Заголовок – самостійний елемент бібліографічного запису. Правила наведення в запису різних видів заголовків регламентує «ДСТУ ГОСТ 7.80:2007. Система стандартів з інформації, бібліотечної та видавничої справи. Бібліографічний запис. Заголовок. Загальні вимоги та правила складання (ГОСТ 7.80-2000. IDT)».
Ім’я – умовне поняття, що включає інформацію про особу, що несе за документ інтелектуальну відповідальність. Ім’я особи в заголовку приводять у формі, що стала найбільш відомою. Іменем особи може виступати:
- прізвище;
- прізвище з ініціалами;
- прізвище з повним особистим іменем (іменами);
- прізвище з повним особистим іменем та по-батькові;
- псевдонім;
- особове ім’я;
- особове ім’я та по-батькові.
При складанні запису прізвище наводиться на початку заголовка і відокремлюється від ініціалів або від імені комою та пробілом.
В заголовку бібліографічного запису наводиться ім’я лише однієї особи – автора документа. При наявності двох або трьох авторів вказується ім’я першого.
При наявності в документі прізвища, що об’єднує двох або більше осіб, в заголовку наводиться прізвище однієї особи, як правило, першої або згідно алфавіту. Наприклад: брати Грімм – Грімм, Вільгельм; брати Вайнери – Вайнер, Аркадій Олександрович.
Псевдоніми, в том числі колективні, наводяться в заголовку за правилами, прийнятими для справжніх імен (у цьому випадку 1-й індикатор дорівнюватиме 1) або у прямому порядку (у цьому випадку 1-й індикатор дорівнюватиме 0). Наприклад: Українка, Леся; Ахматова, Анна; Дядя Ася; Father Divine.
