Первісним, істинним значенням (етимоном) слова «філосо́фія» є «любов до мудрості».
Термін запозичено з грецької мови; грец. φιλοσοφια «любов до знання; філософія» пов'язане з грец. φιλοσοφοç «освічений, учений», утвореним з основ іменників φιλοç «друг» і σοφια «наука, мудрість».
Введення поняття «філософія» приписується грецькому мислителю Піфагору з Самосу.
Арістотель: « Філософія –«метафізика» - це перша наука про причини і начала речей та про світ вцілому. Якісна відмінність філософії від науки полягає в тому, що вна розглядає суще, як таке і те, що йому притаманне як такому.
Філософія досліджує загальну природу сущого як такого. Філософія – це принципове нерозуміння. Філософія – є багатоголосна і поліфонічна у відповіді на одне й те запитання.
Філософія не створює диктатури думки. Філософія вчить мислити. Філософія – це така люов до мудрості, яка змушує людину в її загострено-совісному відношені до навк.світу здійснювати пошук і знаходити відповіді на основні питання свого буття.
Філософя – це форма суспільної свідомості, орієнтована на граничні питання осмислення, орієнтована на граничні питання осмислення буття людського існування, на аналіз смисложиттєвих та соціокультурних аспектів взаємодії людина зі світом.
Своїм основним завданням філософія має встановлення перших, основних істин, які слугують першопочатком або принципами для інших істин. Як наука філософія встановлює свої істини шляхом дослідження і доведення. Тобто філософія прагне раціональними засобами створити гранично узагальнену картину світу і місця людини у ньому, досліджуючи пізнавальне, ціннісне, соціально-політичне, моральне й естетичне ставлення людини до світу[
