пользователей: 30398
предметов: 12406
вопросов: 234839
Конспект-online
РЕГИСТРАЦИЯ ЭКСКУРСИЯ

Білет №18



1.Спеціальні пенсії державним службовцям. Умови призначення.
ЗУ «Про державну службу» від 16 грудня 1993 р.
Ст. 37. Пенсійне забезпечення і грошова допомога державним службовцям 
На одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 ЗУ "Про ЗОДПС", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі (для ж – 30 років, для ч – 35років), у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. 
До досягнення віку, встановленого першим реченням частини першої цієї статті, право на пенсію за віком мають державні службовці - чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 
60 років - які народилися по 31 грудня 1952 року; 
60 років 6 місяців - які народилися з 1 січня 1953 року по 31 грудня 1953 року; 
61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року; 
61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року. 
Пенсія державним службовцям у частині, що не перевищує розміру пенсії із солідарної системи, що призначається відповідно до ЗУ "Про ЗОДПС", виплачується за рахунок коштів Пенсійного фонду України. Частина пенсії, що перевищує цей розмір, виплачується за рахунок коштів Державного бюджету України. 
Пенсія, призначена відповідно до цієї статті, в період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії в порядку і на умовах, передбачених цим Законом, законами У "Про статус народного депутата України", "Про прокуратуру", "Про наукову і науково-технічну діяльність", виплачується у розмірі, обчисленому відповідно до ЗУ "Про ЗОДПС", а після звільнення з таких посад - у розмірі, обчисленому відповідно до цього Закону. 
Максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. 
Визначення заробітної плати для обчислення пенсій державним службовцям здійснюється в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. 
Пенсія по інвалідності у розмірах, передбачених частиною першою цієї статті, призначається за наявності страхового стажу, встановленого для призначення пенсії по інвалідності відповідно до ЗУ "Про ЗОДПС" (ст. 32), особам, визнаним інвалідами I або II групи у період перебування на державній службі, які мають стаж державної служби не менше 10 років, а також особам з числа інвалідів I або II групи незалежно від часу встановлення їм інвалідності, які мають не менше 10 років стажу державної служби на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, якщо безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії вони працювали на зазначених посадах. Пенсія по інвалідності відповідно до цього Закону призначається незалежно від причини інвалідності за умови припинення державної служби. 
Якщо зазначені особи повертаються на державну службу, виплата пенсії по інвалідності припиняється на період до звільнення з роботи або досягнення ними граничного віку перебування на державній службі. 
У разі зміни групи інвалідності або відновлення працездатності виплата пенсії по інвалідності, призначеної відповідно до цього Закону, здійснюється у порядку, визначеному ст. 35 ЗУ "Про ЗОДПС".
Якщо інваліду I або II групи було встановлено III групу інвалідності, то в разі наступного визнання його інвалідом I або II групи право на отримання раніше призначеної пенсії на умовах, передбачених цим Законом, поновлюється з дня встановлення I або II групи інвалідності за умови, якщо після припинення виплати пенсії минуло не більше п'яти років. У такому самому порядку визначається право на отримання пенсії по інвалідності на умовах, передбачених цим Законом, особам, яким така пенсія не була призначена у зв'язку з продовженням перебування зазначених осіб на державній службі. 
У разі смерті особи у період перебування на державній службі за наявності у померлого годувальника стажу державної служби не менше 10 років непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні (при цьому дітям - незалежно від того, чи були вони на утриманні померлого годувальника), призначається пенсія у зв'язку з втратою годувальника на одного непрацездатного члена сім'ї у розмірі 70 відсотків суми заробітної плати померлого годувальника, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а на двох і більше членів сім'ї - 90 відсотків. До непрацездатних членів сім'ї належать особи, зазначені у ст. 36 ЗУ "Про ЗОДПС".
Право на призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника мають також непрацездатні члени сім'ї померлої особи, яка отримувала або мала право на пенсію за цим Законом. 
Державний службовець, звільнений з державної служби у зв'язку з засудженням за умисне кримінальне правопорушення, вчинене з використанням свого посадового становища, або притягненням до відповідальності за вчинення адміністративного корупційного правопорушення, пов’язаного з порушенням обмежень, передбачених ЗУ "Про засади запобігання і протидії корупції", позбавляється права на одержання пенсії, передбаченої цією статтею. В таких випадках пенсія державному службовцю призначається на загальних підставах.
Державним службовцям у разі виходу на пенсію за наявності стажу державної служби не менше 10 років виплачується грошова допомога в розмірі 10 місячних посадових окладів.
У разі виходу на пенсію державні службовці за наявності стажу державної служби не менше 10 років користуються умовами щодо комунально-побутового обслуговування, передбаченими цим Законом. 
Період роботи посадових осіб в органах державної податкової та митної служб на посадах, на яких відповідно до закону присвоювалися спеціальні та/або персональні звання, зараховується до стажу державної служби, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Ст. 37-1. Порядок і умови перерахунку пенсій державних службовців 
У разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям, а також у зв'язку із набуттям особою права на пенсійне забезпечення державного службовця за цим Законом відповідно здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій. 
Перерахунок пенсії здійснюється виходячи із сум заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування працюючого державного службовця відповідної посади та рангу на момент виникнення права на перерахунок пенсії. 
В ЗУ «Про державну службу» від 17 листопада 2011 р. (набирає чинності з 1 січня 2014 р.) загалом ті ж умови призначення пенсій. 

