1.Недержавні фонди пенсійного забезпечення та порядок їх формування.
Недержавний пенсійний фонд (НПФ) — це юридична особа, яка має статус неприбуткової організації, функціонує та здійснює свою діяльність виключно з метою накопичення пенсійних внесків на користь учасників пенсійного фонду з подальшим управлінням пенсійними активами, а також здійснює пенсійні виплати учасникам зазначеного фонду.
НПФ створюються відповідно до ЗУ "Про недержавне пенсійне забезпечення" (від 9 липня 2003 р, вступив в дію 1 січня 2004 р.). Взагалі, недержавні пенсійні фонди у вигляді господарчих товариств існували ще з 90-х років, але керувалися в своїй діяльності загальним законодавством, яке не враховувало особливостей та тонкощів такого соціально значущого сегменту фінансового ринку, як недержавні пенсійні фонди, що створювало ґрунт для фінансових махінацій.
НПФ поділяються на три види:
Відкриті – недержавні пенсійні фонди, засновниками яких можуть бути будь-які одна або кілька юридичних осіб (крім установ, фінансованих з державного бюджету), а учасниками – будь-які фізичні особи незалежно від місця і характеру їхньої роботи.
Корпоративні – недержавні пенсійні фонди, засновниками яких можуть бути юридичні особи-роботодавці і до яких можуть приєднуватися роботодавці-платники. Учасниками таких фондів можуть бути винятково фізичні особи, що перебувають у трудових відносинах з роботодавцями-засновниками і роботодавцями-платниками цього фонду.
Професійні – недержавні пенсійні фонди, засновниками яких можуть бути об'єднання юридичних осіб-роботодавців, об'єднання фізичних осіб, включаючи професійні союзи (об'єднання професійних союзів), або фізичні особи, пов'язані за родом їхньої професійної діяльності. Учасниками такого фонду можуть бути винятково фізичні особи, пов'язані за родом їхньої професійної діяльності, визначеної в статуті фонду.
ЗУ "Про недержавне пенсійне забезпечення" Розділ II НЕДЕРЖАВНЕ ПЕНСІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ, ЩО ЗДІЙСНЮЄТЬСЯ ПЕНСІЙНИМИ ФОНДАМИ
Ст. 6. Недержавні пенсійні фонди та їх види
1. Пенсійні фонди створюються на підставі рішення засновника (зборів засновників) та не мають на меті одержання прибутку на користь одноосібного засновника або для його подальшого розподілу між засновниками.
2. Недержавне пенсійне забезпечення є для пенсійних фондів виключним видом діяльності. Провадження пенсійними фондами іншої діяльності, не передбаченої цим Законом, забороняється.
3. Активи пенсійного фонду формуються за рахунок внесків до пенсійного фонду (пенсійних внесків) та інших надходжень до пенсійного фонду.
4. За видами пенсійні фонди можуть утворюватися як відкриті пенсійні фонди, корпоративні пенсійні фонди та професійні пенсійні фонди.
Пенсійним фондам забороняється змінювати їх вид та найменування, зазначені у статуті пенсійного фонду, після включення до Державного реєстру фінансових установ Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.
6. Пенсійний фонд має власне найменування, в якому повинні бути зазначені вид фонду, слова "недержавний пенсійний фонд" або "пенсійний фонд", та яке відрізняється від найменувань будь-яких інших пенсійних фондів, створених на території України.
7. Органами управління пенсійного фонду є збори засновників та рада пенсійного фонду (рада фонду). Створення інших органів управління пенсійного фонду заборонено.
8. Пенсійний фонд для забезпечення своєї діяльності користується послугами осіб, визначених цим Законом, на підставі відповідних договорів, які укладаються з цими особами радою фонду. Пенсійний фонд має користуватися послугами з адміністрування лише одного адміністратора.
9. Пенсійний фонд не може брати на себе зобов'язання, не пов'язані з діяльністю з недержавного пенсійного забезпечення. Пенсійний фонд не несе відповідальності за зобов'язаннями третіх осіб і не має права передавати свої зобов'язання перед учасниками та вкладниками фонду третім особам, крім випадків, передбачених цим Законом.
10. Пенсійний фонд не несе відповідальності за зобов'язаннями держави, а держава не несе відповідальності за зобов'язаннями пенсійного фонду, що зазначається у кожному пенсійному контракті.
