1.Основні етапи пенсійної реформи
Фактично, реформування розпочалося в 1998 році відповідно до Основних напрямів реформування пенсійного забезпечення в Україні, схвалених Указом Президента України від 13 квітня 1998 року № 291/98. Принциповим питанням реформування пенсійної системи є перехід від адміністративно-розподільчої пенсійної системи до пенсійного страхування, в основі якого лежить принцип солідарності з визначенням розміру пенсії залежно від участі у фінансуванні витрат, та персоніфікація обліку пенсійних страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Відповідно до зазначеного Указу Президента України було проведено ряд першочергових заходів, спрямованих на реформування пенсійного забезпечення в Україні:
1. Зменшення та ліквідація заборгованості з виплати пенсій.
2. Запровадження персоніфікованого обліку внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
3. Розмежування джерел фінансування пенсій і соціальних виплат та звільнення Пенсійного фонду від невластивих йому виплат.
4. Вдосконалення організаційної структури пенсійного фонду.
5. Вдосконалення діючого пенсійного законодавства.
6. Створення законодавчої бази для нової пенсійної системи – це прийняття Законів України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та «Про недержавне пенсійне забезпечення», а також прийняття підзаконних актів, спрямованих на виконання цих законів, і внесення відповідних змін до діючих законодавчих актів.
Реформування системи пенсійного забезпечення в Україні проводиться в умовах істотного пенсійного навантаження на роботодавців, низького рівня задекларованої заробітної плати та тіньової зайнятості значної частини працездатного населення. Це уповільнює удосконалення солідарної системи і ускладнює формування бюджету Пенсійного фонду.
1 етап: розпочався 3 прийняттям ЗУ «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» від 9.07.2003 р , який вступив в силу 1 січня 2004 р.: перехід на страхову трирівневу систему пенсійного страхування (3 рівні: солідарна, накопичувальна пенсійна система, недержавне пенсійне страхування).
2 етап: Прийняття ЗУ «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 8 липня 2011 р, який вступив у силу 1 жовтня 2011 р.: змінені вимоги до призначення та визначення розміру пенсій. Підвищено на 5 років пенсійний вік для жінок і на 10 років обов’язковий страховий стаж для жінок і чоловіків. Тепер громадяни мають право на пенсію за віком після досягнення 60-річного віку, при наявності страхового стажу не менше 15 років.
Встановлено обмеження у разі продовження праці особою, яка отримує одночасно пенсію (що нараховується відповідно до спеціальної категорії осіб) і заробітну плату. Протягом цього періоду пенсія виплачується у розмірі, обчисленому на загальних підставах. Урахування зарплати для обчислення пенсії здійснюється за 60 місяців для 2000 року у період 1 січня 2016 р. лише за бажанням особи. Зменшено необхідний страховий стаж для призначення пенсій особами, які стали інвалідами, та диференційовано підвищення необхідного стажу до 10 років (14 років для іромадян II та III груп) залежно від групи та віку встановлення інвалідності.
Обмежено пенсії особам, які відносяться до спеціальної категорії, - 80% від суми їх місячної (чинної) заробітної плати замість 90%. Поступово підвищується вислуга для військових з 20 до 25 років (по півроку за рік). Зобов’язання для державних службовців вийти на пенсію по досягненні 62 років чоловіками та 60 - жінками. Призначення пенсії депутатам, у яких закінчився термін повноважень, не за 2 роки до досягнення пенсійного віку (як раніше), а за 1,5.
Збільшено максимальну величину єдиного внеску з 15 до 17 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У випадку продовження праці працівником після настання пенсійного віку його пенсія за кожний рік збільшується на 6%, а після 5 років - на 9%.
Основні зміни у сфері реформування пенсійної системи спрямовано на раціоналізацію видатків бюджету Пенсійного фонду України. Змінено порядок розрахунку заробітної плати для призначення пенсії. При розрахунку пенсії враховується середня заробітна плага за три календарні роки, які передують року звернення за призначенням пенсії.
Обмежений для всіх пенсіонерів максимальний розмір пенсії, який не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність. Мінімальний розмір пенсії за віком при наявності у чоловіків 35 років страхового стажу, а у жінок - 30 років встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, обмежені розміри спеціальних пенсій для всіх категорій осіб, які передбачені законодавством. Змінені умови призначення та виплати пенсій військовослужбовцям, державним службовцям та прирівняним до них особам.
3 етап: ЗУ «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27.03.2014. положення якого набувають чинності в три етапи, а саме: з 1 квітня, 1 травня та 1 липня.
