Вибір конкретних методів у бібліографознавчому дослідженні залежить від характеру дослідження та його кінцевої мети. Відомо, що всі наукові дослідження поділяють на фундаментальні та прикладні. Фундаментальні дослідження присвячують пізнанню сутності явищ, законів, що управляють поведінкою та взаємодією певних структур природи, суспільства або мислення. Прикладні дослідження вирішують можливості вдосконалення конкретних явищ суспільного життя на базі виявлених теорією законів. Наукові дослідження поділяють також на теоретичні та емпіричні, або виділяють емпіричний та теоретичний рівні досліджень. На емпіричному рівні встановлюють певні факти завдяки методам спостереження чи експерименту, визначають якісні та кількісні характеристики об'єктів, що вивчаються. Емпіричне дослідження завершується встановленням емпіричних закономірностей. Дослідження теоретичного рівня — це відкриття законів, що дають можливість пояснити виявлені на емпіричному рівні факти та відкриті закономірності, а також передбачити майбутні події та факти. Особливим різновидом досліджень треба вважати навчально-наукові дослідження, які виконують у вигляді курсових, дипломних та інших кваліфікаційних робіт. У такому дослідженні важливе значення надається поглибленому вивченню студентом наявної літератури, тобто оволодінню вже існуючим рівнем наукових знань щодо об'єкта дослідження.
Особливості використання того чи іншого методу дослідження визначають у кожному дослідженні окремо. Але треба пам'ятати, що всі охарактеризовані методи різних рівнів не існують самі по собі, вони втілюються у конкретні методи наукових досліджень
