У професійному мовлені треба дотримуватись загальноприйнятих мовних норм, стандартів, певних взірців, адже унормованість – головна ознака літературної мови.
Мовна норма - уніфіковані,традиційні, найбільш поширені, свідомо фіксовані стандарти реалізації мовної системи,обрані в процесі суспільної комунікації. Мовна норма є ознакою літературної мови.
Літературна мовна норма – усталені, загальноприйняті правила, регламентації, взірці вживання засобів у писемній і усній формі спілкування. Літературна норма репрезентується в шкалі оцінювань: правильності, доречності й естетичної гармонійності.
Результатом визнання літературних норм є їх кодифікація у словниках і граматиках,що фіксують усталені мовні явища. Розрізняють такі типи літературних норм : орфоепічні, морфологічні,орфографічні,лексичні,синтаксичні,стилістичні,пунктуаційні,акцентуаційні.
Орфоепічні норми регламентують правила вимови звуків, звукосполук та граматичних форм слів.
Лексичні норми регламентують правила слововживання, їх фіксують насамперед словники.
Граматичні норми визначчають правильне вживання граматичних форм слів та усталену побудову речень , словосполучень.
Морфологічна норми «передбачають вживання у мовлення повнозначних змінних слів, граматична оформленість яких відповідає нормі української літературної мови».
