пользователей: 30398
предметов: 12406
вопросов: 234839
Конспект-online
РЕГИСТРАЦИЯ ЭКСКУРСИЯ

Білет №14


1.Конституція про пенсійне забезпечення.
Конституція України як Основний Закон Української держави є фундаментом усієї національної правової системи. У ній закріплені основи державного ладу країни, механізм взаємодії трьох гілок державної влади, принципи функціонування гро­мадянського суспільства та основні права й обов'язки людини і громадянина. Серцевину Конституції становлять статті, що визначають правовий статус громадян, і в тому числі, найбільш незахищених прошарків: пенсіонерів, інвалідів, багатодітних сімей та ін. Традиційно Конституція України вважається основною фор­мою всіх галузей права і, зокрема, права соціального забезпе­чення. В ієрархії нормативних актів вона посідає особливе місце, вимагає, щоб інші правові акти і міжнародні договори не суперечили її основним положенням. Перш за все, у ст. 1 Конституції України закріплено, що країна є соціальною державою. Соціальна держава — це така країна, у якій враховуються інтереси всіх соціальних прошарків суспільства, де працездат­ним людям надається можливість заробити на гідне життя собі і своїм сім'ям, а непрацездатним держава забезпечує гаранто­ваний рівень життя шляхом виплати пенсій, допомог, надання інших видів соціального забезпечення. Ст. 46. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Україна як соціальна країна виконує однойменну функцію держави. Особлива увага в Конституції приділяється інвалідам та громадянам похилого віку. Для задоволення їхніх потреб створено мережу соціальних служб. Обслуговування їх здійснюється як у домашніх, так і в стаціонарних умовах. Усе це робиться в рамках виконуваної державою соціальної функції перед суспільством. Соціальні працівники, державні службовці органів соціаль­ного захисту населення повинні пам'ятати, що права й свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяль­ності органів державної влади, органів місцевого самовряду­вання, посадових і службових осіб. Кожен має право звертати­ся за захистом своїх прав до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Кожен має право після використання всіх національних засобів правового захисту звертатися за за­хистом своїх прав і свобод до відповідних міжнародних судо­вих установ чи до відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна (ст. 55). Відповідно до п. 6 ст. 92 Конституції виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
+ ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»  від 09.07.2003 № 1058-IV, який розроблений  відповідно  до Конституції  України  та     Основ    законодавства    України   про  загальнообов'язкове державне соціальне страхування (  16/98-ВР  ), визначає  принципи,  засади  і  механізми  функціонування  системи загальнообов'язкового    державного    пенсійного     страхування,  призначення,  перерахунку  і  виплати  пенсій,  надання соціальних послуг  з  коштів  Пенсійного  фонду,  що  формуються  за  рахунок страхових   внесків   роботодавців,  бюджетних  та  інших  джерел, передбачених цим  Законом,  а  також  регулює  порядок  формування Накопичувального  пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів  страхування  довічних  пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом( так Сирота на консультації сказав, говорити ще про цей закон...)

