Стандартизація термінології – це вироблення термінів – еталонів,термінів – знаків,унормування термінології в межах однієї країни( якщо це національний стандарт) або в межах групи країн(якщо це міжнародний стандарт). Стандартизована термінологія обов’язкова для вживання в офіційних,наукових,ділових,виробничих текстах. Основи стандартизації термінів було закладено у Німеччині в кінці 19 – на початку 20 ст.,коли виникла потреба впорядкувати нагромаджену термінологію,виявити межі галузевих термінологій,уточнити значення кожного терміна. Теоретичні основи стандартизації термінів розробив німецький учений В. Вюстер. Сьогодні в Україні стандартизація термінології стала державною справою. Від розв’язання мовних питань,зокрема термінологічних,як відомо,залежать темпи державотворчих процесів,освіта,наука,виробництво потребує єдиної,зручної,логічної української термінології. З огляду на ці умови в Держстандарті України розроблено Концепцію державних систем стандартизації,метрології та сертифікації,схвалену урядом.
Термінологічний стандарт укладають за таким алгоритмом:
- систематизують поняття певної галузі науки чи техніки;переділяють їх з категоріями(предмети,процеси,якості,величини тощо);
- розмежовують родові та видові поняття; відбирають усі терміни галузі,узятої для стандартизації,зі словників різних років видання,статей,підручників,періодики,рукописі та інших джерел;
- розподіляють терміни за групами : а) вузькоспеціальні терміни; б)міжгалузеві; в)загальнонаукові(загально технічні);
- визначають з груп термінів – синонімів нормативні( інші терміни також подають,але з позначенням не рекомендований);
- добирають еквіваленти англійською,німецькою,французькою,російською мовами з відповідних міжнародних стандартів;формулюють українською мовою означення(дефініції) поняття.
