Білет №13

1.Загальна характеристика ЗУ «Про ЗДПС» від 3 липня 2003року
Прийнятий 09.07.2003 , чинна редакція від 07.07.2014Ь
Цей  Закон,  розроблений  відповідно  до Конституції  України  та     Основ    законодавства    України   про загальнообов'язкове державне соціальне страхування , визначає  принципи,  засади  і  механізми  функціонування  системи загальнообов'язкового    державного    пенсійного     страхування, призначення,  перерахунку  і  виплати  пенсій,  надання соціальних послуг  з  коштів  Пенсійного  фонду,  що формуються  за  рахунок страхових   внесків   роботодавців,  бюджетних  та  інших  джерел, передбачених цим  Законом,  а  також  регулює  порядок  формування Накопичувального  пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів  страхування  довічних  пенсій  або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Складається з 15 розділів ( 1. Загальні положення, 2. СТРАХОВИЙ СТАЖ У СОЛІДАРНІЙ СИСТЕМІ , 3. ПЕНСІЇ ЗА ВІКОМ У СОЛІДАРНІЙ СИСТЕМІ     4. ПЕНСІЇ ПО ІНВАЛІДНОСТІ В СОЛІДАРНІЙ СИСТЕМІ       5. ПЕНСІЯ У ЗВ'ЯЗКУ З ВТРАТОЮ ГОДУВАЛЬНИКА В СОЛІДАРНІЙ СИСТЕМІ 6. ПОРЯДОК ВИЗНАЧЕННЯ ЗАРОБІТНОЇ ПЛАТИ (ДОХОДУ) ДЛЯ ОБЧИСЛЕННЯ ПЕНСІЇ У СОЛІДАРНІЙ СИСТЕМІ. ПРИЗНАЧЕННЯ, ПЕРЕРАХУНОК ТА ВИПЛАТА ПЕНСІЇ         7. ПЕНСІЙНІ ВИПЛАТИ ЗА РАХУНОК КОШТІВ НАКОПИЧУВАЛЬНОЇ СИСТЕМИ ПЕНСІЙНОГО СТРАХУВАННЯ    8. ОРГАНІЗАЦІЯ І ПОРЯДОК ЗДІЙСНЕННЯ УПРАВЛІННЯ В СОЛІДАРНІЙ СИСТЕМІ        9. КОШТИ ПЕНСІЙНОГО ФОНДУ 10. СУБ'ЄКТИ НАКОПИЧУВАЛЬНОЇ СИСТЕМИ ПЕНСІЙНОГО СТРАХУВАННЯ      11. ЗБЕРІГАННЯ ПЕНСІЙНИХ АКТИВІВ НАКОПИЧУВАЛЬНОГО ФОНДУ       12. ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ТА НАГЛЯД У СФЕРІ ЗАГАЛЬНООБОВ'ЯЗКОВОГО ДЕРЖАВНОГО ПЕНСІЙНОГО СТРАХУВАННЯ     13. ПОРЯДОК ОСКАРЖЕННЯ ДІЙ СТРАХУВАЛЬНИКІВ ТА ВИКОНАВЧИХ ОРГАНІВ ПЕНСІЙНОГО ФОНДУ        14. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ У СФЕРІ ЗАГАЛЬНООБОВ'ЯЗКОВОГО ДЕРЖАВНОГО ПЕНСІЙНОГО СТРАХУВАННЯ           15. ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ) та 113 статтей

