Рукописні форми — це переважно бібліографічні посібники, що
виконуються рукописним способом. До цієї групи належать також
машинописні бібліографічні посібники, що виконуються друкарською
машинкою, та принтерні БП, надруковані за допомогою комп'ютера, але такі,
що не мають статусу видання. Рукописні бібліографічні посібники можуть
існувати у картковій, аркушевій чи книжковій формі.
Картковий бібліографічний посібник являє собою сукупність карток із
бібліографічними записами. Так виконуються традиційні карткові каталоги та
картотеки. Аркушевий бібліографічний посібник має вигляд аркуша паперу
будь-якого формату з текстом з одного чи обох боків. Бібліографічний посібник
у книжковій формі має вигляд сукупності аркушів паперу, що з'єднуються з
одного боку.
Друкований бібліографічний посібник — це посібник, виданий
поліграфічними засобами. Переважна більшість бібліографічних посібників, що
існують у наш час, належать до цієї категорії. Вони дуже різноманітні і
розрізняються за різними ознаками.
По-перше, серед друкованих бібліографічних посібників виділяємо
окремі видання та частини видань. Окремі бібліографічні видання
поділяються за зовнішньою формою так само, як і будь-які інші видання.
Спочатку виділимо видання карткові (що видаються у вигляді сукупності
карток певного формату), видання у книжковій формі (тобто у вигляді
сукупності аркушів, з'єднаних з одного боку) та видання аркушеві (що
складаються із одного чи кількох аркушів паперу різного формату, не з'єднаних
один з одним).
Серед бібліографічних посібників у книжковій формі найбільш
поширеними є неперіодичні бібліографічні видання у вигляді книг (що
мають обсяг понад 48 сторінок) або брошур (обсягом від 5 до 48 сторінок), або
аркушівок (обсягом 1 —4 сторінки). Періодичні бібліографічні видання
можуть бути як у книжковій формі (бюлетень, періодичний збірник, журнал),
так і в аркушевій (газета). Існують також продовжувані бібліографічні
видання (продовжувані збірники), які виходять нумерованими випусками під
однією назвою, але без певної періодичності.
Третя група бібліографічних посібників, котрі виділяємо за ознаками
зовнішньої форми — машиносприймальні бібліографічні посібники. Точніше
кажучи, це посібники, зміст яких людина може сприйняти тільки за допомогою
певної машини (технічних засобів).
Серед них — мікроформи бібліографічних посібників (мікрокарти,
мікрофіши, мікрофільми). У розвинутих країнах великі бібліографічні посібники видаються
одночасно у традиційній друкованій формі і у мікроформі.
Аудіальний бібліографічний посібник існує у вигляді аудіального
документа, розрахованого на сприйняття інформації на слух: грамзапису,
магнітозапису.
Аудіовізуальний бібліографічний посібник — це посібник у вигляді
аудіовізуального документа (відеозапису, кінофільму).
Машиночитаним (або машинозчитувальним, машинозчитуваним,
машиночитним) називають бібліографічний посібник у формі, яку "читає"
електронно-обчислювальна машина (ЕОМ), або комп'ютер. Зовнішня форма
машиночитаного запису бібліографічної інформації залежить від того, який тип
ЕОМ використовується. Спочатку це були записи у вигляді перфокарт і
перфострічок, потім — магнітних стрічок і магнітних дисків. Способи
машинозчитуваного запису інформації постійно вдосконалюються.