Так, з 1 квітня до стабілізації економічної ситуації зупиняється дія:
– частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» щодо проведення з 1 березня щорічного перерахунку пенсій у зв’язку із зростанням середньої заробітної плати в Україні за минулий рік не менш як на 20%;
– норм Закону «Про державну службу» щодо виплати державним службовцям та працівникам органів місцевого самоврядування грошової винагороди за сумлінну безперервну працю в державних органах, зразкове виконання трудових обов’язків в розмірі 10 посадових окладів у разі виходу на пенсію за наявності стажу державної служби та/або служби в органах місцевого самоврядування не менш як 10 років.
Це ж стосується суддів, прокурорів і слідчих, дипломатичних працівників.
З 1 травня пенсії за «спеціальними» законами призначатимуться у розмірі 70% від суми заробітної плати, з якої було сплачено внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.
Починаючи з 1 липня 2014 року підлягатимуть оподаткуванню суми пенсій (включаючи суму їх індексації) або щомісячного грошового утримання, якщо їх розмір перевищує 10 тисяч гривень на місяць.
2.Статус пенсіонера (права, обов’язки, відповідальність).
Згідно зі ст. 1 Закону України від 9.07.2003 р. №1058 “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” пенсіонер – це особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім’ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом. Відповідно до ст. 26 Закону особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та за наявності страхового стажу не менше 15 років.
Основні права та обов’язки громадян у відносинах з органами Пенсійного фонду України з питань призначення (перерахунку) і виплати пенсій та обов’язки органів Пенсійного фонду України, їх посадових і службових осіб щодо забезпечення реалізації цих прав
(пам’ятка)
Розділ І
Права громадян
Загальні права громадян у відносинах з органами Пенсійного фонду України
1. Кожний громадянин, який звертається до органів Пенсійного фонду України має право:
1.1 на шанобливе ставлення до себе з боку працівників органів Пенсійного фонду України;
1.2 безперешкодно подавати заяви, скарги, пропозиції з питань, які стосуються пенсійного забезпечення;
1.3 звертатись на особистий прийом до керівних працівників і спеціалістів органів Пенсійного фонду України за встановленими в цих органах графіками та до громадських приймалень органів Пенсійного фонду України;
1.4 оскаржувати рішення органів Пенсійного фонду України нижчого рівня до органів Фонду вищого рівня або в судовому порядку.
Право громадян на одержання інформації про своє пенсійне забезпечення
2. Для одержання необхідної інформації про своє пенсійне забезпечення громадяни мають право:
2.1. знайомитись у приміщеннях органів Фонду з матеріалами своєї пенсійної справи, особового рахунку, з інформацією про себе, яка занесена до електронної бази даних органів Фонду;
2.2 вимагати надання завірених в установленому порядку копій документів, що знаходяться у пенсійній справі;
2.3 вимагати надання копій розпоряджень про призначення (перерахунок) пенсії;
2.4 знайомитись в органах Фонду з нормативно-правовими актами на підставі яких призначено пенсію, робити з них виписки та копії;
2.5 одержувати будь-яку іншу інформацію про своє пенсійне забезпечення, яка знаходиться у володінні органів Фонду.
Права громадян при зверненні за призначенням пенсії
3. При зверненні за призначенням пенсії громадяни мають право:
3.1. подавати заяву про призначення пенсії з необхідними документами у будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до виникнення такого права: через представника підприємства, установи, організації;особисто;поштовим відправленням;через представника, який діє на підставі довіреності;
3.2 надати документи, необхідні для призначення пенсії (які підтверджують стаж, заробіток право на надбавки та підвищення) протягом 3-х місяців з дня подання заяви;
3.3 за бажанням одержати розписку від органу Фонду про перелік прийнятих документів;
3.4 вимагати від органів Фонду надання допомоги у витребуванні або перевірці підстав видачі необхідних для призначення пенсії документів;
3.5 одержати письмове повідомлення від органів Фонду про призначення пенсії або про відмову у її призначенні із зазначенням причин відмови;
3.6 одержати пенсійне посвідчення встановленого зразку.
Права громадян при виплаті пенсії
4. Громадяни, яким призначено пенсії мають право:
4.1 обрати організацію, що буде здійснювати виплату та доставку пенсії (поштові відділення або банківські установи);
4.2 одержувати пенсію у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія;
4.3 на виплату пенсії за 6 місяців наперед у разі виїзду на постійне місце проживання за кордон.
Право громадян на звернення
5. Реалізуючи своє право на звернення громадяни мають право:
5.1 звертатись до органів Фонду з пропозиціями, заявами та скаргами, одержувати вичерпні відповіді у строки, встановлені Законом України "Про звернення громадян";
5.2 вимагати розгляду звернень у своїй присутності та за участю посадових осіб органу Фонду, які приймають рішення за результатами розгляду звернення.
