пользователей: 30398
предметов: 12406
вопросов: 234839
Конспект-online
РЕГИСТРАЦИЯ ЭКСКУРСИЯ

50. Філософська думка українських полемістів та неоплатоніків.

На Україні ідеї неоплатонізму поширюються в XIV — XVIII ст., під безпосереднім впливом філософської культури Київської Русі. Як течія філософської думки неоплатонізм був поширений ще в IV ст., завдяки діяльності представників так званої каппадокійської школи — Василія Великого, Григорія Богослова і Григорія Нісського. Після появи ареопагітик значну роль в поширенні ідей неоплатонізму в візантійській богословській літературі відіграв Максим Сповідник (VIII ст.). Він писав як твори в дусі неоплатонізму, так і коментарі до ареопагітик, важливого джерела середньовічного неоплатонізму. Філософськими ідеями неоплатонізму пройняті не тільки твори видатних представників візантійського ісіхазму XIV ст., таких, як Григорій Палама, а й праці їх ідейних супротивників, наприклад твори Варлаама Калабрійського.

Поширення ісіхазму на Україні в XIV — XVI ст. і у східних слов'ян в цілому виявилося не стільки в появі творів Григорія Палами і його попередника Григорія Си-наїта, скільки в перекладі та переписуванні рекомендованої ісіхастами теологічної літератури. Це твори Ісаака Сіріна, Діодоха Фотійського, Ісіхія, Микити Сти-фата, Симеона Нового Богослова, Василія Великого, Ніла Синайського («Листвични-ка»), Максима Сповідника107. Серед творів, що були типовими для нового світогляду, слід назвати також «Діоптру» Фі-ліпа Пустельника, Ареопагітики і Скитський патерик.

Містичні течії XIV ст., що охопили Візантію, південних і східних слов'ян, визнавали можливим індивідуальне спілкування з богом. Як зауважує Д. С. Лихачов, ісіхазм відобразив «інтерес до внутрішнього життя людини і його емоційної сфери, які були характерні для літератури і для живопису кінця XIV — XV ст. Він виявив інтерес до особистості людини, до її індивідуальних переживань, до душевних рухів і тілесних страждань» І08. Ісіхазм виник як ідеологія Афону. Києво-Печерська лавра і Троїце-Сергіїв монастир були двома центрами поширення ісіхазму на вітчизняному грунті, адже вони були тісно пов'язані з Афоном. Вплив ісіхазму на вітчизняну філософську думку зумовлений важливими суспільно-політичними причинами.

Якщо в попередній період (XII — XIII ст.) погляди на людську особистість були тісно пов'язані з ієрархічною будовою стану феодалів (люди розцінювалися за їх становищем на щабелі відношень в середині феодального класу), то для

кінця XIV — XV ст. характерні певні зміни в феодальній ієрархії. На Україні це проявилося в зміцненні суспільного стану міських ремісників, посиленні ролі міського самоврядування, що також багато в чому залежало від політичної активності ремісничих цехів. Цей процес повинен був висунути на перший план якості та особисті заслуги людей, а не їх місце в суспільній ієрархії.

В 1371 р. афонський чернець Ісайя, виходець із Болгарії (згідно інших джерел — із Сербії), на замовлення митрополита Феодосія зробив переклад з грецької мови на слов'янську творів Псевдо-Діоні-сія Ареопагіта (V ст.) «Про небесну ієрархію», «Про церковну ієрархію», «Про божественні імена», «Про таємниче богослов'я» та інших, що їх авторство на протязі тривалого часу пов'язували з ім'ям Діонісія, якого вважали учнем ап. Павла.

 Поширенню філософської та духовної культури сприяла творчість українських полемістів XVI—XVII ст., тісно пов'язана з діяльністю братств, які виникають у цей час у багатьох містах України (Львівське братство, створене у 80-ті роки XVI ст., Київське - 1615 р., Луцьке - 1617 р., а також Острозьке, Галицьке, Рогатинське, Кам'янець-Подільське, Вінницьке та ін.). Братства та братські школи при них були головними осередками опору культурно-релігійній агресії Польщі. Виникає військово-політична організація опору економіко-політичній агресії Польщі в Україні -українське козацтво, якому не були чужі і функції культурно-духовного захисту. Про це свідчить факт вступу всього Запорозького війська на чолі з Петром Сагайдачним до Київського братства в 1618 р.

Саме з братствами та братськими школами пов'язується діяльність полемістів, які захищали позиції українського православ'я. Одним з перших полемічних творів був «Ключ царства небесного» (1587 р.) Г. Смотрицького, «Казання св. Кирила» (1596 р.) С. Зизанія, «Тренос»

«Моє» і «Твоє» - два джерела будь-якої незгоди в суспільстві. Через них спочатку й виникають суперечки та судові позови, з яких народжується ненависть. З ненависті потім постають заколоти, а після заколотів настає вже неминучий кінець державі».

С. Оріховський-Роксолан

(1610 р.) М. Смотрицького, «Книга про віру єдину» (1619-1621 рр.) та «Книга про правдиву єдність православних християн» (1623 р.) 3. Копистенського, «Катехізис» (1627 р.) А. Зизанія та іа Найбільш відомий серед полемістів - Іван Вишенський (бл. 1550—бл. 1620 рр.). У центрі його уваги — людина, але людина «духовна», адже лише через дух можливе безпосереднє спілкування людини з Богом. Але раціоналістичне осягнення божественного буття розумом неможливе (розум здатний охопити лише негативні визначення Бога - те, чим Бог не є). Справжня визначеність Бога охоплюється лише містичним, ірраціональним осяянням душі. Якщо розум не виявляє претензій на роль єдиного засобу пізнання, то може бути натхненним «євангельським розумом», щоб стати «підготовчим щаблем» на шляху до істини. Завдяки самопізнанню людина стає спроможною подолати свою земну форму й увійти у внутрішній духовний контакт із вищим буттям.

• Велику роль у діяльності полемістів відіграв Острозький культурно-освітній центр, заснований у м Острозі в 1576 р. князем К. Острозьким. Важливе місце в цьому центрі займала греко-слов'янська школа, в якій викладалися грецька, латинська, слов'янські мови, а також «вільні науки» (граматика, арифметика, риторика, логіка та ін.). Першим ректором був Г. Смотрицький. До центру входили гурток науковців-гуманітаріїв і друкарня, створена російським першодрукарем Іваном Федоровим, який перебрався з Москви в Україну, рятуючись від фанатизму церковної та світської влади.

Острозький культурно-освітній центр сприяв розвиткові гуманістичної атмосфери. Діячі центру усвідомлювали значення рідної мови як запоруки чистоти православної віри та самозбереження українського народу від покатоличення та колонізації. Зокрема, М. Смотрицький видає в 1618 р. «Граматику славенскую», яка ще майже два століття після того була єдиним підручником у східнослов'янському світі (за нею вчився М. Ломоносов).


19.12.2014; 19:49
хиты: 119
рейтинг:0
Гуманитарные науки
философия
эстетика
для добавления комментариев необходимо авторизироваться.
  Copyright © 2013-2024. All Rights Reserved. помощь