11. Бюджетна установа має право бути засновником корпоративного пенсійного фонду або здійснювати пенсійні внески до вже створених пенсійних фондів лише у разі, якщо створення таких фондів або здійснення пенсійних внесків передбачено законами України, рішеннями Кабінету Міністрів України або рішеннями відповідних місцевих рад. Заснування такими бюджетними установами відкритих пенсійних фондів забороняється. Кошти, перераховані до будь-якого пенсійного фонду будь-яким вкладником, не є власністю держави або органів місцевого самоврядування.
12. Пенсійний фонд не може бути проголошений банкрутом та ліквідований за законодавством про банкрутство. Порядок створення, функціонування та ліквідації пенсійних фондів, а також особливості їх реєстрації як фінансової установи визначаються цим Законом.
Ст. 7. Учасники та вкладники недержавних пенсійних фондів
1. Учасниками фонду можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства. Участь фізичних осіб у будь-якому недержавному пенсійному фонді є добровільною, крім випадків, встановлених законом. Фізична особа може бути учасником кількох пенсійних фондів за власним вибором відповідно до вимог цього Закону.
Пенсійні виплати можуть здійснюватися учаснику фонду або його спадкоємцю.
2. Вкладником фонду будь-якого виду на користь учасника фонду, якщо інше не передбачено цим Законом, може бути:
роботодавець учасника фонду;
професійна спілка, об'єднання професійних спілок щодо своїх членів;
сам учасник фонду;
подружжя, діти, батьки, рідні брати і сестри, дід і баба учасника фонду, діти подружжя учасника фонду, у тому числі усиновлені ним (нею) діти, батьки подружжя учасника фонду.
У будь-якому пенсійному фонді його учасники можуть бути одночасно і вкладниками такого фонду.
Учасники відкритого та професійного пенсійного фонду мають право залишатися його учасниками у разі припинення здійснення пенсійних внесків на їх користь, припинення (розірвання) пенсійних контрактів, укладених на їх користь.
3. Пенсійні кошти, що обліковуються на індивідуальному пенсійному рахунку учасника фонду, є власністю такого учасника та використовуються на цілі, визначені цим Законом.
Інформація про суму накопичених пенсійних коштів, належних кожному учаснику фонду, відображається на індивідуальному пенсійному рахунку учасника фонду, який ведеться в системі персоніфікованого обліку.
4. Умови та порядок недержавного пенсійного забезпечення учасників фонду установлюються у вигляді пенсійних схем.
Ст.8. Засновники недержавних пенсійних фондів
1. Засновником відкритого пенсійного фонду можуть бути будь-які одна чи декілька юридичних осіб з урахуванням обмежень, встановлених частиною одинадцятою ст. 6 цього Закону. Засновником корпоративного пенсійного фонду може бути юридична особа-роботодавець або декілька юридичних осіб-роботодавців, до яких можуть приєднуватися роботодавці-платники. Засновником (засновниками) професійного пенсійного фонду можуть бути об'єднання юридичних осіб-роботодавців, об'єднання фізичних осіб, включаючи професійні спілки (об'єднання професійних спілок), або фізичні особи, пов'язані за родом їх професійної діяльності (занять).
2. Роботодавець може стати платником уже створеного корпоративного пенсійного фонду на підставі договору про участь у корпоративному пенсійному фонді за умови визнання статуту такого фонду, внесення відповідних змін до колективного договору (за умови його наявності) та обов'язкового повідомлення національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, про свою участь у пенсійному фонді. Повідомлення надсилається протягом двох тижнів з дати укладення роботодавцем - платником корпоративного пенсійного фонду договору про участь у корпоративному пенсійному фонді.
5. Засновники відкритого пенсійного фонду не можуть бути зберігачем цього фонду та його аудитором. Засновники корпоративного або професійного фонду та роботодавці - платники корпоративного пенсійного фонду не можуть бути зберігачем, аудитором і компанією з управління активами цього фонду, а також його адміністратором, крім випадків, передбачених цим Законом. У разі створення свого корпоративного пенсійного фонду компанія з управління активами або банківська установа має право здійснювати управління активами такого фонду та адміністрування фондом за умови отримання відповідних ліцензій у порядку, встановленому законодавством.
6. Засновники будь-якого пенсійного фонду та роботодавці - платники корпоративного пенсійного фонду можуть бути засновниками компанії з управління активами та професійного адміністратора, з якими цей фонд уклав відповідні договори.
7. Юридична особа може бути одночасно засновником не більш як одного корпоративного чи одного професійного пенсійного фонду. Така юридична особа може бути засновником одного або більше відкритих пенсійних фондів.
