Теоретичною основою селекції є генетика. Саме генетика прокладає шляхи ефективного управління спадковістю та мінливістю організмів. Разом з тим селекція спирається і на досягнення інших наук: систематики та географії рослин і тварин, цитології, ембріології, біології індивідуального розвитку, молекулярної біології, фізіології та біохімії. Бурхливий розвиток цих напрямів природознавства відкриває абсолютно нові перспективи. Вже на сьогоднішній день генетика вийшла на рівень цілеспрямованого конструювання організмів з потрібними ознаками і властивостями. Генетиці належить визначальна роль у розв'язанні практично всіх селекційних завдань. Вона допомагає раціонально, на основі законів спадковості і мінливості, планувати селекційний процес з урахуванням особливостей успадкування кожного конкретного ознаки.Досягнення генетики, закон гомологічних рядів спадкової мінливості, застосування тестів для ранньої діагностики селекційної перспективності вихідного матеріалу, розробка різноманітних методів експериментального мутагенезу і віддаленій гібридизації в поєднанні з поліплоїдізації, пошук методів управління процесами рекомбінації та ефективного відбору найбільш цінних генотипів з потрібним комплексом ознак і властивостей дали можливість розширити джерела вихідного матеріалу для селекції. Крім того, широке використання в останні роки методів біотехнології, культури клітин і тканин дозволили значно прискорити селекційний процес і поставити його наякісно нову основу. Цей далеко не повний перелік вкладу генетики в селекцію дає уявлення про те, що сучасна селекція немислима без використання досягнень генетики.