Генотип — це сукупність спадкової інформації організму, записаної в його генах. Фенотип — це сукупність усіх ознак організму, починаючи із зовнішніх і закінчуючи особливостями будови і функціонування клітин і організмів. Фенотип формується внаслідок взаємодії генотипу організму і умов зовнішнього середовища. Якщо домінування повне, то при однаковому фенотипі особини можуть мати різний генотип. Якщо ж маємо справу з проміжним характером успадкування, то кожний генотип визначатиме свій варіант фенотипу. Кожен біологічний вид має властивий тільки йому фенотип. Він формується відповідно до спадковою інформацією, закладеної в генах. Проте залежно від змін зовнішнього середовища стан ознак варіює від організму до організму, в результаті чого виникають індивідуальні відмінності — мінливість. Неспадкова (фенотипічна) мінливість поділяється на 2 види: модифікаційну й онтогенетичну. Модифікаційна мінливість – це неспадкова зміна ознак, що виникає в результаті дії зовнішнього середовища на соматичні клітини і не впливає на спадковий апарат. Модифікаційна мінливість фенотипу відбувається в межах норми реакції. Онтогенетична мінливість спостерігається під час індивідуального розвитку особини, у період від запліднення до смерті. Онтогенез – це повний цикл індивідуального розвитку кожної особини, в основі якого лежить реалізація спадкової інформації на всіх стадіях існування у певних умовах навколишнього середовища; він починається утворенням зиготи (при статевому розмноженні) і закінчується смертю. Адаптація — це спосіб, завдяки якому живий організм відповідає на вплив навколишнього середовища.
