Форма державного устрою — це елемент форми держави, який визначає територіальну організацію держави, спосіб поділу території держави на складові частини та порядок їх взаємовідносин між собою і з державою у цілому.
Форма державного устрою показує:
- з яких частин (адміністративнотериторіальні одиниці, автономії чи суверенні держави) складається внутрішня структура держави;
- який правовий статус цих складових частин і характер їх співвідношення;
- як будуються відносини між центральними і місцевими державними органами;
- в якій формі виражаються інтереси кожної нації, яка проживає на території країни.
Усі держави, за формою державного устрою, поділяються на прості та складні. До простих держав належать унітарні держави.
Унітарна держава — це форма державного устрою, за якої адміністративнотериторіальні одиниці не мають ознак суверенітету і не можуть бути суб'єктами політичних міжнародних відносин.
Унітарним державам притаманні такі основні ознаки:
- наявність єдиної конституції, дія якої поширюється на всю територію країни;
- відсутність відокремлених політикотериторіальних утворень, які мають ознаки держави;
- наявність єдиної системи державних органів, які поширюють свої повноваження на територію всієї країни, на всіх громадян
- (єдині глава держави, законодавчі, виконавчі та судові органи влади);
- наявність єдиної системи права і системи законодавства;
- наявність єдиного громадянства та єдиної державної символіки;
- наявність єдиної фінансовогрошової та податкової систем;
- у міжнародних відносинах держава виступає як єдиний представник.
Залежно від характеру державних утворень, унітарні держави поділяються на:
1) централізовані — це такі унітарні держави, в яких адміністративнотериторіальні одиниці мають рівний правовий статус. У централізованих унітарних державах керівники місцевих органів влади призначаються центральними органами державної влади. До таких держав відносяться: Фінляндія, Нідерланди,Польща, Пакистан, Казахстан та ін.;
2) децентралізовані — це такі унітарні держави, в яких певні адміністративнотериторіальні одиниці наділені пільгами із самоврядування, можуть створювати адміністративні автономії. У децентралізованих унітарних державах місцеві органи самоврядування обираються населенням і мають право самостійно вирішувати більшість питань місцевого життя, а автономії наділяються відповідною самостійністю у сфері правотворчої та адміністративної діяльності у межах своєї компетенції згідно з повноваженнями, які визначені конституцією країни.
Поряд з простими державами у сучасному світі існують і значна кількість складних держав.
Складна (союзна) держава — це форма державного устрою, держава, яка утворилася з окремих державних утворень, які мали всі ознаки держави, але певну частину своїх суверенних прав передали вищим центральним органам союзної держави.
Серед складних держав розрізняють:
1) федерацію;
2) конфедерацію;
3) імперію.
Федерація — це складна (союзна) держава, до складу якої входять на добровільній основі декілька державних утворень (суб'єктів федерації), які мають певну юридично визначену політичну самостійність.
Для федерації притаманні такі основні ознаки:
- наявність спільної території, яка складається із територій — суб'єктів федерацій, які мають власний адміністративнотериторіальний поділ;
- наявність загальної конституції федерації та конституцій її суб'єктів, які наділені правом видавати нормативноправові акти, зміст яких повинен відповідати законодавству федерації, а дія поширюватися виключно на їх території;
- наявність федерального двопалатного парламенту та парламентів суб'єктів федерацій, федерального уряду та відповідних органів управління суб'єктів федерацій;
- наявність подвійного громадянства ( якщо інше не передбачено конституцією), тобто кожний громадянин вважається одночасно і громадянином федерації, і громадянином суб'єкта федерації;
- наявність трьох рівнів повноважень органів влади, а саме виключних повноважень федерації, виключних повноважень суб'єктів федерації та сумісної компетенції;
- державні утворення об'єднані у федерацію на підставі союзного договору, зберігаючи при цьому право на самовизначення і вихід із федерації;
- наявність загальнофедеральної податкової, митної та фінансовогрошової систем;
- наявність загальних збройних сил;
- суб'єкти федерації можуть мати зовнішні ознаки суверенітету (гімн, герб, прапор), але вони не володіють повним суверенітетом і не можуть бути суб'єктами міжнародного права, хоча у випадках договірних міжнародних відносин федерація може виступати як в цілому, так і кожний із її суб'єктів самостійно.
Украї́на %BC"унітарна, суверенна і незалежна, демократична, соціальна і правова держава, парламентсько-президентська"республіка. Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через"органи державної влади та F"органи місцевого самоврядування. Влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Виконавча влада в країні належить "Кабінетові Міністрів, а "законодавча %82"парламенту"Верховній Раді України). Найвищим органом "судової влади в Україні є"Верховний Суд України. Можливість впливати на роботу усіх трьох гілок влади: виконавчої, законодавчої та судової, має"Президент України — згідно з "Конституцією він зобов'язаний припиняти будь-які їх дії, що порушують основний Закон України.
