Міжособистісний простір (дистанція спілкування) — це суб'єктивний просторовий критерій емоційної близькості людей. Чим у більш близьких стосунках перебувають люди, тим на меншій дистанції вони спілкуються. Ця відстань залежить також від віку, статі, соціального статусу, національних стандартів по¬ведінки, психологічних особливо¬стей партнерів та інших чинників. Існує зв'язок між «дистанцією роз¬мови» та зростом: чим нижчий чоловік, тим далі він прагне знаходитись від співрозмовника, у жінок спостерігається про¬тилежна залежність. Пояснення цьому просте: за існуючими соціокультурними нормами в нашому суспільстві чоловік зро¬стом повинен бути вищим, тому за рахунок відстані він нама¬гається маскувати свій «недолік». Звичайно, люди почувають себе зручно і справляють при¬ємне враження, якщо вони вміють правильно вибирати дис¬танцію діалогу. Надто близька відстань вносить у стосунки дискомфорт, партнер оцінюється як нав'язливий чи невихований, надто велика — може ранити самолюбство та гідність, партнер буде сприйматися як гордівливий, пихатий. У міру зростання зацікавленості предметом розмови дистанція може скорочуватися, у тому числі й у випадках, коли людина з більш високим соціальним статусом виходить із-за столу, що виконує роль своєрідного бар'єра, і сідає збоку, ніби демонст¬руючи цим довірчий характер розмови. «Життєвий простір» людини залежить від ситуації спілку¬вання: виділяють «особистісну дистанцію» — 0,4-1,5 м, «гро¬мадську дистанцію» — 1,5-4 м, «відкриту дистанцію» — 4-8 м. Отже, правильно вибрана дистанція може задати тон усій подальшій розмові. Це стосується також і випадків, коли не¬обхідно несподівано для співрозмовника збільшити напруже¬ність у спілкуванні (наприклад, у слідчій практиці), що дося¬гається «вторгненням» в особистісний простір осіб, що про¬тидіють установленню істини.