8. У разі створення пенсійного фонду кількома засновниками один із засновників має право вийти з їх складу в порядку, передбаченому статутом пенсійного фонду, попередивши про це інших засновників та учасників фонду, на користь яких він сплачував пенсійні внески, не пізніш як за шість місяців до виходу з числа засновників пенсійного фонду. Якщо інше не передбачено законом, засновник або роботодавець - платник корпоративного пенсійного фонду може припинити сплату пенсійних внесків до такого пенсійного фонду шляхом розірвання всіх укладених ним з таким фондом пенсійних контрактів та договору про участь у пенсійному фонді, повідомивши Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, та учасників фонду за шість місяців до розірвання таких контрактів та договору про участь у пенсійному фонді.
Рішення роботодавця про вихід із складу засновників або про розірвання договору про участь у пенсійному фонді обов'язково вноситься до колективного договору, якщо заснування такого фонду або участь у такому фонді роботодавця було передбачено колективним договором.
У разі якщо згідно із законом роботодавець зобов'язаний здійснювати пенсійні внески до пенсійного фонду на користь своїх працівників, такий роботодавець може припинити сплату пенсійних внесків до пенсійного фонду у визначеному цим Законом порядку лише за умови укладення пенсійних контрактів на користь таких працівників з іншим пенсійним фондом.
9. У разі виходу із складу засновників корпоративного пенсійного фонду одного із засновників або розірвання роботодавцем-платником договору про участь у корпоративному пенсійному фонді учасники такого фонду, які є працівниками цього засновника або роботодавця-платника, втрачають право бути учасниками такого корпоративного пенсійного фонду.
Учасники фонду, які є працівниками такого роботодавця, протягом трьох місяців з дня отримання повідомлення про вихід їх роботодавця з числа засновників або роботодавців - платників корпоративного пенсійного фонду зобов'язані подати адміністратору цього фонду заяву із зазначенням нового пенсійного фонду або страхової організації, з якою укладено договір страхування довічної пенсії, або банку, в якому відкрито пенсійний депозитний рахунок, куди мають бути передані належні їм пенсійні кошти. Договір страхування довічної пенсії може бути укладено учасником пенсійного фонду лише у разі досягнення таким учасником пенсійного віку, визначеного цим Законом. Разом з письмовою заявою учасник фонду зобов'язаний надати копію пенсійного контракту, укладеного з новим пенсійним фондом, або копію договору страхування довічної пенсії з обраною страховою організацією, або копію договору про відкриття пенсійного депозитного рахунка. Працівники такого роботодавця, які є учасниками накопичувальної системи пенсійного страхування, подають адміністратору пенсійного фонду - суб'єкта другого рівня заяву із зазначенням іншого пенсійного фонду - суб'єкта другого рівня та копію пенсійного контракту, укладеного з новим пенсійним фондом - суб'єктом другого рівня. За бажанням учасника фонду, який є учасником накопичувальної системи пенсійного страхування, або відсутності такої заяви, обліковані на його індивідуальному пенсійному рахунку кошти можуть бути переведені до Накопичувального пенсійного фонду.
У разі відсутності такої заяви та копії укладеного договору з новим пенсійним фондом або копії договору страхування довічної пенсії з обраною страховою організацією, або копії договору про відкриття пенсійного депозитного рахунка в банку пенсійні кошти учасника фонду, крім учасника накопичувальної системи пенсійного страхування, передаються до іншого пенсійного фонду за вибором адміністратора, який передає такі кошти, з повідомленням про це такого учасника та національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.
Письмове повідомлення про переведення коштів таких учасників до іншого фонду направляється кожному учаснику фонду протягом одного місяця з дня такого переведення та містить інформацію про суму переведених коштів, реквізити пенсійного фонду та його адміністратора, а також вказівку на необхідність укласти пенсійний контракт з фондом, до якого переведені кошти.
Переведення коштів та передача відомостей персоніфікації учасників фонду здійснюються на підставі договору між адміністратором фонду, з якого переводяться пенсійні кошти таких учасників, та пенсійним фондом, до якого переводяться такі кошти. Копія договору надається учаснику фонду разом з повідомленням, зазначеним в абзаці четвертому цієї частини.
10. У разі виходу із складу засновників або роботодавців - платників корпоративного пенсійного фонду роботодавець зобов'язаний сплатити пенсійні внески за раніше укладеними пенсійними контрактами, які підлягали сплаті до дня попередження про вихід із складу засновників або роботодавців - платників пенсійного фонду.