2.Поняття та зміст основних принципів пенсійного забезпечення.
Принципами правового регулювання пенсійного забезпечення є основні ідеї, вихідні начала, положення,відображені в самих правових актах, що регулюютьпенсійне забезпечення.
Пенсію як правову категорію характеризують принципи пенсійного права, які співпадають з принципами права соціального забезпечення в цілому, хоча деякі з них мають своє специфічне забарвлення. Вони безпосередньо або побічно закріплені в нормах КонституціїУкраїни та інших нормативних актах. Основні принципи пенсійногоправа можна сформулювати таким чином:
1. Принцип загальності і доступності умов реалізації права напенсію – полягає в тому, що відповідно до ст. 46 Конституції Україникожен має право на той чи інший вид пенсійного забезпечення занаявності відповідних, визначених законом підстав і умов. І законодавство не передбачає будь-яких обмежень у праві на отримання тихчи інших видів пенсійного забезпечення за ознаками раси, статі, політичних поглядів, релігійних переконань, соціального походження,майнового стану чи іншими ознаками.
2. Принцип багатоманітності видів пенсійного забезпечення – полягає в тому, що пенсійну систему України складає як обов'язкове державне, так і добровільне недержавне пенсійне забезпечення. Державне пенсійне забезпечення передбачає насамперед трудові пенсії:за віком, по інвалідності, за вислугу років, в разі втрати годувальника. А якщо непрацездатна особа не набула права на трудову пенсію,то їй за певних умов призначається допомога.
3. Принцип диференціації умов і норм пенсійного забезпечення – полягає в тому, що умови призначення пенсійного забезпечення неоднакові і залежать від певних підстав, наприклад, від:
• статі (жінкам знижується пенсійний вік і необхідний трудовий (страховий) стаж);
• виду, сфери, характеру і умов трудової діяльності та її тривалості;
• правового статусу особи, наприклад, зменшується пенсійний вік та стаж особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Розміри пенсійного забезпечення також диференціюються залежно від:
а) виду, сфери і характеру трудової діяльності (певним категоріям працівників, наприклад, які працювали на підземних роботах та роботах з шкідливими і важкими умовами праці, передбачений підвищений розмір пенсій;
б) тривалості страхового стажу (вислуги років);
в) розміру заробітку, з якого нараховується пенсія;
г) тяжкості інвалідності;
д) суми внесків до Накопичувального фонду та недержавних пенсійних фондів та деяких інших обставин.
Неоднаковий і порядок призначення пенсійного забезпечення. Так,крім порядку, визначеного законом для загального кола осіб, для окремих категорій осіб спеціальними законами передбачений особливийпорядок призначення пенсій. Так, наприклад, для державних службовців передбачений один порядок, для військовослужбовців та осібначальницького і рядового складу органів внутрішніх справ – інший.І таких спеціальних законів, які передбачають особливості пенсійногозабезпечення окремих категорій осіб на сьогодні близько двадцяти.
4. Принцип пенсійного забезпечення на рівні не нижче від прожиткового мінімуму. Цей принцип має свою правову підставу –Конституцію України (ч. 3 ст. 46), де сказано, що пенсії, інші видисоціальних виплат і допомог, що є основним джерелом існування,повинні забезпечувати рівень життя не нижче від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
5. Принцип пенсійного забезпечення на засадах обов'язкового тадобровільного страхування – полягає в тому, що державне пенсійне забезпечення загального кола громадян здійснюється на підставіЗакону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яким передбачено пенсійне забезпечення в солідарній танакопичувальній системі та відповідно до Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення», яким передбачаються додатковіпенсійні виплати на основі добровільного страхування.
6. Принцип здійснення пенсійного забезпечення за рахунок коштів державного бюджету, державного Пенсійного та Накопичувального фондів та недержавних пенсійних фондів – полягає в тому, щов процесі реформування пенсійної системи України проведено розмежування джерел фінансування пенсій, призначених за різнимипенсійними програмами і Пенсійний Фонд звільнено від невластивих йому виплат. Тому ряд видів пенсій фінансується з Державного бюджету. Законом України «Про загальнообов'язкове державнепенсійне страхування» передбачається трирівнева пенсійна система.Перший рівень – це солідарна система, фінансування якої здійснюється за рахунок коштів Пенсійного фонду. Другий рівень – накопичувальна система, пенсійні виплати в якій будуть здійснюватисьза кошти Накопичувального фонду. Третій рівень – система недержавного пенсійного страхування, яка забезпечує додаткову пенсіюшляхом добровільних пенсійних внесків громадян. Основою цієїсистеми стануть недержавні пенсійні фонди, за кошти яких будутьвиплачуватись пенсійні виплати.
7. Принцип здійснення пенсійного забезпечення державними органами безпосередньо чи під контролем і наглядом держави та її органів – полягає в тому, що держава шляхом прийняття відповідних норм встановлює види та розміри пенсій, умови та порядок їх призначення. Державне пенсійне забезпечення здійснюється безпосередньо Пенсійним фондом.
8. Принцип визначення форми і виду пенсійного забезпечення виключно законами України – цей принцип, на відміну від інших, які можна віднести і до принципів права соціального забезпечення в цілому, властивий лише пенсійному праву і має своє закріплення в п. 6 ст. 92 Конституції України, де сказано, що виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення. Тобто, на відміну від інших видів соціального забезпечення, види та форми пенсійного забезпечення не можуть встановлюватись підзаконними актами. Ними встановлюється лишемеханізм реалізації права громадян на відповідний вид пенсійногозабезпечення, визначений законом, тобто визначається порядок звернення за тим чи іншим видом пенсійного забезпечення, порядок йогопризначення, нарахування та виплати
9. Принцип соціально-трудової реабілітації та стимулюваннятрудової діяльності громадян, які набули право на пенсійне забезпечення – полягає в тому, що законодавством стимулюється більшпізній вихід на пенсію, передбачається виплата повної пенсії незалежно від отримуваного заробітку (доходу), працевлаштування тапрофесійне навчання (перенавчання) інвалідів, створення відповідних умов для трудової діяльності на виробництві та на дому.
10. Принцип охорони права громадян на пенсійне забезпечення –полягає в гарантуванні державою встановлених законом видів тарозмірів пенсійних виплат, а також в поновленні порушених прав усфері пенсійного забезпечення.