2.Правове регулювання накопичувальної системи пенсійного забезпечення.
Реальне підвищення рівня соціального захисту населення через реформовану пенсійну систему вбачається можливим лише як наслідок ефективного функціонування у майбутньому її накопичувальної складової, суть якої полягає у тому, що частина обов'язкових внесків до пенсійної системи нагромаджуватиметься в єдиному Накопичувальному фонді та обліковуватиметься на індивідуальних накопичувальних рахунках громадян, які (та на користь яких) сплачуватимуть такі внески. Ці кошти інвестуватимуться в економіку країни з метою отримання інвестиційного доходу і захисту їх від інфляційних процесів.
Запровадження цієї системи повинно встановити залежність розміру майбутньої пенсії від розміру сплачених за страховий стаж внесків. Це буде стимулювати працівників і роботодавців легалізувати доходи та сплачувати внески в повному обсязі.Отже, основою такої системи є індивідуальні пенсійні рахунки, на яких протягом трудової діяльності будуть обліковуватися пенсійні внески громадян. Далі ці кошти будуть інвестуватися до досягнення особою пенсійного віку. Після його досягнення (або у випадках, передбачених законом, раніше цього терміну, наприклад, у разі інвалідності) особа може використовувати заощаджені кошти разом з нарахованими відсотками для підтримки себе у старості. Запровадження цієї системи є дуже важливим для середньо– та високооплачуваних працівників.
Система індивідуальних пенсійних рахунків буде мати ряд переваг, зокрема:
• розмір внесків визначатиме розмір майбутньої пенсії;
• внески, що робить особа, будуть її власністю;
• особа контролюватиме суми накопичених грошей.
Крім цього, в разі значних внесків протягом трудової діяльності розмір пенсії буде більшим, аніж за солідарною системою.
Система індивідуальних пенсійних рахунків сприятиме створенню гнучкого ринку праці в країні, а національна економіка отримає значний фонд довгострокових інвестиційних проектів. Накопичувальна система є складовою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, але не всі громадяни зобов'язані скористатися нею, оскільки законом встановлено, що зазначеною системою зобов'язані скористатися чоловіки до 40 років, жінки – до 35 років, тобто, якщо на момент запровадження відрахувань до Накопичувального фонду зазначені особи не досягли указаного віку, то вони обов'язково братимуть участь у накопичувальній системі.
Особи у віці: чоловіки від 40 до 50 років та жінки у віці від 35 до 45 років протягом року від дня запровадження страхових внесків до Накопичувального фонду мають право приймати рішення про те, чи відраховувати їм страхові внески до Накопичувального фонду, чи ні. Якщо вони цього не зробили, то втрачають це право.
Особи, які старше (чоловіки – 50 років, жінки – 45 років) не братимуть участі у накопичувальній системі. Особи, які будуть брати участь у накопичувальній системі, сплачуватимуть страхові внески до Накопичувального фонду. Законом встановлено, що розмір відрахувань до Накопичувального фонду не може перевищувати 7% суми заробітку (доходу).
Накопичувальний фонд формуватиметься, насамперед, за рахунок страхових внесків та інвестиційного доходу внаслідок інвестування і розміщення коштів Накопичувального фонду з метою отримання прибутку на користь застрахованої особи та суми пені, що нараховуватимуть за несвоєчасну сплату обов'язкових страхових внесків до цього фонду.
У свою чергу, сукупний інвестиційний дохід формуватиметься за рахунок:
1) прибутку, отриманого від інвестування пенсійних активів Накопичувального фонду;
2) відсотків, які нараховуватимуться на пенсійні активи, розміщені на банківських депозитних рахунках;
3) доходу від інших видів інвестування, дозволених законодавством.
Важливо те, що страхові внески до Накопичувального фонду та інвестиційний фонд, отриманий від їх інвестування, не буде підлягати оподаткуванню.
У законі не зазначена точна дата запровадження накопичувальної системи, а визначені умови, після виконання яких може бути прийнятий закон про запровадження Накопичувального пенсійного фонду та перерахування страхових внесків до цієй системи. Стратегією розвитку пенсійної системи запровадження обов'язкової накопичувальної системи передбачено на 2013 рік.
Прийняття закону про спрямування частини страхових внесків до Накопичувального фонду буде здійснено лише за умови економічного зростання країни протягом двох останніх років, а саме: якщо в кожному з них валовий внутрішній продукт зростав не менше ніж на 2% порівняно з попереднім роком.
Перерахування страхових внесків до Накопичувального фонду буде здійснено в разі одночасного підвищення заробітної плати застрахованій особі та лише після виконання таких умов:
• забезпечення виплати пенсій у солідарній системі в розмірі, передбаченому частиною 3 статті 46 Конституції України;
• збалансованості бюджету Пенсійного фонду України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку;
• створення інституційних компонентів функціонування накопичувальної системи пенсійного страхування, у тому числі: повного впровадження системи персоніфікованого обліку та створення системи автоматизованого звітування щодо стану накопичувальних пенсійних рахунків застрахованих осіб з урахуванням стану пенсійних активів; створення програмно-технічного комплексу для системи збирання страхових внесків до Накопичувального фонду, сумісного із системою електронних переказів банків;
• прийняття законодавчих актів, необхідних для функціонування накопичувальної системи пенсійного страхування;
• призначення всіх членів Ради Накопичувального фонду;
• проведення тендерів та укладання договорів з компаніями з управління активами, зберігачем та аудитором Накопичувального фонду;
• набуття досвіду роботи системи недержавного пенсійного забезпечення. Важливо також забезпечення фінансування з державного бюджету втраченої частини страхових коштів у солідарній системі у зв'язку з перерахуванням частини страхових внесків до Накопичувального фонду.
До речі, постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2005 р. № 909 з 1 грудня 2005 року у Сокальському та Жидачівському районах Львівської області розпочався експеримент зі створення автоматизованої системи Накопичувального фонду загальнообов’язкового державного пенсійного страхування. Міністерство праці та соціальної політики України наказом від 07.12.2005 р. № 400 затвердило Порядок проведення експерименту та склад Міжвідомчої робочої групи з цих питань, а також План-графік створення автоматизованої системи Накопичувального фонду загальнообов’язкового державного пенсійного страхування.

3.Пільгові пенсії за умовами виробництва. Підстави, нормативно-правові акти?
Відповідно до пункту 2 розділу XV "Прикінцеві положення" зазначеного Закону пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
Статтею 13 Закону України „Про пенсійне забезпечення" передбачений перелік працівників, які мають право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи.
Так, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці,- за списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах;
жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 1992 р. N 442.
Атестація робочих місць за умовами праці проводиться в строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на 5 років. Результати атестації (як проведеної вперше, так і чергової) застосовуються під час обчислення стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, протягом 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на цьому підприємстві не змінювалися докорінно умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умов і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.
Нормативно-правові акти: 
Список № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах;
Список № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 р. № 36.
При визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються списки, чинні на період роботи особи.
                Також діє Порядок застосування Списків N 1 і N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджений наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 р. N 383