Ст. 9. Статут пенсійного фонду
1. Пенсійний фонд діє на підставі статуту, який повинен відповідати вимогам цього Закону. Статут пенсійного фонду, а також зміни до нього затверджуються засновником (зборами засновників) пенсійного фонду. Приєднання до корпоративного пенсійного фонду роботодавця - платника пенсійного фонду не потребує внесення змін до статуту пенсійного фонду.
4. Статут пенсійного фонду та зміни до нього реєструються відповідно до ЗУ "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.
Ст. 10. Інвестиційна декларація пенсійного фонду
2. Інвестиційна декларація визначає інвестиційну політику фонду. В інвестиційній декларації відображаються основні напрями інвестування пенсійних активів та обмеження інвестиційної діяльності з пенсійними активами, встановлені в межах загальних вимог та обмежень інвестиційної діяльності, визначених цим Законом.
Ст. 11. Реєстрація пенсійного фонду
1. Реєстрація пенсійного фонду як юридичної особи та фінансової установи проводиться у такому порядку:
1) погодження статуту пенсійного фонду Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, у встановленому законодавством порядку;
2) державна реєстрація пенсійного фонду як юридичної особи відповідно до ЗУ "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців";
3) погодження складу ради фонду Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, у встановленому нею порядку;
4) включення пенсійного фонду до Державного реєстру фінансових установ та реєстрація пенсійних схем Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, у встановленому нею порядку. Пенсійний фонд набуває право на провадження діяльності з недержавного пенсійного забезпечення з моменту включення його до Державного реєстру фінансових установ.
2. Рішення про включення до Державного реєстру фінансових установ пенсійного фонду або про відмову у включенні до такого реєстру приймається протягом 30 календарних днів з дня подання документів, встановлених Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг. У разі прийняття рішення про включення пенсійному фонду видається свідоцтво.
3. Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, може відмовити у включенні до Державного реєстру фінансових установ пенсійного фонду у разі невідповідності поданих документів і даних, що містяться в них, вимогам цього Закону, а також у разі виявлення недостовірної інформації у поданих документах.
4. У разі відмови у включенні до Державного реєстру фінансових установ пенсійного фонду Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, зобов'язана письмово повідомити про це заявника з обов'язковим обґрунтуванням причин відмови та повного переліку зауважень.
5. Відмова у включенні до Державного реєстру фінансових установ пенсійного фонду не перешкоджає повторному зверненню засновника (засновників) до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, у загальному порядку після усунення причин, що були підставою такої відмови.
6. Рішення про відмову у включенні до Державного реєстру фінансових установ пенсійного фонду або порушення строків такої реєстрації може бути оскаржене засновником (засновниками) пенсійного фонду в судовому порядку.
Стаття 12. Обов'язкові умови початку діяльності недержавних пенсійних фондів 1. Засновник (засновники) пенсійного фонду зобов'язаний сформувати склад ради фонду відповідно до цього Закону до дня подання до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, документів для включення пенсійного фонду до Державного реєстру фінансових установ. 2. Рада фонду після включення пенсійного фонду до Державного реєстру фінансових установ та реєстрації інвестиційної декларації, повинна укласти договори: про адміністрування пенсійного фонду - з адміністратором, який має ліцензію на провадження діяльності з адміністрування пенсійних фондів; про управління активами пенсійного фонду - з компанією з управління активами або з іншою особою, яка отримала ліцензію на провадження професійної діяльності на фондовому ринку - діяльності з управління активами інституційних інвесторів (діяльності з управління активами); про обслуговування пенсійного фонду зберігачем - із зберігачем. 3. Укладення пенсійних контрактів та отримання пенсійних внесків на рахунок пенсійного фонду до виконання вимог цієї статті забороняється. 4. Інформація про укладення всіх договорів, зазначених у частині другій цієї статті, подається до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, адміністратором у порядку, встановленому Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг. 5. У разі невиконання вимог чч. 1 і 2 цієї статті протягом 18 місяців з дня реєстрації пенсійного фонду як фінансової установи та/або у разі ненадходження пенсійних внесків до пенсійного фонду протягом цього строку Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, приймає рішення про скасування реєстрації зазначеного пенсійного фонду як фінансової установи та подає позов до суду про ліквідацію такого пенсійного фонду.Ст. 13. Рада пенсійного фонду 1. Для забезпечення управління та здійснення контролю за поточною діяльністю пенсійного фонду утворюється рада пенсійного фонду. Рада фонду утворюється у кількості не менше п'яти осіб. З числа членів ради фонду обираються голова та секретар ради фонду простою більшістю голосів. 2. Члени ради будь-якого фонду обираються на три роки з правом переобрання на наступний строк.3. Засновник (засновники) пенсійного фонду, роботодавці - платники корпоративного пенсійного фонду, а також роботодавці, які є вкладниками професійних пенсійних фондів, делегують своїх представників до складу ради фонду в порядку, передбаченому статутом фонду. Такі представники визнаються членами ради фонду після їх затвердження засновником (зборами засновників) фонду. Ст.20. Особливості створення та функціонування корпоративних і професійних пенсійних фондів 1. Сплата пенсійних внесків фізичними особами до корпоративних і професійних пенсійних фондів є добровільною, якщо інше не передбачено законом. Колективним договором може передбачатися створення корпоративного пенсійного фонду роботодавцем або відрахування пенсійних внесків роботодавців до інших пенсійних фондів.2. Право участі у корпоративному пенсійному фонді належить усім працівникам юридичної особи, що є засновником або роботодавцем - платником такого фонду. Роботодавець не має права будь-яким чином обмежувати права працівників на участь у корпоративному пенсійному фонді. Юридична особа, яка є засновником або роботодавцем - платником корпоративного пенсійного фонду, зобов'язана сплачувати пенсійні внески на користь усіх своїх працівників, крім тих, які подали письмові заперечення проти цього, працюють сезонно або проходять випробування при прийнятті на роботу.
