На грунті української національної мови формується і розвивається українська літературна мова.
Літературна мова – це унормована , регламентована, відшліфована форма існування загальнонародної мови, що обслуговує найрізноманітніші сфери суспільної діяльності людей: державні та громадські установи, пресу, художню літературу, науку, театр, освіту й побут людей. Вона вважається найвищою формою існування мови.
Літературна мова характеризується такими ознаками:
- Унормованість,
- Уніфікованість
- Наддіалектність
- Полі функціональність
- Стилістична диференціація ( розвинена система стилів)
Найістотнішою ознакою літературної мови є її унормованість, тобто наявність усталених мовних норм. Наддіалектність літературної мови допускає її регіональне варіювання. У плані уніфікованості літературна мова зберігає свою цілісність і єдність. Літературна мова реалізується в усній і писемній формах. Писемна форма мови функціонує у сфері державної, політичної, господарської, наукової і культурної діяльності. Усна форма літературної мови обслуговує безпосереднє спілкування людей, побутові й виробничо-професійні потреби суспільства. Сучасна українська літературна мова сформувалась на основі південно-східного наріччя, ввібравши в себе деякі діалектні риси інших наріч. Українська літературна мова постійно розвивається і збагачується. Цей процес супроводжується усталенням, шліфуванням обов*язкових для всіх літературних норм.