3.Законодавство про пенсійне забезпечення військовослужбовців за вислугу років. Зміни в законодавстві після пенсійної реформи.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України з числа осіб, які перебували на військовій службі, на службі в органах внутрішніх справ, у державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв’язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб визначено Законом «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей.» від 20.12.1991. Редакція від 26.10.2014.

Статтею 1 Закону передбачено, що особи офіцерського складу, прапорщики та мічмани, військовослужбовці надстрокової або військової служби за контрактом(далі — військовослужбовці), особи, які мають право на пенсію за цим Законом за наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ і в державній пожежній охороні, в Державній службі спеціального зв’язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Державній кримінально-виконавчій службі України (далі — на військовій або державній службі), мають право на довічну пенсію за вислугу років.

Законом № 2262 передбачено такі види пенсій: за вислугу років, по інвалідності та в разі втрати годувальника.

Згідно зі ст. 12 Закону № 2262 пенсія за вислугу років призначається:

військовослужбовцям, іншим особам, зазначеним у пунктах «б» — «д» ст. 1-2 цього Закону (крім осіб, які не набули (не набудуть) права на пенсію за вислугу років згідно з цим Законом), незалежно від віку у разі їх звільнення, якщо:

по 30.09.2011 р. і на день звільнення вони мають вислугу 20 років і більше;

з 01.10.2011 р. по 30.09.2012 р. і на день звільнення вони мають вислугу 20 календарних років та 6 місяців і більше;

з 01.10.2012 р. по 30.09.2013 р. і на день звільнення вони мають вислугу 21 календарний рік і більше;

з 01.10.2013 р. по 30.09.2014 р. і на день звільнення вони мають вислугу 21 календарний рік та 6 місяців і більше;

з 01.10.2014 р. по 30.09.2015 р. і на день звільнення вони мають вислугу 22 календарні роки і більше;

з 01.10.2015 р. по 30.09.2016 р. і на день звільнення вони мають вислугу 22 календарні роки та 6 місяців і більше;

з 01.10.2016 р. по 30.09.2017 р. і на день звільнення вони мають вислугу 23 календарні роки і більше;

з 01.10.2017 р. по 30.09.2018 р. і на день звільнення вони мають вислугу 23 календарні роки та 6 місяців і більше;

з 01.10.2018 р. по 30.09.2019 р. і на день звільнення вони мають вислугу 24 календарні роки і більше;

з 01.10.2019 р. по 30.09.2020 р. і на день звільнення вони мають вислугу 24 календарні роки та 6 місяців і більше;