3. Об'єднання юридичних осіб або фізичних осіб за родом їх професійної діяльності не мають права будь-яким чином обмежувати право фізичних осіб на самостійну участь у пенсійних фондах будь-якого виду.
4. Працівник або член об'єднання юридичних осіб чи фізичних осіб за родом їх професійної діяльності має право відмовитися від сплати пенсійних внесків до корпоративного або професійного пенсійного фонду за власний рахунок, якщо інше не передбачено законом.
5. Роботодавець має право встановлювати однаковий відсоток відрахувань пенсійних внесків до пенсійного фонду на користь своїх працівників від суми їх заробітної плати або застосовувати прогресивну шкалу відсотків відрахувань відносно суми заробітної плати залежно від віку працівників та (або) від їх стажу роботи на даному підприємстві із встановленням однакового відсотка відрахувань пенсійних внесків для кожної визначеної групи працівників. Фізичні особи - учасники будь-якого пенсійного фонду мають право самостійно сплачувати додаткові внески на свою користь без обмежень.
6. Засновники професійного пенсійного фонду мають право сплачувати пенсійні внески за власні кошти на користь усіх своїх членів - фізичних осіб. При цьому розмір таких відрахувань та умови їх формування і використання встановлюються в порядку, визначеному частиною п'ятою цієї статті.
7. Участь або неучасть працівників у сплаті пенсійних внесків до пенсійного фонду не може бути:
умовою здійснення роботодавцем відрахування пенсійних внесків на користь цих працівників до пенсійного фонду;
підставою для обмеження прав таких працівників у трудових відносинах з роботодавцем.
8. У разі припинення участі у корпоративному чи професійному пенсійному фонді або ліквідації такого фонду належні учасникові такого фонду пенсійні кошти не можуть бути вилучені вкладниками таких фондів.
9. У разі припинення юридичної особи, яка є засновником або роботодавцем - платником корпоративного пенсійного фонду, обов'язки щодо сплати пенсійних внесків передаються її правонаступникові.
Злиття, приєднання пенсійних фондів здійснюється в порядку, встановленому Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.
10. Юридичні особи, що входять до складу засновників корпоративного або професійного пенсійного фонду або є роботодавцями - платниками корпоративного пенсійного фонду, а також юридична особа, що є одноосібним засновником корпоративного фонду, мають право прийняти рішення щодо тимчасового припинення сплати пенсійних внесків за власні кошти на період до одного року, повідомивши про це Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, учасників фонду, адміністратора, якщо такий залучався, осіб, що здійснюють управління активами, у строк протягом семи календарних днів після прийняття такого рішення. Умовою прийняття такого рішення є внесення відповідних змін до колективного договору, якщо у колективному договорі передбачено сплату таких пенсійних внесків.
У разі коли після закінчення строку, визначеного в абзаці першому цієї частини, зазначені юридичні особи, крім одноосібного засновника корпоративного пенсійного фонду, не приймають рішення про поновлення сплати пенсійних внесків до пенсійного фонду за власні кошти, такі юридичні особи виходять із складу засновників або припиняють участь у пенсійному фонді з обов'язковим повідомленням про це національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, за умови виконання вимог, передбачених частинами восьмою - десятою статті 8 цього Закону.
