Модифікаційна мінливість – неспадкові зміни фенотипу, які зумовлені факторами середовища. Генотип при модифікаційній мінливості не змінюється. Оскільки генотип не змінюється, модифікаційні зміни (модифікації) не успадковуються. Проте вони виникають на певній генетичній основі і в певних межах, які визначаються нормою реакції. Норма реакції – діапазон модифікаційної мінливості, у межах якого один і той самий генотип може давати різні фенотипи в різних умовах середовища. Норма реакції ознаки генетично обумовлена і успадковується. Окрема модифікаційна зміна ознаки не успадковується. Одні ознаки характеризуються широкою нормою реакції (кількість жиру в організмі, маса тіла), інші – вузькою (маса серця, головного мозку). Ряд ознак має однозначну норму реакції (групи крові). Прикладів модифікаційної мінливості, коли один і той самий генотип дає різні фенотипи в різних умовах, багато. Так, у китайської примули (Primula sinensis) при температурі 15-200С квітки мають червоний колір, але якщо рослину перенести в приміщення з більш високою температурою, колір квіток міняється на білий. У горностаєвих кролів хутро біле, але лапи, вуха, кінчик морди і хвіст – чорні. Якщо в такого кроля на спині виголити білу шерсть і покласти лід, то на цьому місці виросте чорна шерсть. Але в потомства від двох таких кролів, відтворюється горностаєвий тип забарвлення шерсті. У даних прикладах конкретний прояв ознаки формується під впливом фактора середовища на певній генетичній основі. У примули спостерігаються лише червоні і білі квітки, інші кольори квіток не спостерігаються. У кролів-альбіносів формування ділянок з чорною шерстю неможливе ні при якому зниженні температури. Така генетично обумовлена норма реакції цих організмів.
Модифікаційна мінливість характеризується наступними ознаками:
1. Модифікації носять масовий, груповий характер. Під впливом певного фактора організми змінюються в одному напрямі (збільшення маси тіла в тварин при повноцінному харчуванні).
2. Модифікації широко поширені в природі. Вони мають пристосувальне значення, адекватні змінам середовища і є відповіддю на ці зміни.
3. Більшість модифікацій є нестійкими, короткочасними; вони не передаються навіть наступному поколінню і часто зникають після того, як припинилася дія відповідного фактора. Так, під дією ультрафіолетових променів шкіра в людей темнішає, з’являється загар (у деяких лише почервоніння), який взимку поступово зникає. В альпіністів, які піднімаються в гори, під впливом зниження парціального тиску кисню в повітрі кількість еритроцитів у периферичній крові збільшується, а з поверненням у низинну місцевість цей показник нормалізується.
4. Модифікації кількісних ознак утворюють неперервний ряд значень від мінімуму до максимуму і формують варіаційний ряд. Більшість особин групується біля середнього значення ознаки, яке зустрічається частіше за інші. Для вивчення мінливості кількісних ознак застосовують математичні (статистичні) методи.
5. Існують тривалі модифікації, які успадковуються протягом кількох поколінь, а потім зникають. Вони обумовлені змінами ДНК мітохондрій цитоплазми яйцеклітин і передаються по материнській лінії.
Модифікаційну мінливість вивчають за допомогою методів математичної статистики. Вона характеризується варіаційним рядом. Середня величина варіаційного ряду нагадує точку його рівноваги.
