізорських посад та Перелік посад молодших спеціалістів із фармацевтичною освітою у закладах охорони здоров’я.
Визначаючи право на пенсію за вислугу років медичним працівникам, застосовуються і норми статті 60 Закону України “Про пенсійне забезпечення”. Згідно з якою роботу в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров’я, закладах (відділеннях) лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров’я, патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров’я, а також психіатричних закладах охорони здоров’я зараховується у стаж роботи в подвійному розмірі.
Щодо розміру пенсії, то його визначають за нормами Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” в такому ж порядку, як і ромір пенсії за віком.
Разом з тим надана можливість відстрочити призначення пенсії за вислугу років із відповідною компенсацією. Так пунктом 7-1 Прикінцевих положень Закону України
«Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” передбачено, що особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років і мають страховий стаж для чоловіків 35 років, для жінок – 30 років на таких посадах, за умови, що вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, в розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
3.Облік страхового стажу. (Які юридичні факти є підставою виникнення пенсійних правовідносин).
Облік дивись 7 білет