Права громадян з обмеженими фізичними можливостями
6. Громадяни з обмеженими фізичними можливостями мають право:
6.1 на безперешкодний доступ до приміщень органів Пенсійного фонду України, які мають бути обладнані необхідними для цього засобами;
6.2 вимагати особистого прийому на дому, у разі, коли за станом здоров'я відсутня можливість прибути до органів Пенсійного фонду України.
Права громадян на оскарження рішень органів Пенсійного фонду України
7. Громадяни, які незадоволені рішенням органу Пенсійного фонду України мають право:
7.1 оскаржити таке рішення до органу Пенсійного фонду України вищого рівня;
7.2 звертатись до суду зі скаргами на дії або бездіяльність органів Пенсійного фонду України, їх посадових та службових осіб;
7.3 оскаржувати в апеляційному порядку рішення судів нижчого рівня;
7.4 вимагати своєчасного та повного виконання рішень судів, які набрали законної сили.
Обов’язки громадян у відносинах з органами Пенсійного фонду України
Громадяни у відносинах з органами Пенсійного фонду України зобов’язані:
- з повагою ставитись до працівників органів Пенсійного фонду України, не допускати нечемного відношення до них та інших громадян;
- не допускати подання неправдивих документів для призначення пенсії;
- у 10-ти денний строк повідомляти органи пенсійного фонду України про події, які спричиняють зміну розміру пенсії (працевлаштування, зміна кількості утриманців тощо).
3.Зміни в законодавстві про пенсійне забезпечення за інвалідністю.
В ЧАСТИНІ СТАЖУ
Для призначення пенсії по І групі інвалідності, а також у період до 01.01.2016 року для призначення пенсії по ІІ групі інвалідності, в залежності від віку, в якому особу визнано інвалідом, або на день звернення за пенсією необхідно мати від 1 року до 10 років страхового стажу (стаття 32 та пункт 4² Прикінцевих положень Закону 1058), а саме:
до досягнення особою 25 років включно - 1 рік;від 26 років до досягнення особою 28 років включно - 2 роки;від 29 років до досягнення особою 31 року включно - 3 роки;від 32 років до досягнення особою 34 років включно - 4 роки;від 35 років до досягнення особою 37 року включно — 5 років;від 38 років до досягнення особою 40 років включно — 6 років;від 41 років до досягнення особою 43 років включно — 7 років;від 44 року до досягнення особою 48 років включно — 8 років;від 49 років до досягнення особою 53 років включно — 9 років;від 54 років до досягнення особою 59 року включно — 10 років;
для призначення пенсії по ІІІ групі інвалідності та пенсій у зв’язку із втратою годувальника, а також починаючи з 01.01.2016 року для призначення пенсії по ІІ групі інвалідності, на день звернення за пенсією, або в залежності від віку, в якому особу визнано інвалідом (чи в якому настала смерть годувальника), необхідно мати від 1 року до 14 років страхового стажу (статті 32, 36 та пункт 4² Прикінцевих положень Закону 1058), а саме:
до досягнення особою 23 років включно - 1 рік;
від 24 років до досягнення особою 26 років включно - 2 роки;від 27 років до досягнення особою 28 років включно - 3 роки;від 29 років до досягнення особою 31 року включно - 4 роки;від 32 років до досягнення особою 33 років включно — 5 років;від 34 років до досягнення особою 35 років включно — 6 років;від 36 років до досягнення особою 37 років включно — 7 років;від 38 року до досягнення особою 39 років включно — 8 років;від 40 років до досягнення особою 42 років включно — 9 років;від 43 років до досягнення особою 45 років включно — 10 років;від 46 років до досягнення особою 48 років включно — 11 років;від 49 років до досягнення особою 51 року включно — 12 років;від 52 років до досягнення особою 55 років включно — 13 років;від 56 років до досягнення особою 59 років включно — 14 років;
особи, визнані інвалідами (незалежно від групи) після досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону 1058, мають право на пенсію по інвалідності за наявності страхового стажу, зазначеного в абзаці першому частини першої статті 26 зазначеного Закону, тобто не менше 15 років.
До прийняття Закону 3668 особи, визнані інвалідами, мали право на пенсію по інвалідності за наявності такого страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією:
до досягнення особою 23 років включно - 2 роки;
від 24 років до досягнення особою 26 років включно - 3 роки;
від 27 років до досягнення особою 31 року включно - 4 роки;
для осіб 32 років і старших - 5 років.
Пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначалася непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по інвалідності
Закон України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" передбачає зменшення необхідного страхового стажу для призначення пенсії особам, які стали інвалідами, та диференційоване підвищення необхідного стажу до 10 (15) років залежно від групи та віку встановлення інвалідності.