Учасники фонду можуть не припиняти сплати пенсійних внесків на свою користь за власні кошти на період дії такого рішення, прийнятого засновником або роботодавцем-платником.
У разі коли після закінчення строку, передбаченого в абзаці першому цієї частини, юридична особа, що є одноосібним засновником корпоративного пенсійного фонду, не приймає рішення про поновлення сплати пенсійних внесків за власні кошти до утвореного цією юридичною особою фонду, такий пенсійний фонд підлягає ліквідації з дотриманням вимог цього Закону.
Дія цієї частини не поширюється на внески до корпоративних та професійних пенсійних фондів, які сплачуються роботодавцями як обов'язкові додаткові відрахування на користь окремих категорій громадян, визначених законами України.
11. У разі створення свого корпоративного пенсійного фонду компанія з управління активами або банківська установа має право здійснювати управління активами та адміністрування такого фонду за умови отримання відповідних ліцензій у порядку, встановленому законодавством.
При цьому витрати, пов'язані з виконанням функцій адміністрування та управління активами такого пенсійного фонду, здійснюються за рахунок такого засновника.
12. Національний банк України має право самостійно здійснювати адміністрування, зберігання та управління активами створеного ним корпоративного пенсійного фонду на підставі відповідних ліцензій. При цьому витрати, пов'язані з виконанням таких функцій, здійснюються за рахунок засновника.
Особливості здійснення діяльності із зберігання та управління активами корпоративного пенсійного фонду Національного банку України та нагляду за цією діяльністю встановлюються Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку за погодженням з Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.
Ст. 20-1. Особливості функціонування пенсійних фондів - суб'єктів другого рівня
1. Право на участь у другому рівні системи пенсійного забезпечення має пенсійний фонд, який отримав ліцензію на надання послуг у накопичувальній системі пенсійного страхування, видану Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України.
2.Пенсійне забезпечення багатодітних сімей.
Відповідно до п. 3 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» тимчасово, до прийняття відповідного закону, жінки, які народили п’ятеро або більше дітей і виховали їх до шестирічного віку, і матері інвалідів з дитинства, які виховали їх до цього віку, мають право на призначення дострокової пенсії за віком після досягнення 50 років та за наявності не менше 15 років страхового стажу. При цьому до числа інвалідів з дитинства належать також діти-інваліди віком до 16 років.
За вибором матері або в разі її відсутності, якщо виховання п’ятьох або більше дітей чи дитини-інваліда здійснювалося батьком, йому призначається дострокова пенсія за віком після досягнення 55 років та за наявності не менше 20 років страхового стажу.
Згідно з п. 2 Прикінцевих положень Закону «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється за окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди вищезазначеним особам пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом про пенсійне забезпечення.
Відповідно до пп. «ж» ст. 13 Закону «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах мають жінки, які працюють у сільськогосподарському виробництві та виховали п’ятеро і більше дітей (у тому числі усиновлених), незалежно від віку і трудового стажу згідно з Порядком № 244 затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.1992 про призначення пенсій на пільгових умовах жінкам, які працюють в сільськогосподарському виробництві та виховали п'ятеро і більше дітей.
Факт роботи жінки у сільськогосподарському виробництві підтверджується трудовою книжкою. Право на пенсію на пільгових умовах мають жінки, зайняті на постійній роботі у сільськогосподарському виробництві у колгоспах, державних господарствах, міжгосподарських підприємствах, кооперативах, орендних колективах, а також у селянських (фермерських) та інших господарствах незалежно від форм власності та господарювання.
Працівники, зайняті на роботах у колективних сільськогосподарських підприємствах або зайняті як робітники у радгоспах, на підсобних сільськогосподарських підприємствах заводів, фабрик, відгодівельних пунктів, птахофабрик, кінних і племінних заводів, що виробляють сільськогосподарську продукцію, також вважаються працівниками сільськогосподарського виробництва.
Ця пенсія призначається незалежно від віку жінки та наявного трудового стажу.
Основною умовою є наявність не менше ніж п’яти дітей, остання з яких має досягти 14-річного віку, і те, що на час звернення за призначенням пенсії жінка обов’язково повинна бути зайнята на постійній роботі у сільськогосподарському виробництві.
Слід зазначити, що таку пенсію не може бути призначено батьку, який працює у сільському господарстві, оскільки ця норма застосовується лише для матерів.
Страховой стаж до 01.01.2004 р. визначається згідно з нормами Закону про пенсійне забезпечення на підставі трудової книжки, довідок про періоди роботи, диплома, свідоцтва про народження дітей тощо.
