Більше половини літературної спадщини Т.Г.Шевченка складають його прозові твори-повісті і щоденник. Всі вони написані на засланні-в далекому Новопетровському укріпленні, на березі Каспійського моря. Перше видання повістей здійснено тільки в 1939 році. Збереглися до наших днів 9 повістей «Наймичка», «Варнак», «Княгиня», «Музикант», «Нещасний», «Капитанша», «Близнюки», «Художник». «Прогулянка з задоволенням і не без моралі». Є відомості і про десяту повісті «Повість про безрідним Петрусеві». Його повісті допомагають ближче і краще дізнатися особистість великого поета, його біографію, середу і епоху.
За тематикою проза Шевченка є органічним продовженням його поезії. І хоча в мистецькій досконалості вони поступалися перед поемами, проте містили глибшу, ніж в останніх, характеристику персонажів, мали більш чіткий побутовий фон. А у повістях «Художник» та «Музикант» Шевченко порушує проблему становища митця в кріпосному суспільстві.
«Худо́жник» — повість Тараса Шевченка російською мовою, написана 25 січня — 4 жовтня 1856 р. у Новопетровському укріпленні. У повісті «Художник» Шевченко продовжує розробляти тему долі талановитого кріпака, започатковану ним у повістях «Варнак» та «Музыкант».
На відміну від інших повістей Шевченка, «Художник» відрізняється своєю автобіографічністю, тому є важливим джерелом відомостей про біографію Шевченка в період перебування у Петербурзі й навчання в Академії мистецтв.
За жанровими особливостями, принципами зображення, характером типізації повість має складну структуру. Мемуарні елементи органічно співіснують у ній з елементами епістолярного жанру та нарису.
Перша частина — виразно автобіографічна й мемуарна; розповідь ведеться від особи художника, в образі якого можна впізнати риси й учинки реального Івана Максимовича Сошенка. Образ героя — спершу обдарованого кріпака-малярчука, згодом — молодого художника, захопленого мистецтвом і життям мистецької богеми, — суто автобіографічний (з деякими елементами художнього домислу) у першій частині.
У другій — риси автобіографізму властиві психологічній «біографії» героя, тоді як історія фатального одруження й трагічна розв'язка домислені на основі реальних фактів з життя декого з колег-художників; відбилася тут і романтична ідея всеохоплюючого служіння божественному мистецтву. Спогади Шевченка подаються у формі листів героя про навчання в Академії мистецтв, про мистецьке життя у тогочасному Петербурзі.
Повість цікава яскравими характеристиками видатних діячів культури того часу ; а також його сучасників та друзів .
У повісті «Музыкант» Шевченко розкриває трагедію тонких натур — скрипаля Тараса Федоровича, віолончелістки — артистки Тарасевич. Автобіографічні факти — викуп із кріпацтва.,
Центральна тема повісті «Музыкант» — трагедія кріпака-інтелігента, одна з головних тем прозової творчості Шевченка, започаткована ним у повісті «Варнак», пізніше розвинена в «Художнике». Типова для свого часу — нагадаймо, що гірка доля таланту з народу в кріпосницькому суспільстві була й особистою долею Шевченка та багатьох його товаришівхудожників
Т.Шевченко займався польовими етнографічними спостереженнями, робив записи побутових сцен тодішнього українського села, замальовки історико-етнографічних об’єктів і залучав до цієї праці своїх знайомих та друзів. Про це він згадує у повісті “Музикант”. Власне й повість “Музикант” написана Шевченком за спогадами про відвідання поміщицького маєтку в с. Дігтярі, ферми Антона Адамовича, та про знайомство з кріпосним музикантом Тарасом Федоровичем.
