Коротко завдання родинного виховання можна визначити так: виховання повинно зробити людину здатною до осягнення її призначення. Олюднення особистості, підготовка її до життя, реалізація її особистісного виявлення - мудра заповідь народної педагогіки: «Дивись, не забудь: людиною будь».
Розмаїтість людського життя зумовлює провідні завдання і принципи родинного виховання. У процесі родинного виховання забезпечується реалізація натуралізму, раціоналізму, гуманізму, евдемонізму, соціалізації та етнізації, духовності.Натуралізмвимагає розглядати людину як частину природи й неухильно дбати про гармонійний розвиток природних сил дитини, яка розвивається наче та рослина: «Діти, як квіти: поливай - рости будуть», «Як грибочки ростуть діточки».Раціоналізмнацілює на плекання розуму дитини: «Розуму не купують, а набувають», «Розумний всьому дає лад».Гуманізм передбачає людяне ставлення до дитини, формування людяності, щирих стосунків, утвердження добра, доброзичливості, взаємоповаги, любові один до одного. Одним із критеріїв оцінки народом людини було і є ставлення до дітей: «Любить дітей -добрий, не любить - змій», «Кинув своїх дітей - мерзотник».Евдемонізммету виховання вбачає в земному благополуччі та щасті: «Кому щастя служить, той ніколи не тужить», «Не родися красивим, а родися щасливим».За визначенням української народної педагогіки, щастя -це стан цілковитого задоволення життям, окрилення життєвимиуспіхами, вдачами, благополуччям. Наш народ виявив такі властивості щастя: делікатність («Щастя - не кінь, не загнуздаєш»), об'єктивність («Щастя, як вільна пташка: де захотіла, там і сіла»), фатальність («Від лихої долі не сховаєшся»), невизначеність («Ніхто не знає, де кого щастя чекає»), розчарування («На світі грошей багато, а щастя мало»), категоричність («Кому нема щастя зранку, не буде й до останку»), оптимізм («Бог не без милості, козак не без щастя»).Народна мудрість вчить: «На чужому горі щастя не будують», «Хай тому трясця, хто зазіхає на чуже щастя», «Всякий свого щастя коваль», «Хто дрімає, той щастя не має».Соціалізація - це перетворення людської істоти на суспільний індивід, включення в суспільне життя. Соціалізація знаходить своє конкретне втілення в сім'ї, громаді, народі, нації, тобто в етнізації, фундамент якої закладається в сім'ї.Плекання духовності,тобто світоглядно-морально-етичного внутрішнього світу дитини, полягає у вихованні дітей на засадах народної моралі, обізнаності з релігійною культурою, у шанобливому ставленні до неї.