А після цієї дати страховий стаж обчислюється за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку (тобто періоди, коли особа підлягала загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню і коли за неї було сплачено страхові внески до Пенсійного фонду України).
Пунктом 24 Порядку № 22-1 передбачено, що при призначенні пенсій багатодітним батькам факт народження дітей встановлюється на підставі свідоцтва про народження, а їх виховання до зазначеного віку — на підставі свідоцтва про народження чи паспорта дитини. У разі смерті дитини подається свідоцтво про смерть.
Для того щоб батьку було призначено пенсію (у 55 років), подається заява матері про згоду щодо призначення пенсії батьку або документи, які підтверджують її відсутність (свідоцтво органу РАГС про смерть, рішення суду про визнання її безвісно відсутньою тощо).Документом, що засвідчує родинні стосунки, є паспорт, свідоцтво про народження, свідоцтво про шлюб, довідки про склад сім’ї, а також рішення суду.При цьому законодавством не передбачено право на призначення пенсії батьку та матері одночасно.
3.Бюджет ПФУ. Порядок формування, розподілу і затвердження.
Постанова Правління ПФУ від 31.08.2009 № 21-2 «Про затвердження Порядку розроблення, затвердження та виконання бюджету Пенсійного фонду України» + Розділ IX ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування » від 09.07.2003
Стаття 71. Бюджет Пенсійного фонду
1. Бюджет Пенсійного фонду - план утворення і використання цільового страхового фонду, що формується за рахунок страхових внесків до солідарної системи та надходжень з інших джерел, визначених цим Законом.
2. Бюджет Пенсійного фонду затверджується правлінням Пенсійного фонду не пізніше 10 грудня року, що передує рокові, на який складено бюджет.
3. Проект бюджету Пенсійного фонду складається з урахуванням щорічних актуарних розрахунків.
4. Порядок розроблення, затвердження та виконання бюджету Пенсійного фонду встановлюєтьсяправлінням Пенсійного фонду.
5. Звіт про виконання бюджету Пенсійного фонду в розрізі статей витрат протягом двох тижнів після його затвердження правлінням Пенсійного фонду підлягає обов'язковій публікації в офіційних друкованих виданнях Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України. Інформація про час і місце публічного представлення звіту оприлюднюється разом із звітом про виконання бюджету Пенсійного фонду.
Стаття 72. Джерела формування коштів Пенсійного фонду
1. Джерелами формування коштів Пенсійного фонду є:
1) надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у розмірах, визначених законом, крім частини страхових внесків, що спрямовується до накопичувальної системи пенсійного страхування;
2) інвестиційний дохід, який отримується від інвестування резерву коштів для покриття дефіциту бюджету Пенсійного фонду в майбутніх періодах;
3) кошти державного бюджету та цільових фондів, що перераховуються до Пенсійного фонду у випадках, передбачених цим Законом;
3-1) кошти, сплачені виконавчій дирекції Пенсійного фонду за надання послуг з адміністрування Накопичувального фонду та послуг недержавним пенсійним фондам - суб'єктам другого рівня системи пенсійного забезпечення;
4) суми від фінансових санкцій та пені (крім сум пені, сплачених роботодавцем за несвоєчасне перерахування з його вини сум страхових внесків застрахованої особи до накопичувальної системи пенсійного страхування), застосованих відповідно до цього Закону та інших законів до юридичних та фізичних осіб за порушення встановленого порядку нарахування, обчислення і сплати страхових внесків та використання коштів Пенсійного фонду, а також суми адміністративних стягнень, накладених відповідно до закону на посадових осіб та громадян за ці порушення;
5) благодійні внески юридичних та фізичних осіб;
6) добровільні внески;
7) інші надходження відповідно до законодавства.
2. Кошти Пенсійного фонду не включаються до складу Державного бюджету України.
Стаття 73. Використання коштів Пенсійного фонду
1. Кошти Пенсійного фонду використовуються на: 1) виплату пенсій, передбачених цим Законом; 2) надання соціальних послуг, передбачених цим Законом;
3) фінансування адміністративних витрат, пов'язаних з виконанням функцій, покладених на органи Пенсійного фонду; 4) оплату послуг з виплати та доставки пенсій; 5) формування резерву коштів Пенсійного фонду.
2. Забороняється використання коштів Пенсійного фонду на цілі, не передбачені цим Законом.
Стаття 74. Резерв коштів Пенсійного фонду
1. З метою забезпечення фінансової стабільності Пенсійного фонду формується резерв коштів Пенсійного фонду.