Так, відповідно до статті 32 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"
Особи, визнані інвалідами, мають право на пенсію по інвалідності, залежно від групи інвалідності, за наявності такого страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією:
для інвалідів I групи:
до досягнення особою 25 років включно - 1 рік; від 26 років до досягнення особою 28 років включно - 2 роки; від 29 років до досягнення особою 31 року включно - 3 роки; від 32 років до досягнення особою 34 років включно - 4 роки; від 35 років до досягнення особою 37 років включно - 5 років; від 38 років до досягнення особою 40 років включно - 6 років; від 41 року до досягнення особою 43 років включно - 7 років; від 44 років до досягнення особою 48 років включно - 8 років;
від 49 років до досягнення особою 53 років включно - 9 років; від 54 років до досягнення особою 59 років включно - 10 років;
для інвалідів II і III груп:
до досягнення особою 23 років включно - 1 рік; від 24 років до досягнення особою 26 років включно - 2 роки; від 27 років до досягнення особою 28 років включно - 3 роки; від 29 років до досягнення особою 31 року включно - 4 роки; від 32 років до досягнення особою 33 років включно - 5 років; від 34 років до досягнення особою 35 років включно - 6 років; від 36 років до досягнення особою 37 років включно - 7 років; від 38 років до досягнення особою 39 років включно - 8 років;
від 40 років до досягнення особою 42 років включно - 9 років; від 43 років до досягнення особою 45 років включно - 10 років; від 46 років до досягнення особою 48 років включно - 11 років; від 49 років до досягнення особою 51 року включно - 12 років; від 52 років до досягнення особою 55 років включно - 13 років; від 56 років до досягнення особою 59 років включно - 14 років.
Особи, визнані інвалідами (незалежно від групи) після досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", мають право на пенсію по інвалідності за наявності страхового стажу не менше 15 років.
Якщо інвалідність настала в період проходження строкової військової служби, то пенсія по інвалідності призначається особі незалежно від наявності страхового стажу.
Пенсія по інвалідності залежно від групи інвалідності призначається в таких розмірах: інвалідам I групи - 100 відсотків пенсії за віком; інвалідам II групи - 90 відсотків пенсії за віком; інвалідам III групи - 50 відсотків пенсії за віком, обчисленої відповідно до статей 27 і 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Тобто, спочатку визначається розмір пенсії за віком, а потім - розмір пенсії по інвалідності. При цьому до страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкового 'обов'язкове державне пенсійне страхування "(нагадуємо, що відповідно до цієї статті особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років і наявності страхового стажу не менше 15 років, для жінок з датою народження до 31 березня 1961 поступове збільшення пенсійного віку по схемою, зазначеної абзацом другим статті 26).
Якщо інваліди II і III групи не працюють та мають відповідний стаж роботи (без урахування періоду з дня встановлення інвалідності до досягнення віку, передбаченого статтею 26 вищевказаного Закону), пенсія по інвалідності обчислюється у розмірі пенсії за віком.
Пенсія по інвалідності в розмірі пенсії за віком обчислюється за наявності такого страхового стажу:
а) для інвалідів II групи:
у жінок - 20 років, а у чоловіків 25 років, якщо їм вперше встановлено інвалідність у віці до 46 років включно;
у жінок - 21 років, а у чоловіків 26 років, якщо їм вперше встановлено інвалідність у віці до 48 років включно;
у жінок - 22 роки, а у чоловіків 27 років, якщо їм вперше встановлено інвалідність у віці до 50 років включно;
у жінок - 23 роки, а у чоловіків 28 років, якщо їм вперше встановлено інвалідність у віці до 53 років включно;
у жінок - 24 років, а у чоловіків 29 років, якщо їм вперше встановлено інвалідність у віці до 56 років включно;
у жінок - 25 років, а у чоловіків 30 років, якщо їм вперше встановлено інвалідність у віці до 59 років включно;
б) для інвалідів II групи, визнані інвалідами після досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", і для інвалідів III групи - 35 років у чоловіків і 30 років у жінок.
Інваліди по зору I групи - сліпі та інваліди з дитинства I групи мають право на призначення дострокової пенсії за віком після досягнення чоловіками 50 років, жінками - 40 років та за наявності не менше 15 років страхового стажу у чоловіків і не менше 10 років страхового стажу в жінок.
Науковим (науково-педагогічним) працівникам, які визнані інвалідами I, II і III груп, призначається пенсія по інвалідності в розмірі пенсії наукового (науково-педагогічного) працівника незалежно від віку за наявності стажу наукової роботи не менше 20 років чоловікам і не менше 15 років жінкам і страхового стажу, передбаченого статтею 32 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а особам із числа інвалідів з дитинства - незалежно від часу встановлення інвалідності.
Пенсія по інвалідності призначається на весь строк встановлення інвалідності. Інвалідам, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 цього Закону, пенсії по інвалідності призначаються довічно. Повторний огляд цих інвалідів провадиться тільки за їх заявою.
