Праці – «Трактат про людську природу», «Дослідження про людський розум»
стверджував, що наше пізнання розпочинається з досвіду та закінчується досвідом без вродженого знання (він називав його «апріорним»). Ми не знаємо причину нашого досвіду. Так як досвід завжди є обмежений минулим, ми не можемо осягнути майбутнього. За такі судження Юм вважався великим скептиком у можливості пізнання світу через досвід.
Основні філософські ідеї Юма мають матеріалістичний характер. Юм вважає, що людський досвід складається зі сприйняття, а сприйняття у свою чергу діляться на враження (відчуття та емоції) та ідеї (згадування та уяви). Після сприйняття той, хто пізнає починає опрацьовувати цю уяву.
Враження – первинні елементи досвіду, це відчуття, ефекти , емоції. Винникають незалежно від нашого бажання та волі.
Розлад по подібності та розбіжності далеко один від одного ,або поруч (називає це «простором»). Що ж тоді є джерелом відчуття сприйняття? Юм тоді виводить три гіпотези:
1) Існують образи об’єктивних предметів (теорія відображення, матеріалізм).
2) Світ – це комплекс відчуттів сприйняття (такий собі суб’єктивний ідеалізм).
3) Відчуття сприйняття викликається у нашому розумі Богом, вищим духом (об’єктивний ідеалізм).
Юм згідний з емпіристами в тому, що пізнання можна назвати пізнанням в повному розумінні цього слова лише тоді, коли ми зведемо його до відчуттів. Але саме цей емпіризм привів його до скептицизму. Дійсність, за Юмом, - "це потік вражень" причини яких не усвідомлені, ми пізнаємо не речі, а ідеї. На основі зовнішнього і внутрішнього досвіду виникають прості ідеї, тобто образи пам`яті і уяви, із яких комбінуються складні ідеї або асоціації. Асоціації - це зв`язок між психічними явищами (відчуттями, уявленнями, ідеями) який виникає під впливом повторення їх поєднань в часі і просторі. Коротко кажучи, асоціації - це повторення явищ пізнання.
Особливість юмового тлумачення феномену людської природи полягає у тому, що вона постає як єдина дійсність людини. Природа людини виявляється у структурі людського досвіду, про який можливо скласти уявлення лише через аналіз наявного враження. Наявне враження охоплює всю сукупність зараз-дійсного досвіду. Але дослідження людської природи привело Юма до ствердження як несубстанційних характеристик природи людини, так і до апеляції відносно людської природи як субстанції, лише її можливості, адже вона не може бути встановлена – так як людині дається лише наявне сприйняття. Тобто людина, за словами Юма, лише „потік” сприйняттів (однак, Юм заперечує розумове встановлення неперервності у сприйняттях – вони дискретні і пов’язуються людиною завдяки звичці), а точніше, людина це пучок сприйняттів (юмове граничне обґрунтування).