Резерв коштів Пенсійного фонду складається з резерву коштів для поточних потреб та резерву коштів для покриття дефіциту бюджету Пенсійного фонду в майбутніх періодах, які зараховуються на окремі субрахунки одного рахунку Пенсійного фонду.
Порядок формування та використання резерву коштів Пенсійного фонду встановлюється правлінням Пенсійного фонду.
2. Резерв коштів для поточних потреб формується з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі фінансування виплати пенсій і надання соціальних послуг у сумі, що дорівнює місячній потребі на зазначені цілі згідно з бюджетом Пенсійного фонду на відповідний рік та затверджується в його складі.
3. Резерв коштів для поточних потреб використовується та поновлюється таким чином, щоб на початок кожного місяця на відповідному субрахунку сума цього резерву дорівнювала місячній потребі коштів, необхідній для забезпечення фінансування виплати пенсій та надання соціальних послуг, визначеній у бюджеті Пенсійного фонду.
4. Після забезпечення виплати пенсій та надання соціальних послуг і створення резерву коштів для поточних потреб надлишкові кошти Пенсійного фонду зараховуються до резерву коштів для покриття дефіциту бюджету Пенсійного фонду в майбутніх періодах, який може виникнути у зв'язку із зміною демографічної ситуації в Україні.
5. Резерв коштів для поточних потреб зберігається в уповноваженому банку, а резерв коштів для покриття дефіциту бюджету Пенсійного фонду в майбутніх періодах - у зберігачі. Зберігач забезпечує зберігання та облік резерву коштів для покриття дефіциту бюджету Пенсійного фонду в майбутніх періодах окремо від пенсійних активів накопичувальної системи пенсійного страхування та інших коштів.
Стаття 75. Резерв коштів для покриття дефіциту бюджету
Пенсійного фонду в майбутніх періодах
1. Розмір резерву коштів для покриття дефіциту бюджету Пенсійного фонду в майбутніх періодах визначається за результатами щорічних актуарних розрахунків.
Розмір резерву коштів для покриття дефіциту бюджету Пенсійного фонду в майбутніх періодах затверджується правлінням Пенсійного фонду у складі бюджету Пенсійного фонду одночасно з встановленням порядку його формування і використання.
2. З метою збереження резерву коштів для покриття дефіциту бюджету Пенсійного фонду в майбутніх періодах та отримання доходу здійснюється інвестування цього резерву коштів у порядку, передбаченому цим Законом для інвестування коштів Накопичувального фонду, а також правилами їх інвестування.
3. Інвестування резерву коштів для покриття дефіциту бюджету Пенсійного фонду в майбутніх періодах здійснюється компаніями з управління активами, які обираються для Накопичувального фонду за результатами конкурсу.
4. Компанії з управління активами і зберігач складають та подають звіти щодо інвестування резерву коштів для покриття дефіциту бюджету Пенсійного фонду в майбутніх періодах правлінню Пенсійного фонду, Національній комісії з цінних паперів та фондового ринку, національній комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, в порядку та за формами, встановленими правлінням Пенсійного фонду за погодженням з Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку і національною комісією, що здійснює державнерегулювання у сфері ринків фінансових послуг.
5. Виконавча дирекція Пенсійного фонду складає річний звіт щодо формування резерву коштів для покриття дефіциту бюджету Пенсійного фонду в майбутніх періодах з висновком щодо достатності цього резерву коштів для забезпечення виконання Пенсійним фондом зобов'язань у солідарній системі протягом наступних 75 років і подає його правлінню Пенсійного фонду для затвердження.
6. Якщо протягом року сума резерву коштів для покриття дефіциту бюджету Пенсійного фонду в майбутніх періодах становить менше ніж 90 відсотків суми коштів, необхідних за результатами щорічного актуарного розрахунку для забезпечення довгострокової фінансової стабільності та виконання зобов'язань Пенсійного фонду щодо фінансування пенсій та соціальних послуг, правління Пенсійного фонду зобов'язане подати Кабінету Міністрів України пропозиції щодо джерел поповнення та збалансування бюджету Пенсійного фонду.
Стаття 76. Облік коштів Пенсійного фонду
1. Облік надходжень і витрат коштів Пенсійного фонду здійснюють виконавчі органи Пенсійного фонду.
Кошти Пенсійного фонду зараховуються на єдиний рахунок Пенсійного фонду і зберігаються на окремих рахунках територіальних органів Пенсійного фонду в уповноваженому банку.
