У сучасній філософії особливо чітко виділяються три концепції істини: концепція відповідності (кореспонденції), когеренціі і прагматичності. Згідно з концепцією відповідності, істина є форма співвідношення психіки суб'єкта та об'єкта. Аристотель вважав, що справжнє помилкове знаходяться не в речах, а в думці. Досить часто проста схема прямого відповідності почуття або думки об'єкту недостатня. Окремі судження набувають сенсу лише в системі суджень. Там, де в ходу багатоланкові логічні конструкції, доводиться враховувати послідовність, зв'язність, системність міркувань та висловлювань. У цьому зв'язку говорять про когерентної концепції істини. Під когерентністю розуміється взаємовідповідності висловлювань. Значний внесок у розвиток когерентної концепції істини внесли Лейбніц, Спіноза, Гегель. Концепція когеренціі істини не скасовує концепцію відповідності, але ряд акцентів у розумінні істини ставиться інакше.
Концепція, в якій критерієм істинності виступає практика, називається прагматичної концепцією істини, яка бере початок у грецькій софістиці і стародавньої китайської філософії. Значний внесок у розвиток прагматичної концепції істини внесли прихильники марксизму і американського прагматизму. Марксисти вважають, що істина відображає об'єктивний стан справ; фагматікі ж розуміють істину як працездатність почуттів, думок, ідей, їх корисність в справі досягнення бажаної мети. Звісно ж дуже цінною думку американського філософа М. Решер, згідно з якою три концепції істини не скасовують, а доповнюють один одного. Усі спроби виключити з філософії проблематику однієї з концепцій істини закінчуються невдачами.
