65. Розумове виховання в українській родинній педагогіці.

Розумове виховання - невід'ємний компонент української на­родної педагогіки. Народ завжди уважно стежив за розвитком активної розу­мової діяльності дітей. У масовій народній практиці воно охоп­лювало ознайомлення дітей з навколишнім світом, формування їхніх пізнавальних інтересів, інтелектуальних умінь та навичок, розвиток пізнавальних здібностей. Розумове виховання - це перше, про що піклувалася людина.

Численні афоризми, мудрі сентенції українського народу сві­дчать про його споконвічні прагнення до знань: «Знання робить життя красним», «Грамотний видющий і на все тямущий», «Знан­ня та розум - скарб людини». Народ розглядає знання, розум, мудрість як найважливіші людські якості: «Гарна пташка пером, а людина розумом», «Без розуму ні сокирою рубати, ні личака в'язати», «Не бажай синові багатства - бажай розуму». З поняттями «розум», «мудрість» народ пов'язував такі по­зитивні риси людини, як статечність, стриманість, передбачли­вість, розсудливість, скромність, помірність: «Повний колос униз гнеться, а пустий угору пнеться». У народній педагогіці нерідко зовні непоказна мудрість зіставляється із зарозумілістю, чван-куватістю. Часто народні казки застерігають від зарозумілості, вчать шанувати людську гідність, пізнавати й цінити справжню Народна педагогіка вчить, що кожна людина повинна бути розумною («Голова без розуму, як ліхтар без свічки», «Голова не на те, щоб тільки кашкет носить»), бо розумова обмеженість і тупість заважають жити й працювати: «З дурним пива не зва­риш», «Нема гіршого ворога, як дурний розум».