Для забезпечення права на захист, надання правової допомоги під час вирішення справ у судах, інших державних органах в Україні діє адвокатура. Діяльність адвокатури в Україні передбачена ст. 59 Конституції України, а детально регламентується Законом "Про адвокатуру" від 19 грудня 1992 р.
Адвокатура - це добровільне професійне громадське об'єднання, покликане сприяти захисту прав, свобод та представляти законні інтереси громадян України, іноземних громадян, осіб без громадянства, подавати їм іншу юридичну допомогу.
Адвокатом може бути громадянин, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста чи помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити та одержавши свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, прийняв Присягу адвоката України.
Адвокат не може працювати в суді, прокуратурі, державному нотаріаті, міліції, службі безпеки, органах державного управління. Адвокатом не може бути особа, яка має судимість.
Законодавство передбачає різні форми здійснення адвокатської діяльності. Адвокат має право на індивідуальну адвокатську діяльність, може відкрити своє адвокатське бюро, об'єднуватися з іншими адвокатами в колегії, адвокатські контори, фірми тощо.
Адвокати здійснюють такі види діяльності:
- консультують та надають роз'яснення з юридичних питань, усні й письмові довідки щодо законодавства;
- складають заяви, скарги та інші документи правового характеру;
- посвідчують копії документів у справах, що їх ведуть;
- здійснюють представництво у суді, інших державних органах, перед громадянами та юридичними особами;
- подають юридичну допомогу підприємствам, установам, організаціям;
- здійснюють правове забезпечення підприємницької та зовнішньоекономічної діяльності громадян і юридичних осіб;
- виконують свої обов'язки згідно з кримінально-процесуальним законодавством у процесі дізнання та попереднього слідства;
- здійснюють інші види юридичної допомоги, передбачені законодавством.
Адвокат має право;
- представляти і захищати права та інтереси громадян і юридичних осіб за їхнім дорученням у всіх органах, установах, підприємствах та організаціях. Адвокат має право також збирати відомості про факти, що можуть бути використані як докази в цивільних, господарських, кримінальних справах І справах про адміністративні правопорушення, зокрема, він може:
- запитувати й отримувати документи або їхні копії від підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, а від громадян - за їхньою згодою;
- ознайомлюватися на підприємствах, в установах та організаціях з необхідними для виконання доручення документами й матеріалами, за винятком тих, таємниця яких охороняється законом;
- отримувати письмові висновки фахівців із питань, що потребують спеціальних знань;
- застосовувати науково-технічні засоби відповідно до законодавства;
- доповідати про клопотання і скарги на прийомі у посадових осіб та відповідно до закону одержувати від них письмові мотивовані відповіді на ці клопотання і скарги;
- бути присутнім під час розгляду своїх клопотань і скарг на засіданнях колегіальних органів і давати пояснення щодо суті своїх клопотань і скарг.
Адвокат не має права:
- прийняти доручення про подання юридичної допомоги у випадках, коли він у даній справі подав або раніше подавав юридичну допомогу особам, інтереси яких суперечать інтересам особи, що звернулася з проханням про ведення справи;
- виступати адвокатом особи, якщо раніше він був одним із учасників процесу і брав участь у дізнанні, розслідуванні, судовому розгляді цієї чи іншої, пов'язаної з нею, справи щодо особи, що звернулася за захистом;
- прийняти доручення на ведення справи в разі, коли у розслідуванні або розгляді справи бере участь посадова особа, з якою він перебуває у родинних стосунках.
При виконанні своїх професійних обов'язків адвокат зобов'язаний неухильно дотримуватися вимог чинного законодавства, використовувати всі передбачені законом засоби захисту прав і законних інтересів громадян і юридичних осіб.
Адвоката не можна притягнути до кримінальної, матеріальної та іншої відповідальності або погрожувати її застосуванням у зв'язку з поданням ним юридичної допомоги громадянам та юридичним особам. У всіх випадках кримінальна справа проти адвоката може бути порушена тільки Генеральним прокурором України, його заступниками, прокурорами Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.
Заборонено вимагати від адвоката інформації, що становить адвокатську таємницю щодо питань, з яких громадянин або юридична особа зверталися до адвоката, суть консультацій, порад, роз'яснень та будь-яких інших відомостей, одержаних адвокатом під час здійснення своїх професійних обов'язків.
У разі скоєння дисциплінарного проступку до адвоката можуть бути застосовані такі види дисциплінарних стягнень:
- попередження;
- зупинення дії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю на строк до одного року;
- анулювання свідоцтва про право на заняття адвокатською практикою.
Атестаційна палата утворюється у складі 11 членів, до неї входять чотири адвокати, чотири судді та по одному представнику від Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, Київської і Севастопольської міських рад, Головного управління юстиції Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, Київської, Севастопольської міської державної адміністрації, відділення Спілки адвокатів України.
Дисциплінарна палата утворюється у складі дев'яти членів, до неї входять п'ять адвокатів, два судді, по одному представнику від Головного управління юстиції Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, Київської і Севастопольської міської державної адміністрації, відділення Спілки адвокатів України.
Рішення про притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності приймається відкритим голосуванням двома третинами голосів від загальної кількості членів палати. Рішення про накладення дисциплінарного стягнення може бути оскаржено у Вищій кваліфікаційній комісії адвокатури або в судовому порядку.
Адвокатська діяльність може бути припинена рішенням кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, а видане свідоцтво анульовано у випадках:
- засудження адвоката за вчинення злочину - після набрання вироком законної сили;
- обмеження судом дієздатності або визнання адвоката недієздатним;
- грубого порушення вимог Закону "Про адвокатуру", інших законодавчих актів України, присяги адвоката.