2.Недержавна система пенсійного забезпечення.
Великі можливості для розвитку недержавного пенсійного забезпечення відкрились з прийняттям Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення». Він визначає правові, економічні та організаційні засади недержавного пенсійного забезпечення в Україні, гарантії збереження коштів учасників та безпеки існування недержавних пенсійних фондів. Крім цього закону, законодавство про недержавне пенсійне забезпечення складається з законодавства про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, законів України «Про страхування», «Про банки і банківську діяльність», «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)», «Про цінні папери і фондову біржу», «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цього закону.
На даний час в Україні діють три види недержавних пенсійних фондів: відкриті, професійні та корпоративні. З метою усунення можливих зловживань у сфері недержавного пенсійного забезпечення управління коштами пенсійних фондів розбите на декілька етапів, за кожен із яких відповідає певний суб'єкт. Зокрема, з моменту створення недержавний пенсійний фонд повинен укласти договори: про адміністрування фонду – з адміністратором, який мас відповідну ліцензію; про управління активами – з відповідною компанією; про обслуговування коштів фонду – зі зберігачем. При цьому зберігач не може бути пов'язаною особою пенсійного фонду, адміністратора, осіб, які здійснюють управління активами, засновників і аудитора такого фонду та їхніх пов'язаних осіб. Діяльність фонду має проводитись на неприбутковій основі. Закон також регулює склад активів недержавного пенсійного фонду, встановлює загальні обмеження інвестиційної діяльності з його пенсійними активами. Окрема увага приділяється питанням ліквідації пенсійного фонду та передачі його активів іншим фондам./
Після прийняття Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення» в країні різко зросли інвестиційні очікування. Банки, небанківські фінансові установи, інвестиційні фонди чекають на потік дешевих довгострокових коштів населення. Водночас і державний сектор економіки прагне залучити найбільш лояльного та зручного інвестора – власне населення. Дійсно, як показує світовий досвід, кошти, акумульовані на персональних пенсійних рахунках, можуть надати потужного поштовху в розвитку народного господарства.
Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України у доповіді про стан недержавного пенсійного забезпечення перед набранням чинності Законом України «Про недержавне пенсійне забезпечення» зазначила, що станом на грудень 2003 р. в Україні реально функціонувало 22 недержавних пенсійних фонди (НПФ), що забезпечували додатковим недержавним пенсійним забезпеченням приблизно 31 тис. осіб. Обсяг залучених активів дорівнював 16 мли. грн. Схема їх використання мала такий вигляд: залучені кошти розміщувались на депозитних рахунках (в одному чи декількох банках), а отримані відсотки розподілялись між учасниками НПФ пропорційно розміру їх внесків. На початку 2004 р. спостерігалося зростання кількості учасників недержавних пенсійних фондів. Після набрання чинності Законом України «Про недержавне пенсійне забезпечення» першими зареєструвалися чотири НПФ, створені банками «Аваль», «Ва-банк», корпорацією «Стірол» та об'єднанням хіміків.
На сьогоднішній день в Україні вже є перші результати реалізації програми недержавного пенсійного забезпечення, водночас іде становлення відповідного ринку фінансових послуг. За підсумками 2010 року в системі недержавного пенсійного забезпечення в Україні близько 45 тис. учасників. Для країни з ринковою економікою цей показник не дуже великий. Він свідчить не тільки про недостатню довіру працездатного населення до недержавних пенсійних фондів, але й про низький рівень доходів населення України. Однак, зарубіжні експерти вважають Закон України «Про недержавне пенсійне забезпечення» найкращим не лише в СНД, а й в усій Центральній та Східній Європі.
Однак, за словами директора Українського інституту розвитку фондового ринку Д. Леонова, свого часу українці втратили чимало довірених державі грошей, а тому і не зважають на світовий досвід.
До того ж, слід пам'ятати, що державні папери через свою неризикованість мають для інвестора найнижчий дохід. А НПФ в Україні сьогодні хочуть показати високу результативність (клієнти її дуже цінують) за короткий чає. І тому надають перевагу іншим об'єктам інвестування. Насамперед, вкладають гроші в банківські депозити. Хоча, за даними Держфінпослуг, останнім часом намітилася тенденція до зменшення інвестицій в депозити. Якщо раніше понад 90% активів НПФ розміщувалося на депозитах, то сьогодні вже менше ніж 80%. Це пов'язано з тим, що інвестиції в депозити вважаються найменш збитковими, особливо для недержавної пенсійної системи, що має порівняно дрібний капітал. До того ж, ці інвестиції малозатратні, на відміну від вкладення капіталу, наприклад, в акції підприємств.
Відомо, що Закон України «Про недержавне пенсійне забезпечення» надає широку можливість диверсифікації інвестування пенсійних коштів, що є головною запорукою їх збереження. Ринок розвивається, інвестиційна привабливість його об'єктів змінюється.
Завдання ж компаній з управління активами НПФ – враховувати такі зміни на користь клієнтів своїх фондів. На жаль, як наголошують фахівці з цінних паперів та фондового ринку, сьогодні в Україні не хочуть думати на перспективу. Випускати, скажімо, облігації з урахуванням подальшого фінансового зміцнення системи недержавного пенсійного забезпечення. Тобто ті облігації, які сьогодні міг би придбати НПФ і з часом заробити на них великі кошти, які знову ж таки повернулися б інвестиціями у вітчизняну економіку. А тому державі було б дуже вигідно забезпечити випуск відповідних облігацій. Зрозуміло, що до здійснення масових виплат додаткових пенсій із системи недержавного пенсійного забезпечення мине ще років 15-20. Отож, ще є час зробити ці виплати максимально великими.
Сьогодні в Україні говорять про необхідність внесення поправок до законодавства про недержавне пенсійне забезпечення. Робиться це з двох причин:
• по-перше, застосування закону на практиці показало, які саме з його положень необхідно вдосконалити;
• по-друге, стало зрозуміло, що недержавне пенсійне забезпечення – це мільярдні кошти, які потрібно ретельно контролювати, тому що багато хто намагається сьогодні підлаштувати законодавство щодо НПФ під свої потреби. Існують законопроекти, які покликані вдосконалити функціонування третього, добровільного рівня пенсійного забезпечення в Україні. Цих законопроектів декілька. Одні з них мають узгодити положення законів «Про недержавне пенсійне забезпечення» і «Про державну реєстрацію юридичних осіб і суб'єктів підприємницької діяльності» щодо реєстрації і ліцензування НПФ й інших установ, що працюють з внесками на добровільне недержавне пенсійне страхування. Автори законопроектів пропонують внести зміни в регламентацію роботи НПФ і компаній з управління їхніми активами. Йдеться, наприклад, про необхідність збільшення статутних фондів НПФ до 700 тис. євро (у випадку кризової ситуації фонд зможе власними коштами розрахуватися з клієнтами). На думку багатьох експертів, така пропозиція не є доцільною. Адже досвід інших країн свідчить: власних коштів фонду ніколи не буває достатньо для компенсації втрачених активів.
До того ж, розмір статутного фонду – не головне. Насамперед, необхідно вміти розумно розпоряджатися пенсійними активами. Дискусійними виявилися і ті положення законопроектів, у яких йдеться про доцільність розширення об'єктів інвестування за рахунок банківських продуктів, особливо зростання ролі банківських депозитів. За словами Дмитра Леонова, «зелене світло» банкам, гарантоване новими законопроектами, перетворить банки на солідних конкурентів НПФ. Але чи піде це на користь особам, які хочуть заробити додаткову пенсію – невідомо: згідно з українським законодавством пенсійні гроші в НПФ більш захищені, аніж у банку. Сьогодні відповідні законопроекти знаходяться на обговоренні в профільних парламентських комітетах.
Ефективна діяльність системи добровільного недержавного пенсійного забезпечення в її взаємодії з обов'язковими рівнями нового пенсійного забезпечення дозволить розподілити між складовими пенсійної системи ризики, пов'язані зі змінами в демографічній ситуації та економіці. Такий розподіл ризиків зробить пенсійну систему більш захищеною, фінансово стабільною, а рівень життя майбутніх пенсіонерів – більш високим.