з 01.10.2020 р. або після цієї дати і на день звільнення вони мають вислугу 25 календарних років і більше (до календарної вислуги років зараховується також час навчання (незалежно від форми навчання) у цивільних вищих навчальних закладах осіб офіцерського складу, середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України, а також в інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання, до вступу на військову або державну службу чи призначення на відповідну посаду в межах до п’яти років із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби);

військовослужбовцям, іншим особам, зазначеним у пунктах «б» — «д» ст. 1-2 цього Закону, в разі досягнення ними на день звільнення віку 45 років, крім осіб, зазначених у частині третій ст. 5 цього Закону, за наявності у них страхового стажу 25 років і більше, з яких не менше ніж 12 календарних років і 6 місяців становить військова або державна служба;

особам, які є інвалідами війни, пенсія призначається незалежно від віку;

військовослужбовцям при досягненні 45-річного віку і за наявності вислуги 20 календарних років і більше, які звільняються з військової служби відповідно до Закону № 1763;

військовослужбовцям, іншим особам, зазначеним у пунктах «б» — «д» цього Закону, які займали посади льотного складу та плаваючого складу підводних човнів Збройних Сил України не менше 20 років незалежно від віку в разі, якщо вони мають на день звільнення зі служби вислугу 20 років і більше (за винятком осіб, зазначених у частині третій ст. 5 Закону).

Пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах:

військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за Законом № 2262, що мають вислугу 20 років і більше (п. «а» ст. 12 Закону № 2262): за вислугу 20 років — 50%, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров’я — 55% відповідних сум грошового забезпечення (ст. 43); за кожен рік вислуги понад 20 років — 3% відповідних сум грошового забезпечення;

військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за Законом № 2262, що мають страховий стаж 25 років і більше, з яких не менше 12 календарних років і 6 місяців становить військова або державна служба (п. «б» ст. 12): за страховий стаж 25 років — 50% і за кожен повний рік стажу понад 25 років — 1% відповідних сум грошового забезпечення;

військовослужбовцям, які звільняються з військової служби на умовах Закону № 1763 (п. «в» ст. 12 Закону № 2262): за вислугу 20 років — 50% відповідних сум грошового забезпечення зі збільшенням цього розміру на 3% за кожен повний рік вислуги понад 20 років, але не більше ніж 65% відповідних сум грошового забезпечення.

Максимальний розмір пенсії за вислугу років не має перевищувати 80% відповідних сум грошового забезпечення, а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1 — 100%, до категорії 2 — 95%.

Пенсія за вислугу років не може бути нижчою за розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Пенсія за вислугу років відповідно до Закону № 2262 призначається і виплачується лише після звільнення з військової служби.

Пенсіонерам з числа військовослужбовців та осіб, які отримують пенсію за Законом № 2262, у разі повторного прийняття їх на військову службу до Збройних Сил України, до інших утворених відповідно до законів України військових формувань і Державної спеціальної служби транспорту, на військову або державну службу виплата пенсій на час їх служби припиняється. При наступному звільненні цих осіб виплата їм пенсій здійснюється з урахуванням загальної вислуги років на день останнього звільнення.

 ПІЛЬГИ  ПРИ  ПРИЗНАЧЕННІ  ПЕНСІЙ  ЗА  ВІКОМ БАТЬКАМ ТА ДРУЖИНІ (ЧОЛОВІКУ) ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦЯ, ЯКИЙ ЗАГИНУВ ПІД ЧАС ПРОВЕДЕННЯ АТО

Дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки військовослужбовців, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов’язків) чи після звільнення зі служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих при виконанні обов’язків військової служби (службових обов’язків), мають право на призначення дострокової пенсії за віком за нормами Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» після досягнення чоловіками 55 роківжінками – 50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років для чоловіків і не менше 20 років для жінок.

Згідно з внесенням змін до статі 6  Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», що вступив в силу з 19 липня 2014 року статус учасників бойових дій отримають: військовослужбовці (резервісти і військовозобов’язані) та співробітники Збройних сил, Національної гвардії, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, особи рядового і начальницького складу Міністерства внутрішніх справ.

Крім того, такий статус буде надано військовослужбовцям Міністерства внутрішніх справ, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації й інших військових формувань, а також співробітникам підприємств, установ і організацій, які залучалися до участі в АТО.

Порядок надання статусу учасника бойових дій зазначеним особам, категорії таких осіб та терміни їх участі (забезпечення проведення) в антитеррористичної операції визначає Кабінет Міністрів України.

«Посвідчення учасника бойових дій» видаються органами Міноборони, МВС, МНС, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, ДПтС, Управління державної охорони, ДПС, Адміністрації Державної прикордонної служби, Держспецзв’язку за місцем реєстрації ветерана.
 


10.12.2014; 22:42
хиты: 100
рейтинг:0
Профессии и Прикладные науки
право
для добавления комментариев необходимо авторизироваться.
  Copyright © 2013-2024. All Rights Reserved. помощь