Народна педагогіка визначає такі
методи фізичного виховання:1) піклування про здоров'я дитини до її народження; 2)піклування про здоров'я, розвиток дитини по її народженню, розвиток її рухової активності («Росте як на дріжджах», «Росте, як качка на воді», «Як дитина бігає і грається, то їй здоров'я усміхається»), прищеплення елементарних гігієнічних навичок, систематичне купання. В Україні поширений був звичай класти в першу купіль квіти і трави, висловлюючи малятку добрі побажання. Так, у купіль хлопчика клали любисток(щоб любили), гілочку дуба (щоб був міцний, як дуб), а також барвінок (щоб довго жив), чорнобривець (щоб був чорнобровий), а в купіль дівчинки - ромашку (щоб була рум'яна), калину (щоб красна була), гілочку вишні (щоб гарна була), любисток (щоб люб'язна була);
3) застосування природних і спеціальних (штучних) засобів фізичного виховання.
Природні засоби: сонце, повітря, вода, харчування, рух, відпочинок, одяг, чистота, охайність («Будь здоровий, як вода», «Люди часто хворіють, бо глядітись не вміють», «Тяжку хворобу лікує добре харчування»). Штучні засоби: рухливі ігри, спортивні поєдинки, силові змагання і випробування, плавання, забава, вільні рухи на свіжому повітрі, режим, розваги, свята, гімнастика, гартування тіла, побутові умови. Народна педагогіка вважає, що сила проявляється й розвивається в праці («Без діла псується сила», «Без діла сидіти, то можна й одубіти», «Щоб працювати, треба силу мати»).