3.Чи виплачується пенсія в разі переїзду на проживання в іншу країну (наприклад в Болгарію)?
 Статтею 51 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” передбачено, що у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон, пенсія, призначена в Україні, виплачується за шість місяців наперед перед від’їздом, починаючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому випадку, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України.
У разі виїзду пенсіонера на постійне проживання за кордон йому необхідно особисто звернутись до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про припинення виплати пенсії. Згідно з Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 до заяви про припинення виплати пенсії у зв’язку з виїздом за кордон подається закордонний паспорт з відповідним записом про виїзд на постійне місце проживання за кордон та талон про зняття з реєстрації за місцем постійного проживання.
Пенсія, яку пенсіонер отримував в Україні до виїзду на постійне проживання в іншу країну, за його заявою може бути виплачена за шість місяців наперед перед від’їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Крім того, кожному пенсіонеру важливо з’ясувати в територіальному органі Пенсійного фонду України про пенсійне забезпечення країни, в яку він виїжджає для постійного місця проживання, про укладення з цією країною угоди в сфері соціального забезпечення. Потрібно дізнатися чи буде йому призначено пенсію за новим місцем проживання, чи пенсію йому переказуватиме Пенсійний фонд України.
Виплата пенсії за кордон можлива лише за наявності двостороннього договору (угоди) про соціальне забезпечення між Україною та державою, до якої виїжджає пенсіонер на постійне проживання. У разі виїзду на постійне проживання до таких країн як Азербайджан, Білорусь, Вірменія, Грузія, Казахстан, Киргизстан, Молдова, Російська Федерація, Таджикистан, Туркменістан, Узбекистан пенсія може бути виплачена за заявою пенсіонера за шість місяців наперед перед від’їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Надалі виплата пенсії в Україні припиняється. Після переїзду пенсіонера йому необхідно звернутись до територіального органу за новим місцем проживання із заявою про призначення пенсії. Пенсія буде призначена за законодавством держави нового місця проживання.
У разі переїзду пенсіонера до таких країн, як Естонія, Латвія, Литва, а також Болгарія, Іспанія, Чехія, Словаччина, пенсія може бути виплачена за заявою пенсіонера за шість місяців наперед перед від’їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Після переїзду пенсіонера йому необхідно звернутись до територіального органу з призначення пенсії із заявою про переказ йому пенсії, призначеної в Україні. У заяві слід вказати назву територіального органу Пенсійного фонду України, в якому пенсіонер перебував на обліку перед від’їздом за кордон. Дана заява разом з документами, які підтверджують реєстрацію за новим місцем проживання пенсіонера, надсилається до Пенсійного фонду України, який приймає рішення щодо переказування пенсії пенсіонеру. У разі повернення колишнього громадянина України з-за кордону на постійне місце проживання в Україну, виплата пенсії, що була йому призначена до виїзду, поновлюється відповідно до ст.49 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” та міжнародних договорів (угод) України про соціальне забезпечення.


10.12.2014; 22:42
хиты: 108
рейтинг:0
Профессии и Прикладные науки
право
для добавления комментариев необходимо авторизироваться.
  Copyright © 2013-2024. All Rights Reserved. помощь