У світогляді Платона важливе місце належить його поглядам на суспільство і державу. Платон найменше схожий на аполітичного мислителя, байдужого до явищ суспільному життю і політичним установам. З філософським ідеалізмом в нім поєднується надзвичайний інтерес до суспільних відносин. Його надзвичайно займало питання про те, яким повинен бути досконалий гуртожиток і яким вихованням люди повинні бути підготовлені до пристрою і збереження такого гуртожитку Людина та суспільство у вченні Платона існують як єдине ціле. Індивідуальна добродійність,суспільна справедливість - це два основних полюси людського життя,котрі повинні бути узгоджені між собою. Звідси необхідність відповідного суспільного укладу буття, за ідеал якого править узгодженість окремої людської добродійності з державним ладом в цілому.Розглядаючи форми державності, Платон визначає дві "правильні" - монархію та аристократію, сюди відносить і демократю,якщо остання дотримується законів; і чотири ''неправильні" - беззаконну демократію, тимократію, олігархію і тиранію. Першу модель ідеальної держави Платон розробляє у діалозі "Держави". За своїми основними рисами ідеальна держава у Платона - це поліс. Його поліс - це "правління кращих" /аристократія/. Цінними для сьогодення є ідеї Платона про те, що держава не повинна бути узурпатором, а має працювати на благо суспільства, і керувати не повинні чесні і кваліфіковані люди /філософи/. Саме в цьому напрямі йдуть зараз дискусії про роль держави в суспільстві та її морально-професійний склад. Ідеальну державу Платон будує за аналогією з людською душею. Трьом началам людської душі (розумному, вольовому й чуттєвому) в державі аналогічні три схожих начала - дорадче, захисне й ділове, їм відповідають три суспільних стани - правителів, воїнів і виробників. Визначальним началом душі є розумне, а тому філософи, які його втілюють Визначальним началом душі є розумне, а тому філософи, які його втілюють своєю здатністю міркувати, покликані правити в державі. Вольове начало душі й захисне начало в державі втілюється у воїнах, які повинні підкорятися філософам. Нарешті, розумне й вольове начала управляють началом чуттєвим (ремісниками, землеробами), яке за своєю природою
прагне багатства. Ідеальна держава Платона - це справедливе, засноване на законах, правління кращих. Таке правління може бути або царською владою (якщо серед правителів вирізняється хтось один найдостойніший), або аристократією, владою декількох кращих. Правити мають компетентні особи після відповідного теоретичного навчання і практичної підготовки. Сократівський ідеал правління заперечував принципи демократії, родової аристократії, олігархії і тиранії. Найбільш значимим для нас стала праця Платона присвячений державному ладу. По його теорії держава виникає тому, що людина як індивід не може забезпечити задоволення своїх головних потреб. Соціально-політичним питанням присвячені декілька здобутків Платона: трактат "Держава" діалоги "Закони", "Політик". Написані у виді діалогу між Сократом і іншими філософами. У них він говорить про модель "ідеального", кращої держави. Модель не є опис якого-небудь існуючого ладу, системи. Навпроти, модель такої держави, якої ніде і ніколи не було, але яка повинна виникнути, Платон говорить про ідею держави, створює проект, утопію. Що ж він розумів під “ідеальною” державою, а що відносив до негативноготипу держави. Головна причина псування суспільства, а разом з тим ідержавного ладу полягає в "пануванні корисливих інтересів", що обумовлюють вчинки і поводження людей. Відповідно до цього основногонедоліку Платон підрозділяє всі існуючі держави на чотири різновиди в порядку збільшення, наростання "корисливих інтересів" у їхньому ладі. За вченням Платона кожний член суспільства зобов'язаний виконувати тільки ту справа, до якої він придатний. Усіх жителів "ідеальної" держави автор розділяє на три класи:Нижчий клас - поєднує людей, що роблять необхідні для держави речі ьсприяють цьому; у нього входять самі різні люди, зв'язані з ремеслом,землеробством, ринковими операціями, грошима, торгівлею і перепродажем -це хлібороби, ремісники, торговці. Усередині цього нижчого класу також існує чіткий поділ праці: коваль не може зайнятися торгівлею, а торговець по власній примсі не може стать хліборобом. Другий і третій клас - класи воїнів-сторожів і правителів-філософів, визначається уже не за професійними, а за моральними критеріями. Моральні якості цих людей Платон ставить набагато вище моральних якостей першого класу. З усього цього можна зробити висновок, що Платон створює тоталітарну систему поділу людей на розряди, що небагато зм'якшується можливістю переходу з класу в клас (це досягається шляхом тривалого виховання і самовдосконалення). Перехід цей здійснюється під посібником правителів.
